Кому дали Золоту Зірку – 2015. Інфографіка

Кому дали Золоту Зірку – 2015. Інфографіка

5419
Ukrinform

У 2015 році Орден «Золота Зірка» отримали 17 громадян України: активні учасники революції Гідності, військовослужбовці, громадські діячі і т.д. На превеликий жаль, більшість із них отримали звання «Героя України» посмертно.

Відтак, Укрінформ підготував інфографіку з Героями України, які через свої геройські вчинки були нагородженні Орденом «Золота Зірка» у 2015 році.

Аніщенко Олександр

Аніщенко Олександр Григорович - український спецпризначенець, підполковник групи «Альфа» Служби безпеки України, полковник (посмертно). Під час київського Євромайдану у лютому 2014 серед силовиків, що отримали наказ стріляти у мітингувальників. Аніщенко відмовився брати участь у спецоперації та написав рапорт, який, фактично, означав його звільнення з силових структур. Втім, після втечі Януковича до РФ, прийнято рішення залишити Олександра Аніщенка та інших бійців-«саботажників» сумської «Альфи» на службі.

5 травня 2014 Аніщенко загинув у Слов'янську в бою з представниками терористичної організації ДНР та російськими найманцями. Він намагався захистити поранених товаришів, підставившись під постріл з гранатомета, внаслідок чого Олександра розірвало на шматки. За виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі посмертно нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Герасименко Ігор Леонідович

Герасименко Ігор Леонідович — майор Збройних сил України, командир батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Сухопутних військ Збройних Сил України.У зоні бойових дій з квітня 2014 року. Виконував завдання в районі Добропілля та гори Карачун. Брав участь у визволенні Слов'янська, тоді ж поранений, однак лишився в строю.За виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Трепак Олександр Сергійович

Трепак Олександр Сергійович — полковник Збройних сил України, командир загону спеціального призначення 3-го окремого полку спеціального призначення (Кіровоград) оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ.

З квітня 2014 року бере участь в антитерористичній операції на сході України. 7 червня 2014 року поблизу міста Артемівськ (Донецька область) у складі групи спеціального призначення брав участь у пошуку та евакуації важко пораненого командира Центру забезпечення бронетанковим озброєнням. На чолі підгрупи з 8 бійців захопив блокпост сепаратистів на в'їзді у місто та протягом трьох годин утримував його, забезпечивши коридор безпеки для доставки другою підгрупою командира центру до місця евакуації вертольотом. Під час бою отримав кульове поранення в ногу, але від евакуації відмовився і протягом двох діб керував відбиттям атак бойовиків на Центральну артилерійську базу озброєння у селі Парасковіївка (Артемівський район) Донецької області. Також здійснював безпосереднє керівництво відбиттям усіх спроб штурму та захоплення аеропорту сепаратистами, під час яких було підбито 8 танків, один танк з незначними пошкодженнями захоплено та евакуйовано, знищено більше 270 та захоплено в полон 6 бойовиків.За особисту мужність, героїзм та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Шаптала Сергій Олександрович

ШапталаСергі́йОлекса́ндрович— полковник Збройних сил України, командир 128-ї Мукачівської гірсько-піхотної бригади. У лютому 2013 року був призначений командиром 300-го Чернівецького окремого механізованого полку. Наприкінці того ж року полк було розформовано.За особисту мужність, героїзм та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Бадера Олександр Миколайович

Олександр Бадера— активний учасник Євромайдану.

Олександр Бадера цікавився також народною медициною, навчався премудростей травознавства у відомого народного цілителя з Брусилівського району на Житомирщині. Ця наука знадобилась йому під час подій Євромайдану, коли він з цілою родиною допомагав пораненим та застудженим, готуючи відвари та настої з трав, а також збирав пляшки для коктейлів Молотова і заготовляв дрова для євромайданівців. А сам сильно застудився, коли на Водохреще був облитий крижаною водою, до того ж отримав сильне отруєння газами, але все одно не покинув барикади, казав-жартував: «Трохи мене покропили, та від того я став ще більш загартованим». На День Соборності, біля стадіону «Динамо» під час протистояння на Грушевського у сутичках його сильно побили, перемагаючи біль, знов віджартовувався: «Зламали пальця — та не зломити дух». Після побиття Олександра Бадеру привезли додому, до лікарні не звертався через те, що саме лікарня для побитих та поранених була одним з найнебезпечніших місць, та сам Олександр Бадера вірив у це, що зможе сам себе вилікувати. Але за шість днів, унаслідок численних травм, Олександр Бадера помер 28 січня 2014 року.За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції гідності посмертно нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Дяковський Юрій Іванович

Дяковський Юрій Іванович - учасник Євромайдану. Навчався Юрій в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.

