20 серпня. Пам’ятні дати

День відновлення незалежності в Естонії. Естонська Республіка була заснована 24 лютого 1918 року, і отримала незалежність після першої світової війни і естонської війни за незалежність (1918-1920). У 1940 році країна була окупована і анексована Радянським Союзом в результаті підписання німецько-радянського Пакту про ненапад (Пакту Молотова-Ріббентропа) і його секретного протоколу, підписаних 23 серпня 1939 року. Рух за незалежність в Естонії почався у 1987 році. У листопаді 1988 року Верховна Рада Естонії прийняла 254 голосами проти 7 Декларацію про суверенітет Естонської РСР.  У березні 1990 року Верховна Рада Естонії проголосила початок переходу до повної незалежності, і 8 травня 1990 року було проголошено Естонську Республіку. 3 березня 1991 року відбувся референдум, на якому населення республіки проголосувало за державну самостійність і незалежність Естонії. 20 серпня 1991 року Верховна Рада Естонської РСР ухвалила резолюцію про вихід республіки із складу СРСР і відновлення національної незалежності Естонії. У 2004 році Естонія стала членом ЄС та НАТО. Україна визнала незалежність Естонії 26 серпня 1991 року, в свою чергу Естонія визнала незалежність України 9 грудня 1991 року. Дипломатичні відносини між країнами встановлено 4 січня 1992 року.

Памятник Іштвану І у Будапешті

Національне свято Угорської Республіки – День святого Іштвана. Король Іштван - перший король Угорщини, засновник християнської угорської держави європейського зразку. Народився в 970 (за іншими джерелами - в 975) році, помер 15 серпня 1038 року. За короля Іштвана завершилося становлення Угорщини як ранньофеодальної держави, був усунутий племінний поділ країни, відбитий напад німецьких лицарів. За розповсюдження християнства в Угорщини Іштван I посмертно канонізований католицькою церквою і названий Святим заступником Угорщини. День 20 серпня оголошений самим Папою, що канонізував короля Іштвана, святковим. Цей День в Угорщині - державний вихідний. Свято широко відзначається по всій території країни - проходить парад, влаштовуються народні гуляння, проводяться численні державні та культурні заходи.

Чергова «революція короля і народу» в Марокко. Відзначається в пам’ять серпневих подій 1953 року, коли населення найбільших марокканських міст Марракеша, Касабланки і Уджи повстало проти дій французьких колонізаторів, що намагались усунути султана Мухаммеда бен Юсефа – батька короля Хасана ІІ.

«День моджахеда» («День борця») в Алжирі. Відзначається щороку в пам’ять про алжирців, що полягли в бою з французькими колонізаторами поблизу Суммама (район міста Константіна) під час національно-визвольної війни. Цього дня загинули понад 10 тисяч людей.

Події дня:

Памятник Т.Шевченку на Чернечій горі

90 років тому (1925) постановою Ради Народних Комісарів УСРР було створено заповідник «Могила Т.Г. Шевченка» (нині Шевченківський національний заповідник у Каневі). Комплекс Шевченківського національного заповідника розташований на Чернечій (Тарасовій) горі, неподалік від Дніпра, в районі всесвітньо відомих Канівських дислокацій, які є не лише геологічною пам’яткою, а й пам’яткою природи. Сьогодні заповідник об’єднує  території історико-культурного та природно-заповідного фонду  загальною площею 45 га. На його території знаходяться  пам’ятки археології, архітектури, історії, мистецтва та природи: могила Т.Г.Шевченка (1939 р., скульптор М.Манізер, архітектор Є.Левінсон); Державний музей Т.Г.Шевченка (1933-37, 1939; арх. В.Кричевський, П.Костирко); могила І. Ядловського, довголітнього хранителя Шевченкового меморіалу (1884 - 1933 рр..); багатошарове поселення Пилипенкова гора тощо.

70 років тому (1945) м. Харбін був визволений радянськими військами і повернений Китаю. У квітні 1946 року Народно-визвольна армія Китаю увійшла в місто, очистивши його від гоміньданівських військ.

55 років тому (1960) Сенегал вийшов з федерації Малі, утвореної ним спільно з французьким Суданом, і був проголошений незалежною республікою. Першим президентом незалежного Сенегала 5 вересня 1960 року було обрано генерального секретаря партії Прогресивний союз Сенегалу Леопольда Седара Сенгора, котрий обіймав цю посаду до 31 грудня 1980 року. 

40 років тому (1975) у бік планети Марс була запущена американська автоматична станція «Вікінг-1». В ніч на 20 червня 1976 року станція вийшла на орбіту навколо Марса і 20 липня здійснила м’яку посадку. На Землю були передані перші знімки з поверхні Марса.

35 років тому (1980) міністерство зв’язку УРСР віддало розпорядження про глушіння радіостанцій «Голос Америки», «Бі-Бі-Сі», «Німецька хвиля».

