2 вересня. Пам’ятні дати

День нотаріату. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 21/2010 від 22 лютого 2010 року щорічно цього дня. Нотаріат існує не один десяток століть, нотаріус – історично друга юридична професія після судді. Нотаріат задовольняє потребу людей у надійному закріпленні прав, у стабільності та передбаченості майнових стосунків. Нотаріат Украї́ни – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат» (прийнятий Верховною Радою України 2 вересня 1993 року, набув чинності з 1 січня 1994 року), з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю. На сьогодні в Україні діють 824 Державні нотаріальні контори та 5710 приватних нотаріусів.  Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування. Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на дипломатичні представництва України. В Україні створено самоврядну професійну організацію нотаріусів – Нотаріальну палату України. Таке рішення було ухвалено на Першому установчому з’їзді нотаріусів України, який відбувся 29 березня 2013 року в Києві. Під час з’їзду було затверджено Статут новоствореної організації, обрано її президента та сформовано склад керівних органів НПУ.

 День Незалежності Соціалістичної Республіки В’єтнам (1945). Національне свято.

Події дня:

Лисичанську 305 років

305 років тому було засновано Лисичанськ (1710), одне з найдавніших міст Донбасу. Цього дня лисичанці святкують День міста. Дата була обрана не випадково – 2 вересня 1943 року Лисичанськ було визволено від гітлерівських окупантів. Першими поселенцями Лисичого Байраку були українські козаки Війська Запорізького Низового. Покрита лісом балка, де вони поставили свої курені, була багата на лисиць. Тому поселення дістало назву Лисичий Байрак (зустрічається й інша назва – Лисича Балка). Восени 1795 року у Лисичанську була закладена перша шахта Донбасу глибиною 18 сажнів (38,4 метра). Вона дістала назву «Петропавлівська». Лисичанські вугільні розробки до 1801 року були єдиними на Донбасі. Впродовж тривалого часу ряди гірників поповнювалися за рахунок рекрутського набору та каторжан. У 1806 році в Лисичанську була відкрита Лисичанська штейгерська школа – перше в сучасній Україні гірниче училище. У 1938 році Лисичанськ став містом. Від 22 травня до 12 червня 2014 року Лисичанськ був захоплений проросійськими терористами з «ЛНР». 12 червня місцеві проросійські бандформування вигнали терористів «ЛНР» і проголосили себе новою владою, так званою Лисичанською Народною Республікою, яка керувала містом із 12 червня до 24 липня 2014 року, доки не була ліквідована Збройними силами України, а саме батальйоном «Донбас» та 24-ю механізованою бригадою.

120  років тому (1895) в Брюсселі створений Міжнародний бібліографічний інститут (нині – Міжнародна федерація з документації, МФД).

70 років тому (1945) в Токійській бухті на борту американського лінкора «Міссурі» було підписано Акт про беззастережну капітуляцію Японії, що ознаменувало завершення Другої світової війни – найкривавішої та наймасштабнішої війни в історії людства. Церемонія підписання акту тривала 20 хвилин. Від імені Радянського Союзу підпис поставив генерал Кузьма Миколайович Дерев’янко, українець з села Косенівка, що на Чекащині, Герой України (посмертно, 2007).  

25 років тому (1990) у Києві близько 20 тисяч людей зібралось біля Республіканського стадіону, протестуючи проти підписання нового союзного договору. Була прийнята резолюція, в якій засуджувалась спроба підписання владою нового союзного договору та ухвалено рішення про акції громадянської непокори, до яких вдадуться демократичні сили України: загальноукраїнського попереджувального страйку, наміченого на 27 вересня і загальноукраїнського мітингу – на 30 вересня. Акції протесту пройшли також у Львові, Івано-Франківську, в інших містах Західної України. Дзеркально протилежною була ситуація у Криму. В Сімферополі на майдані Леніна, де кримські татари розбили наметове містечко, вимагаючи виділити їм земельні ділянки, члени Демократичної партії Росії провели пікет під гаслом «Спасіння Криму – у возз’єднанні з Росією». До проголошення незалежності України залишався рік.

