Максим Остапенко

На острові Хортиця виявили кам'яний культовий комплекс, якому понад 4300 років

08.08.2015 09:10

У Запоріжжі на острові Хортиця в балці Генералка виявлено кам'яний культовий комплекс епохи ранньої бронзи, якому понад 4300 років. Абсолютної унікальності знахідці додає поховання стародавнього жерця ямної культури. Адже подібних культових комплексів разом із похованням до цього ніде в світі ще не знаходили.

Така удача посміхнулася учасникам археологічної експедиції громадської організації "Нова археологічна школа" спільно з ученими Національного заповідника "Хортиця".

Про те, як проходила експедиція в минуле, і скільки таємниць ще зберігає запорізька земля, в ексклюзивному інтерв'ю власному кореспондентові Укрінформу розповіли директор Запорізького обласного центру охорони культурної спадщини Олег Тубольцев і генеральний директор Національного заповідника "Хортиця" Максим Остапенко.

КОЛИ РОЗКРИВАЛИ МОГИЛУ ЖЕРЦІВ, НАД ХОРТИЦЯ РОЗВЕРЗЛИСЯ НЕБЕСА

- Олеже Валентиновичу, чим ще, окрім давності, унікальний знайдений на Хортиці культовий комплекс?

- Унікальність знахідки полягає в тому, що подібних культових комплексів разом із похованням до цього ніде в світі ще не знаходили. Подібні споруди є в Азії, в Португалії, але всі вони були без поховань.

- Що собою являє знахідка?

- Поховання древнього жерця ямної культури знаходиться всередині гранітного овалу, облицьованого камінням. Крім останків знайдено предмети побуту, скам'янілі залишки їжі, знаряддя праці, кераміка й кістки тварин.

- Ви впевнені в тому, що знайдено жреця, а не останки людського жертвопринесення якого-небудь язичницького обряду?

- У тому, що це жрець, немає жодного сумніву. На цьому місці міг бути похований тільки служитель культу. До того ж навколо могили з часом виріс цілий культовий комплекс діаметром 50 метрів, що складається з ровів, менгирів, стовпових ям. Сама споруда зорієнтована на чотири сторони світу. Це означає, що звідси велися спостереження за небесними світилами. Усе це тільки підтверджує наші здогадки.

- Хранитель священних таємниць і вершитель доль помер своєю смертю чи загинув від рук невдячних одноплемінників?

- Жрець похований у позі ембріона, що свідчить про його природну смерть. Так ховали багато індоєвропейських народів. До того ж, незважаючи на те, що похованню стільки років і скелет практично перетворився на тлін, на черепі та кістках немає жодних сторонніх пошкоджень.

- Можна визначити вік жерця, його зріст і пору року, коли він відійшов у інший світ, чим в останні дні життя займався?

- Вік визначити, на жаль, неможливо, а на зріст він був не менше ніж 180 сантиметрів. Тобто люди того періоду були не маленькі й ситі, про що свідчать знайдені залишки їжі. А їли вони свинину, пили молоко. Судячи з поховання, служитель культу помер взимку, а займався, як і всі жерці, - астрологією.

- Під час розкопок комплексу відбувалося щось незвичайне?

- З незвичайного - погода. Щойно ми розпочинали роботу і торкалися цього поховання, відразу починався дощ і лив як із відра. І так тривало декілька днів. На фотографіях видно, що весь комплекс повністю залитий дощовою водою.

- Ви не вбачаєте в цьому елементів містики? Наприклад, можна сказати, що навіть природа була проти втручання в таємниці минулого.

- З цього приводу можна висувати будь-які версії, навіть найбожевільніші. Але в багатьох археологів є прикмета - якщо під час розкопок йде дощ - це до удачі, до цікавих знахідок. Так і вийшло. Ще хочу зазначити той факт, що цього поховання могло не бути. Свого часу його сильно пошкодили під час саджання дерев на острові. Тому воно унікальне в усіх відношеннях.

- Чим ще цікава ця знахідка?

- Насамперед тим, що вона кам'яна. До цього року не ми не знаходили кам'яних конструкцій. До речі, цю круглу, облицьовану камінням конструкцію можна вважати предтечею сучасного храму. Ідея будівництва дуже схожа.

- Чому саме кругла, а не трикутна і не квадратна?

- Все це - сонячна символіка дохристиянської культури. Чому коло, а не квадрат? Ідеально правильна форма кола, яке древні бачили щодня, - це сонце і місяць, що й знайшло своє відображення в обрядах, побуті та культурі.

- Олеже Валентиновичу, під час розкопок знайдено великі посудини і фрагменти шнурової кераміки. Зустрічається цей орнамент ще де-небудь? Яким століттям датується?

- Шнурова кераміка - це перший древній орнамент і прикраса керамічних виробів, при створенні яких використовували відбитки шнура. Посудини дуже великі, вони датуються II тис. до нашої ери, тобто їм понад 4 тисячі років. Цей орнамент з'явився і поширився практично одночасно від Уралу до Великої Британії та Португалії. Можна сказати, що зі шнурової керамікою виникла традиція прикрашати керамічні вироби.

- Про що цей орнамент може розповісти археологам?