Ювілеї дня:

390 років від дня народження Тома Корнеля (1625-1709), французького драматурга, вченого, журналіста, члена Французької академії. Брат класика французької драми П’єра Корнеля. Протягом тридцяти років залишався одним з найулюбленіших придворних драматургів, створюючи сентиментальні драми і лібрето опер, наслідуючи при цьому іспанські комедії «плаща і шпаги». Наприкінці життя упорядковував і видавав словники Французької академії, працював над історією правління Людовика ХVІ.

305 років від дня народження Томаса Сімпсона (1710-1761), англійського математика.

195 років від дня народження Джона Тіндаля (1820-1893), англійського фізика, члена Лондонського королівського товариства. З 1853 року – професор Королівського інституту в Лондоні (з 1867 – його директор). Автор праць з акустики, теплових явищах, діамагнетизму, поглинанню теплових променів газами і парами та ін. У 1856-1859 рр. вивчав будову і рух льодовиків у Альпах. Його діяльність з популяризації науки справила чималий влив на розповсюдження наукових знань. Був блискучим лектором і експериментатором. Співпрацював з Максом Фарадеєм, присвятив йому книгу «Фарадей як дослідник».

155 років від дня народження Раймона Пуанкаре (1860-1934), французького державного діяча, президента Франції (1913-1920), прем’єр-міністра країни (1912-1913, 1922-1924 і в 1926-1929 рр.).

150 років від дня народження Олександра Никифоровича Малинки (1865-1941), українського етнографа, фольклориста.

120 років від дня народження Омеляна Петровича Нижанківського (1895-1973), українського піаніста, органіста, композитора, педагога.

110 років від дня народження Мікіо Нарусе (1905-1969), видатного японського кінорежисера, сценариста і продюсера. Зняв фільми: «Їжа», «Блискавка», «Пізня хризантема», «Жінка, що підіймається східцями» та ін. У період з кінця ери німого кіно (1930) і до кінця 60-х років зняв 89 фільмів.  Разом з Ясудзіро Одзу і Кендзі Мідзогуті є одним з найвидатніших японських кінорежисерів. Щоправда, його творчість у порівнянні з Одзу і Мідзогуті за межами Японії є менш відомою. Куросава порівнював Нарусе з «великою рікою: тихою на поверхні, але шаленою у своїх глибинах».

95 років від дня народження Василя Онуфрійовича Власенка (1920-1986), українського літературознавця. Учасник Другої світової війни. Працював у Дніпропетровському університеті; автор монографій і статей з історії української дожовтневої літератури. Досліджував український соціальний роман (твори Нечуя-Левицького, Панаса Мирного).

Роковини смерті:

110 років з дня смерті Франца Рело (1829-1905), німецького вченого в галузі теорії механізмів і машин. У 1875 році вперше чітко сформулював і виклав основні питання структури і кінематики механізмів, розробляв проблему естетичності технічних об’єктів.

100 років з дня смерті Пауля Ерліха (1854-1915), німецького лікаря, мікробіолога і біохіміка. З 1899 року працював в Інституті експериментальної терапії у Франкфурті-на-Майні (з 1906 – директор; тепер має ім’я Ерліха). Автор праць з питань імунітету, кровопостачання, хіміотерапії тощо. Створив препарат сальварсан для лікування сифілісу. Лауреат Нобелівської премії (1908, разом з І.І. Мечниковим).

35 років від дня смерті Джо Дассена (1938-1980), французького співака-шансоньє і композитора. За освітою етнограф, фахівець з індіанської культури.

Борис Дубін

Торік пішов з життя Борис Володимирович Дубін (1946–2014), відомий російський соціолог, перекладач, поет, культуролог, беззаперечний моральний авторитет для освіченої меншості росіян. Упродовж багатьох років поспіль був керівником відділу соціально-політичних досліджень Левада-центру, провідним соціологом читання в РФ, аналітиком освітньої сфери Росії. Створені Борисом Дубіним переклади відкрили невідомі до того в Росії (та й в Україні також) лакуни світової культури. Чого лише вартий його перекладацький подвиг – багаторічна робота над Борхесом. А перекладав він не лише Борхеса – його перекладацький діапазон вражаючий: від Сан-Хуана де ла Круса, Лорки і Мачадо до Беккета, Ханни Арендт і Мілоша. Як зауважив один із його учнів, «Попри безнадійну ситуацію в Росії він був невтомним трудівником на її благо, на благо російської мови. Перед нами безнадійність як спонукальний мотив конструктивної соціальної дії. Чи можливо таке? Так». Дубін робив безжальні висновки про сучасну Росію: «Жодної іншої політики крім кремлівської, немає, а у культурної спільноти – цілковита розгубленість. Найголовніше – відбувається процес розкладу соціуму… Знаєте, я чи не вперше в житті замислився про те, що молодим людям треба виїздити… Ніхто з росіян не визнає, що в Росії є націоналізм. Громадська думка цього не визнає. Націоналізм – він «в Україні», «в Грузії», «в Балтії»… А ми «гостинні, щирі й привітні» й так далі, ось тільки «їх» не любимо – і цих, і ось цих… Звісно, «вони нам» відповідають «тим самим»… Роль всесвітнього шантажиста в такому об’ємі Росія ще ніколи не виконувала».

В матеріалі використані фото: www.radiosvoboda.org, photo.ukrinform.ua