25 років тому (1990)  в Тирасполі ІІ надзвичайний з’їзд народних депутатів усіх рівнів ряду міст та районів Придністров’я проголосив Придністровську Молдавську РСР і обрав Тимчасову Верховну раду (не визнана міжнародним співтовариством). 

Ювілеї дня:

170 років від дня народження Івана Яковича Рудченка (1845-1905), українського фольклориста, критика і письменника. Брат Панаса Мирного. Зібрав і опублікував «Народні південно-російські казки», «Чумацькі народні пісні» та ін. Співавтор роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Перекладав українською мовою твори І. Тургенєва, А. Міцкевича, Г. Гейне, Дж. Байрона.

115 років від дня народження Романа Миколайовича Турина (1900-1979), українського живописця. Після закінчення Краківської академії красних мистецтв навчався в Парижі. Майстер портретного жанру (портрет батька, «Жіночий портрет», Ф. Колесси, В. Стефаника, «Портрет дипломантки»). У 1933-1935 роках створив документальні фільми про Гуцульщину («Гуцульські фрагменти»). Збирав і популяризував творчість народного майстра Никифора Криницького.

95 років від дня народження Івана Харлампійовича Михайличенка (1920-1982), українського льотчика-штурмовика, полковника, двічі Героя Радянського Союзу (1944, 1945), командира ескадрильї. За роки Великої Вітчизняної війни здійснив 179 бойових вильотів, у 48 повітряних боях збив особисто 4 літака і 8 - у групі, 6 літаків супротивника знищив на землі.

 85 років від дня народження Юрія Григоровича Гололобова (1930), українського хіміка-органіка. Член-кореспондент НАН України. Автор праць з хімії фосфорорганічних сполук: розробки нових шляхів їх синтезу, вивчення хімічних, фізико-хімічних і біологічних властивостей, дослідження механізмів реакцій.

85 років від дня народження Андрія Добрянського (1930), американського співака українського походження (бас-баритон). Вокальну освіту здобув приватно. З 1970 року – соліст «Метрополітен-опера» (Нюю-Йорк). Серед найкращих робіт партії Бориса Годунова (в однойменній опері Мусоргського), Філіпа («Дон Карлос» Верді), Кривоноса («Богдан Хмельницький» Данькевича). В концертах виконував твори українських композиторів.

85 років від дня народження Андрія Павловича Петрова (1930-2006), російського композитора. Автор симфонічних творів, балетів, опер, музики до понад 100 фільмів (у т.ч. «Я крокую по Москві», «Стережись автомобіля», «Синій птах», «Білий Бім Чорне вухо», «Службовий роман», «Жорстокий романс»); музики до театральних вистав. Лауреат Державної премії СРСР (1967, 1976) і Державної премії Російської Федерації (1995).

75 років від дня народження Валентина Йосиповича Гафта (1935), російського актора театру і кіно, актора московського театру «Современник» (з 1969 р.), народного артиста Російської Федерації. Знімався у фільмах «Гараж», «Забута мелодія для флейти», «Візит дами», «Небеса обітуванні», «Сирота казанська», «Анкор, ще анкор!», «Старі клячі», «12». Знімався в українських фільмах: «Королі і капуста», «Чорна курка, або Підземні жителі», «Якщо ворог не здається…», «Чародії», «Гонки по вертикалі».

75 років від дня народження Богдана Михайловича Сороки (1940-2015), відомого українського графіка і живописця. Перший завідувач кафедри промислової графіки Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (1996-2005). Працював у техніці кольорової ліногравюри. Створив графічні ілюстрації до творів Василя Стефаника, Лесі Українки, Тараса Шевченка. Впродовж тривалого часу ( у 70-80 роках) був під наглядом КДБ; ім’я митця забороняли навіть згадувати.