У грудні 2013 року залишив навчання і поїхав до Києва, де протягом кількох місяців брав участь у протестних акціях. 10 лютого приєднався до київського осередку Правого сектору. На Євромайданідістав поранення в руку і шию.

У квітні 2014 року разом з товаришами вирушив до міста Слов'янськ, Донецької області, з метою здійснення розвідки та зібрання інформації про сепаратистів. У полон потрапив 17 квітня. Наприкінці квітня тіло Юрія Дяковського було знайдено в річці Казенний Торець поблизу Слов'янська з ознаками насильницької смерті. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції гідності посмертно нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Поправка Юрій Юрійович

Поправка Юрій Юрійович — студент КПІ, учасник Революції гідності. Одна з перших жертв війни на сході України.Разом з Юрієм Дяковським та ще трьома товаришами відправився до Слов'янська. 16 квітня їх помітили, але пропустили в пастку між двома блокпостами та почали оточувати. 17 квітня по обіді Юрій потрапив у полон терористів. 22 квітня тіло Юрія було знайдено в річці Казенний Торець. За наявними у слідства даними, до тортур і вбивства цих людей причетні представники сепаратистського угруповання, яке захопило будівлю СБУ в місті Слов'янську.За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції гідності посмертно нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Рибак Володимир Іванович

Володимир Іванович Рибак — український політик. Депутат Горлівської міської ради від ВО «Батьківщина».Володимир викрадений невідомими 17 квітня 2014 в Горлівці одразу після мітингу, організованого на підтримку міського голови Євгена Клепа, у ході якого Володимир Рибак намагався зняти прапор сепаратиської «Донецької народної республіки».

22 квітня його тіло було знайдено в річці Казенний Торець біля смт.Райгородок Донецької області з ознаками насильницької смерті і було упізнано дружиною. Разом із ним було знайдено тіло студента Юрія Поправки. За повідомленням прес-служби МВС: «Причина смерті обох загиблих — комбінована травма тіла внаслідок тортур, з подальшим утопленням ще живих непритомних потерпілих».За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції гідності посмертно нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Чернявський Дмитро Олександрович

Дмитро Олександрович Чернявський— український громадський діяч.

13 березня 2014 року був добровольцем у самообороні, яка охороняла учасників мітингу за єдність України в Донецьку. Після завершення мітингу за єдність України у Донецьку група озброєних проросійських бойовиків напала на його учасників. Дмитро Чернявський загинув від ножового поранення, захищаючи відхід мирних демонстрантів.За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції гідності посмертно нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Савченко Надія Вікторівна

Савченко Надія Вікторівна - українська військова, штурман-оператор вертольота Мі-24 16-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, народний депутат України 8-го скликання, делегат Парламентської асамблеї Ради Європи. 19 січня 2014 року брала участь у сутичках на Грушевського. Надія намагалась зупинити протестувальників від кидання коктейлів Молотова у бійців спецпідрозділу «Беркут». Під час війни на сході України 2014 року брала участь в антитерористичній операції як доброволець батальйону «Айдар». При цьому залишалася діючим офіцером ЗСУ, беручи участь в АТО в межах двох відпусток. Водночас написала рапорт на звільнення зі Збройних сил України.На початку липня 2014 р. опинилась на території Росії і звинувачена у вбивстві російських журналістів, хоча перед тим була захоплена та ув'язнена проросійськими сепаратистами, активну співпрацю з якими офіційна влада Росії не визнає. Рішенням ПЦ «Меморіал» Надія Савченко офіційно визнана політичним в'язнем.За незламність волі, громадянську мужність, жертовне служіння Українському народові нагороджена Орденом «Золота Зірка».

Зубанич Василь Іванович

Зубанич Василь Іванович - підполковник Збройних сил України, командир 15-го окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону 128-ї Мукачівської гірсько-піхотної бригади.

У зоні бойових дій перебуває з травня 2014 року. Брав участь у боях за Луганський аеропорт та Дебальцеве. Під час прориву у складі штурмової групи в Луганський аеропорт для забезпечення відходу підрозділів з оточення отримав осколкове та вогнепальне поранення, однак відмовився від госпіталізації та продовжував управління діями підрозділу. З листопада 2014 року виконує завдання на Дебальцевському напрямку.За виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Собко Сергій Станіславович

Собко Сергій Станіславович - підполковник Збройних сил України, командир механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади 8-го армійського корпусу.

