18 вересня. Пам’ятні дати

Національне свято Республіки Чилі – День проголошення Незалежності (1810). Відзначається з 1844 року. Республіка Чилі знаходиться на Тихоокеанському узбережжі в південно-західній частині Південної Америки. Територія країни становить 756,6 тис. кв. км, населення – близько 17 млн. чоловік. У стародавні часи територію Чилі населяли індіанські племена. В XVI столітті, завойована іспанцями країна, входила до складу віце-королівства Перу. У 1778 році Чилі було надано статус генерал-капітанства і право на самостійну торгівлю з іншими іспанськими колоніями. Антиіспанське народне повстання в Сантьяго 14 липня 1810 року дало поштовх до війни за незалежність. 18 вересня 1810 року був створений Національний уряд, що проголосив незалежність країни. Проте повну незалежність країна отримала лише 12 лютого 1818 року. Дипломатичні відносини між Україною та Чилі встановлені 28 січня 1992 року. У 1997 році в Києві розпочало діяльність Почесне консульство Чилі, а у 1998 році Україна призначила Почесного консула в Сантьяго.

Національний день музики в Азербайджані. Відзначається щороку в день народження класиків азербайджанської музичної культури Узеїра Гаджибекова (1885-1948) і Мусліма Магомаєва-старшого (1885-1937).

Події дня:

95 років тому (1920) в Миколаєві відкрито індустріальний технікум (нині - Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова). У 1929 році технікум було об'єднано з Миколаївським вечірнім робітничим технікумом. Цей заклад отримав назву Миколаївського машинобудівного інституту. В 1930 році після об'єднання із суднобудівним факультетом Одеського політехнічного інституту він був перейменований у Миколаївський кораблебудівний інститут (МКІ). У 1949 році МКІ було присвоєно ім'я адмірала С.Й. Макарова. У 1994 році МКІ імені адмірала С.Й. Макарова отримав статус університету і назву - Український державний морський технічний університет, а у 2004 році університету надано статус національного і перейменовано у Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова. За свою історію в університеті підготовлено майже 60 тисяч фахівців для вітчизняного і закордонного кораблебудування. Сьогодні до складу університету входять: 8 інститутів, 3 факультети, багатопрофільний Морський ліцей, філія у Херсоні, відділення та навчально-консультаційні пункти в 3 містах України. У НУК навчаються майже 12 тисяч студентів за 26 напрямами і 30 спеціальностями.

Історико-культурний комплекс «Запорізька Січ» на Хортиці

50 років тому (1965) Рада Міністрів УРСР прийняла постанову № 911 «Про увічнення пам’ятних місць, зв’язаних з історією запорозького козацтва», де острів Хортиця був оголошений Державним історико-культурним заповідником. Прийняття цього рішення відбулось за підтримки письменників Максима Рильського, Павла Тичини, Олеся Гончара і громадських організацій. Та лише 6 квітня 1993 року постановою № 254 Кабінету Міністрів України «Про Національний заповідник «Хортиця»» державному історико-культурному заповіднику було надано статус Національного. Нині до складу заповідника входять території: о. Хортиця та прилеглі до нього острови і скелі Байда, Дубовий, Розстьобин, Три Стоги, Середня, Близнюки, урочище Вирва на правому березі Дніпра. Загальна площа заповідника становить 2359,34 га.

Ювілеї дня:

130 років від дня народження Абдули Мусліма Магометовича Магомаєва (1885-1937), азербайджанського композитора, диригента, музично-громадського діяча, заслуженого діяча мистецтв Азербайджанської РСР. Автор опер «Шах Ісмаїл», «Нергіз» (перша азербайджанська опера на сучасну тему), симфонічних п’єс. Його ім’я присвоєно Азербайджанській музичній філармонії.