50 років від дня народження Леннокса Льюїса (1965), канадського і британського боксера-професіонала у надважкій ваговій категорії. Олімпійський чемпіон 1988 року в надважкій вазі (у складі збірної Канади). Колишній чемпіон світу у важкій ваговій категорії за версіями WBC (1993-1994, 1997-2001 і 2001-2003), IBF (1999-2001 та 2001-2002) та WBA (1999). За професійну боксерську кар’єру провів 44 бої, здобув 41 перемогу, 32 – нокаутом. 2003 року Леннокс Льюїс вийшов на останній бій у своїй кар’єрі проти Віталія Кличка, якого зрештою переміг технічним нокаутом.

Роковини смерті:

Картина Анрі Руссо «Війна» (1894)

105 років з дня смерті Анрі Руссо (прізвисько «Митник»; 1844-1910), французького художника-самоука, одного з яскравих представників наївного мистецтва (примітивізму). Малював переважно екзотичні джунглі, химерні тропічні пейзажі, хоча ніколи в тропіках не був. Найвідоміші полотна: «Буревій у джунглях», «Сон Ядвіги», «Тигр, що атакує розвідників», «Війна», «Спляча циганка». Картини художника надзвичайно колористичні, а також вирізняються нетривіальністю сюжетів. Анрі Руссо працював канцелярським службовцем на митниці Парижа, живописом почав займатися після 40 років. Поціновувачі мистецтва, так само як і колеги по цеху (а це були переважно імпресіоністи), всерйоз його не сприймали – картини Руссо виглядали для них надто дивними. Та й сам митець був доволі дивакуватою людиною – любив розповідати про себе всілякі небилиці, годинами ходив по місту, граючи на скрипці, часом писав абсурдистські п’єси. Навіть помираючи від гангрени ноги стверджував, що його покусали хижі звірі. Одним словом, був таким собі місцевим блаженним (хтось із його друзів-художників так і сказав про нього – «блаженний Руссо»). Наприкінці життя в його паризькій квартирі збиралися молоді французькі художники і поети, серед яких були молоді Пікассо і Аполлінер. Пікассо називав «татуся Руссо» генієм кольору. Всесвітня слава прийшла до Руссо через 70 років після смерті, на початку 80-х років. Перша посмертна виставка художника відбулась у Парижі в 1984 році. Картини звозили з провідних музеїв Нью-Йорка, Парижа, Базеля, Москви, Токіо.

50 років з дня смерті Павла Івановича Зайцева (1886–1965), українського літературознавця. Випускник юридичного та історико-філологічного факультетів Петербурзького університету. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. У 1915-1917 роках викладав українську літературу на нелегальних Українських університетських курсах у Петербурзі. Був членом Центральної ради. Редагував журнал «Наше минуле», був видавцем товариства «Друкарь» у Києві. 1921 року емігрував. Викладав у Варшавському університеті, працював в Українському науковому інституті (Варшава). З 1941 року – професор Українського вільного університету (Мюнхен), згодом жив у Канаді і США. Відомий насамперед працями в галузі шевченкознавства. В 1913-1916 рр. розшукав та опублікував багато автографів творів, листів Т. Шевченка. Вперше встановив точний текст поем «Слепая» і «Тризна». 1914 підготував і видав у Петербурзі «Кобзар», застосувавши т.з. альбомний принцип побудови видання – за прижиттєвими друкованими і рукописними збірками поета. Здійснив текстологічну підготовку (та розробку наукового апарату) 16-томного Повного видання творів Т.Г. Шевченка (1934-1939, Варшава). Автор біографічних розвідок «Перше кохання Т.Г. Шевченка», «Шевченко і поляки».

45 років з дня смерті Василя Олександровича Сухомлинського (1918-1970), українського педагога,  заслуженого вчителя УРСР. 23 роки був директором Павлиської середньої школи на Кіровоградщині. Головним темам педагогіки присвятив понад 50 книжок. Його праці перекладено 56 мовами. Лауреат Державної премії УРСР (1974), Герой Соціалістичної Праці.

У матеріалі використані фото: photo.ukrinform.ua, wikipedia.org