У 2007–2008 роках виконував миротворчу місію у складі національного контингенту в Косово.Проходив навчання на курсах підвищення кваліфікації за кордоном: вивчення англійської мови (Канада), ведення бойових дій взимку (Норвегія), курси офіцерів спостерігачів (Німеччина) та підвищений курс офіцерів піхоти (США).

27 липня 2014 року батальйонна тактична група під керівництвом Сергія Собка взяла стратегічний плацдарм Савур-могила. Протягом липня-вересня 2014 року підрозділ під його керівництвом виконував завдання на території Луганської області.За особисту мужність, самовідданість та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Порхун Олександр Володимирович

Порхун Олександр Володимирович - майор Збройних сил України, командир 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади.

29 липня 2014 року штурмова група під керівництвом Олександра Порхуна взяла під контроль та утримувала Савур-могилу, що в подальшому позитивно вплинуло на хід операції з найменшими втратами серед особового складу та техніки. В ході операції Олександр Порхун отримав контузію III ступеню, але продовжував виконувати поставлені завдання.За виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Гринюк Володимир Володимирович

Гринюк Володимир Володимирович - старший лейтенант Збройних сил України, командир механізованої роти механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади 8-го армійського корпусу.

10-11 лютого 2015 року під час зачистки населеного пункту Логвинове завдяки сміливості та блискавичним рішучим діям офіцера штурмова група захопила частину населеного пункту, при цьому особисто Володимир Гринюк знищив 3 одиниці бронетехніки та до 30 бойовиків. Під час проведення операції отримав поранення, але продовжив керувати зведеним підрозділом. Підпорядкований Володимиру Гринюку підрозділ знищив велику кількість бронетехніки та живої сили незаконних збройних формувань.За виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Коваленко Юрій Вікторович

Коваленко Юрій Вікторович - підполковник Збройних сил України, заступник командира загону спеціального призначення 3-го окремого полку спеціального призначення (Кіровоград) оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ.

Брав участь у Війні на сході України від початку її проведення. Його загін охороняв військові об'єкти, супроводжував вантажі і брав участь в розвідувальних операціях і боях.

У червні 2014 забезпечив прохід через брід у села Кожевня військових колон вздовж кордону для блокування ліній постачання ворога. Юрій Коваленко першим перейшов річку Міус. І далі його загін йшов в авангарді, щоб вивести підрозділи Збройних сил до Довжанського і Червонопартизанська, ця операція була проведена без втрат.

Загинув 15 липня 2014 поблизу села Провалля, внаслідок обстрілу пунтку прикордонного контролю Ізварине з мінометів.За виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі посмертно нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Зубков Іван Іванович

Зубков Іван Іванович - український військовик Збройних Сил України, старший лейтенант.

Командир роти вогневої підтримки Іван Зубков у січні 2015 року брав участь у деблокуванні підрозділів, що боронили Донецький аеропорт. Під час одного з боїв він викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід підрозділу. 20 січня 2015 року останній раз виходив на зв'язок та повідомив, що лежить під завалами. Старший лейтенант загинув унаслідок підриву бойовиками другого поверху нового терміналу.За виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі посмертно нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Міхнюк Олег Іванович

Міхнюк Олег Іванович - український військовик і громадський діяч, ветеран війни в Афганістані, заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану, кавалер численних орденів та медалей. Активіст Революції гідності, учасник війни на сході України.

В період Євромайдану Олег Міхнюк був сотником Восьмої «афганської» сотні Самооборони Майдану, у складі якої були переважно ветерани війни СССР в Афганістані.

В квітні 2014 року опублікував статтю в Українській правді у якій розкритикував стан справ в українській армії за підсумками російського вторгнення в Крим.

Під час війни на сході України пішов добровольцем до 24-й батальйону територіальної оборони «Айдар». Загинув 20 серпня 2014 року в бою за визволення Луганська біля селища Новосвітлівка.За виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі посмертно нагороджений Орденом «Золота Зірка».

Підготували: Мирослав Ліскович, Світлана Сауляк.

З приводу придбання інфографіки звертайтесь за телефоном (044) 244-90-68 або пишіть на market2@ukrinform.ua

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-