Грета Гарбо

110 років від дня народження Грети Гарбо (1905-1990), американської актриси шведського походження. Відомий англійський кінокритик Александр Волкер писав у 1980 році: «У Голлівуді були, є і залишаться тільки дві великі «зірки» – Грета Гарбо і Чарлі Чаплін. А інші, на перший погляд не менш знамениті й талановиті, були лише підданими в почеті цих некоронованих королів екрана». До речі, Чаплін був одним із улюблених режисерів Гарбо, вона мріяла знятися хоча б в одній із його кінострічок, але у нього були свої актриси. Гарбо взагалі любила комедії, хоча була змушена грати переважно «фатальних жінок». Не диво, що однією з її улюблених ролей була Ніночка в однойменній комедії емігранта Ернста Любіча. Мало хто вірив, що «холодна, недосяжна, таємнича» Гарбо зможе зіграти комедійну роль. А вона з нею блискуче впоралася. Голлівуд актриса сприймала як вимушену еміграцію, життя на чужині, у вигнанні. «Коли я приїхала в Голлівуд, то навіть не уявляла, який сумнівний шлях обрала. Бути кінозіркою – малоприємна професія, адже люди ні на хвилину не залишають вас у спокої. Це надзвичайно небезпечна гра. Можна сказати, що я не любила свою роботу. Були дні, коли я примушувала себе йти на студію. Єдине, що мене утримувало – контракт. Зрештою, я пішла звідти. Не було ані цікавих ідей, ані цікавих пропозицій. До того ж тривала війна… Мені завжди хотілося жити іншим життям. Спокійно, тихо, у невеличкому маєтку серед природи». До Голліву вона приїхала 20-річною. Результати перших фотопроб вразили досвідчених кіношників – фото- і кіноплівка «обожнювали» Гарбо. Вона була бездоганно фотогенічною. До того ж мала чудову акторську інтуїцію. Режисерам не треба було довго розповідати і пояснювати, куди їй дивитися, чи як схиляти голову. У цьому була її унікальність. Її порівнювали з Дузе – еталоном акторської довершеності. Сама актриса ніколи не була «жертвою краси». «У мене ніколи не було навіть власної скриньки з косметикою! Хіба можна уявити собі голлівудську зірку без цього атрибута? Перед виходом на знімальний майданчик я використовувала тільки пудру, помаду і туш для вій…». Востаннє актриса знялася в 1941 році. У 1951 вона прийняла американське громадянство, а через два роки купила розкішні апартаменти на Мангеттені, де усамітнено жила, уникаючи будь-яких публічних заяв, спілкування з пресою. Лише наприкінці життя погодилася на цикл інтерв’ю шведському журналісту Свену Броману. Результатом цих бесід стала книжка «Розмови з Гарбо», яка вийшла друком у 1991 році, вже після смерті актриси.

110 років від дня народження Олександра Зосимовича Широкова (1905-1996), вітчизняного геолога. Основним вектором наукової діяльності науковця стала геологія кам’яновугільних басейнів, зокрема вивчення речовинного складу кам’яного вугілля різних родовищ і шахтного будівництва. Створив та очолив наукову лабораторію з вивчення речовинного складу кам’яного вугілля родовищ Донбасу в Інституті геотехнічної Механіки НАН України.

110 років від дня народження Степана Охримовича (1905-1931), українського політичного діяча. Відомий як активний політичний, громадський, студентський діяч у Галичині. Учасник Конгресу українських націоналістів (1929), крайовий провідник ОУН на західноукраїнських землях (1930-1931).

105 років від дня народження Михайла Івановича Чабанівського (1910-1973), українського письменника, журналіста. Автор романів «Балканська весна» і «Тече вода в синє море», присвячених темі захисту природи.

Роковини смерті:

110 років з дня смерті Джорджа Макдональда (1824-1905), шотландського поета і романіста, одного з майстрів англійської дитячої літератури. Автор повістей «Услід за північним вітром», «Дитинство Рональда Беннермена», «Принцеса і домовик».

45 років з дня смерті Джимі Хенрікса (1942-1970), американського рок-музиканта, гітариста-віртуоза, співака, композитора.

В матеріалі використані фото: photo.ukrinform.ua, wikipedia.org