Пряма Лаффера: про стан української податкової реформи

Якщо коротко – Лаффер довів, що за певних умов зниження податкових ставок може призводити до збільшення податкових надходжень. Лаффер був одним з «чиказьких хлопчиків» в Чилі, радником Рональда Рейгана і Маргарет Тетчер. В даному випадку вельми відрадно те, що міністр і радник в буквальному сенсі слова говорять однією мовою.

Хочеться вірити, що це не іміджевий крок – адже єдине (з об'єктивно прогресивного) що на даний момент було зроблено на цьому напрямку, якщо йдеться саме про оподаткування, а не про реорганізацію фіскальної служби, – це перерозподіл бюджетних повноважень на першому етапі реформи місцевого самоврядування.

Хоча, якщо відкрити портал www.reforms.in.ua в розділі «Податкова реформа», виявиться, що ця задача за шість місяців від плану поточного року вже виконана на ... 57%! Знаєте ... а ось, наприклад, якщо у людини серце хворе? Це ж на дві третини майже – д-ру Лафферу і робити нічого не доведеться, напевно? Але, можливо, йдеться про щось інше (гарячково гортаємо матеріали)?

Отже, в описі реформи в рамках чинної коаліційної угоди (до речі, незважаючи на його специфічну ораторську манеру, все частіше прислухаюся до виступів Олега Березюка – він щоразу робить акцент на словосполученні «коаліційна угода», мабуть, не даремно) саме про ставки податків сказано наступне.

По-перше, кількість податків повинна бути зменшена до дев'яти (у програмі Кабміну з 22 до 9%) – і на цьому неодноразово наголошував прем'єр-міністр Арсеній Яценюк – однак, нам це нічого не говорить про рівень оподаткування фізичних і юридичних осіб.

По-друге, це зменшення фіскального навантаження на фонд заробітної плати (зокрема, зниження єдиного соціального внеску до 18%. У програмі КМУ – з 41% до 15%).

Однак – невже це наслідок реформ, або ж слід говорити про загальний середній рівень відрахувань з ЄСВ – адже в поточному році фізична особа-підприємець за себе особисто платить 34,7%. Для працездатної особи мінімальний розмір внеску з січня по листопад – 422,65 грн, за грудень – 478, 17 грн, максимальний з січня по листопад 7184,98 грн.

Із зарплати найманих робітників такого підприємця утримується 3,6%, на мінімальну заробітну плату це, спрощуючи, менш 50 грн на місяць. Втім, якщо зарплата, грубо - 24500 грн, то з неї єдиний соціальний внесок не утримується. Є ще додаткові параметри – професійний ризик, наприклад.

Взагалі, підрозділ про «незалежних професіоналів» дуже цікавий: крім приватних нотаріусів (чому це важливо – трохи пізніше) там згадуються особи, які займаються творчою та літературною діяльністю, але от чи можна зараховувати в цю категорію поруч з місіонерами, до речі, незалежних журналістів – абсолютно незрозуміло з нашого законодавства.

Цікаво це тому, що президент пропонує розширити цю категорію внесенням змін до Податкового кодексу, а бізнес-омбудсмен при ДФС Тарас Качка в середині серпня розповів про можливість об'єднати ЄСВ і прибутковий податок, привівши його до ставки 20% або трохи вище. Це був би реальний прорив, оскільки сьогодні виходить що фізична особа-підприємець платить згаданий ЄСВ у 34,7% і 15% прибуткового податку (або 49%) якщо сума доходу за звітний місяць не перевищує десятикратний розмір мінімальної зарплати (або 12180 грн). Якщо перевищує – то 20% (тоді виходить 54,5%).

Величезна проблема номер один – і для держави, і для фізосіб полягає в тому, що вся процедура обертається навколо декларування доходу (це легальний стимул для мінімізації податкових платежів і недоїмок). Величезна проблема номер два – фізособам та іншим особам на «спрощеній системі» (вона, взагалі-то, давно розгромлена) нинішній кодекс закриває вхід в максимум видів діяльності, при цьому сам податковий кодекс обтічно формулює види діяльності. Величезна проблема номер три – ЄСВ хіба що підтримує на плаву солідарну пенсійну систему, яка давно втратила всяку солідарність і справедливість, і ЄСВ лише відтягує її крах (що й породжує стимул відходу від нього).

А якщо не пощастило з розмірами житла (а все нове житло – таке «невдачливе») або місцевою владою, або з кубатурою автомобіля? Але, нехай – будемо вважати все це «розкішшю». До речі, якщо ми згадаємо ще і багатостраждальний (але автоматичний і тому найнадійніший, і улюблений податок уряду) ПДВ – то це в більшості випадків ще 20%. Але ПДВ – це тривала і складна розмова, тому, що ПДВ може бути поганий не сам по собі, а в конкретному національному випадку законодавства та його застосування.

Наскільки спростили б життя уніфіковані податки, а найкраще – фіксовані суми, які б уточнювались щорічно, але для «мейнстриму» такий підхід є єретичним. Це зразу «великі очі» – а що скаже ЄС, а що скаже МВФ? Та й як з людей злочинців наперед робити? Ну, нехай ...

Але в цілому, неважко побачити, що клімат для малого та середнього підприємництва у нас вельми нездоровий: непрозорість, насильство, умовність і високі ставки. Звідси і стимул фігурувати у звітності скромними найманими працівниками з мінімальною зарплатою, з якої автоматично утримується частина, що її цей працівник переважно не сприймає як свої гроші. Або не фігурувати взагалі. Тим часом, за січень-травень поточного року бюджет отримав від податку на доходи фізосіб (включаючи оподаткування пенсій, доходи з відсотків, військовий збір) «астрономічну» суму в $ 758 млн.

Для порівняння: станом на листопад минулого року, сукупний статок тільки деяких депутатів нинішнього парламенту, які були невід'ємними елементами режиму Януковича (таких як Новинський, Шуфрич, Фельдман, Богуслаєв, Герега, Сергій Клюєв) - майже $2,5 млрд…

Повернемося до курсу реформ.

Затверджений і узгоджений план інституційних змін у діяльності державної фіскальної служби – це чудово, але не стосується податкових ставок. Створюються бази, полегшені різноманітні процедури – все це чудово. А ось щодо оподаткування примітно, що дія загального режиму адміністрування ПДВ поширена на весь аграрний сектор ...

А, ось в чому справа – за графою «У Податковий Кодекс України внесено зміни, передбачені Концепцією податкової реформи» – виконання 0%.

Так би одразу й сказали, а то починаєш склероз у себе підозрювати.

Тепер зрозуміло, навіщо нам потрібен Артур Лаффер, і можна навіть передбачити, що порадить чиказький професор – при Рейгані максимальна ставка прибуткового податку знизилася з 70% до 28%. При цьому дефіцит бюджету впав майже в 2 рази. Про Чилі і говорити нічого - повний розгром псевдо-соціальної держави. Так, у подібної філософії реформ є свої, часто серйозні недоліки – але чомусь ними переважно переймаються ті, хто вважає своїм священним правом жити за рахунок інших.

На завершення згадаємо податковий кодекс Грузії 2005 року, стосовно до сказаного вище: плаский прибутковий податок у 20%, податок на прибуток – 15%, ПДВ – 18%, податок на майно – 1% на самостійно оцінену вартість власності. Все.

У нас в цьому відношенні – пряма Лаффера. Тобто зміни на краще – поки все той же горезвісний нуль.