- Про те, що люди, які жили на цій території, були для свого часу досконалі. Вони обробляли каміння і кістки, причому - досягли найвищої якості та майстерності. Виготовляли кераміку, займалися ткацькою справою. Жили ці люди в достатку, їжі в них було навіть у надлишку.

- А можна зробити комп'ютерну реконструкцію останків жерця? Цікаво подивитися на людину, яка жила більше ніж 2 300 років до нашої ери на Хортиці...

- За черепом відновити портрет не вийде. Якщо до нього доторкнутися, він просто розсиплеться. Поховання законсервовано до наступного року. Єдине, що можна зробити, - аналіз ДНК, але на це немає коштів.

- Добре, а можна дізнатися, до якого племені він належав?

- До индоевропейского або індоарійського племені: 4300 років тому тут жили стародавні арії. Уперше вони згадуються в священних книгах індійської культури "Рігведі" і "Авесті", які датуються тим же другим тисячоліттям до нашої ери, що й наші знахідки. Арії - одна з найдавніших назв, що збереглася до наших днів. І, судячи з тих артефактів, які археологи знайшли на Хортиці, вони можуть належати аріям.

ВІД ХОРТИЦІ РОСИ НЕ БОЯЛИСЯ ПАЧИНАКІТА

- Отже, культовий комплекс на острові Хортиця є унікальним не тільки зважаючи на поховання жерця, але й на те, що артефакти, знайдені під час розкопок, належать аріям. Звідси випливає, що корінні жителі Запорізького регіону та України загалом є нащадками аріїв?

- Якщо розглядати жителів України і український етнос, то він тісно пов'язаний з індоєвропейською, арійською групою. Зрозуміло, що це все наші далекі предки, і про це можна говорити досить сміливо, - вважає Максим Остапенко.

- Наскільки вони предки, скільки інших етносів і мовних груп брало участь у виникненні сучасних народів, це вже питання нескінченних наукових дискусій. Але те, що території Причорномор'я і більшої частини України, у тому числі Запорізької області, були прабатьківщиною найдавніших індоарійських племен, які потім розселилися на величезній території від Алтаю до Індії, це точно. І, безумовно, Хортиця в цьому процесі відігравала певну роль.

- Цікаво, як нашу Хортицю називали арії?

- За однією з версій "Хортич", "Хорз", "Хорта" - це стародавня індоєвропейська назва, за іншою - тюркська. Тут знову-таки питання великих лінгвістичних суперечок, але те, що "Хорз", безумовно, давня культова назва, яке позначала територію найвищого ступеня святості для стародавніх народів, це однозначно. Уперше, як підтвердження цьому, особливий статус острова документально зафіксований у Х столітті нашої ери візантійським імператором Костянтином Багрянородним у трактаті "Про управління імперій". Він називає Хортицю островом святого Григорія і описує як місце розташування загальнослов'янської на той момент святилища на торговому Дніпровському шляху. "До цього місця спускаються пачинакіти і воюють проти росів. Після того як пройдено це місце, вони (роси - агентство) досягають острова, що має назву Св. Григорій. На цьому острові вони здійснюють свої жертвопринесення, оскільки там стоїть велетенський дуб: приносять в жертву живих півнів, зміцнюють вони і стріли навколо дуба, а інші - шматочки хліба, м'ясо і що має кожен, як велить їхній звичай. Кидають вони і жереб про півнів: або зарізати їх, чи з'їсти, чи відпустити їх живими. Від цього острова роси не бояться пачинакіта ", - йдеться в імператорському трактаті.

Тобто цей острів, навіть для візантійців, які на той момент уже прийняли християнство, мав особливий статус. Безумовно, ця святість у ставленні до Хортиці передавалася з більш давніх часів від племен до племен. І, слов'яни, які влаштували тут святилище вже у ранньому середньовіччі, напевно знали, що острів був священним для всіх народів, які тут існували.

- Чому саме Хортицю древні вибрали святим місцем?

- Найбільший острів на Дніпрі розташований на стику двох феноменальних природних географічних зон. Є Дніпровські пороги, і є Великий Луг за порогами, та територія, яка зараз затоплена водами Каховського водосховища. Саме через Хортицю проходили дві найважливіші для життя та існування племен і народів переправи.

Оскільки стародавні люди постійно сюди приходили, це потребувало певних культових практик, заведених у тих чи інших народів. І ось ці культові місця, які вже досліджені на Хортиці, а ще й у більшій кількості невідомі, є підтвердженням того, що різні релігійні обряди тут на Хортиці мали величезне значення для древніх. Не господарська діяльність, а саме культова, про що свідчать і недавні розкопки поховання жерця. Якщо порівняти кількість культових об'єктів і поселень на Хортиці, то саме культові та поховальні об'єкти домінують над іншими. Перебуваючи на острові, древні могли чітко відслідковувати схід сонця, сонцестояння, рівнодення, захід сонця, насамперед затемнення - тобто відслідковувати астрологічно значущі дні.

Ці астрономічні обчислення були пов'язані і з поховально-ритуальними діями, і з духовною культурою місцевого населення. І жерці володіли цією інформацією. Хортиця протягом багатьох століть була місцем паломництва не тільки стародавніх людей, а й наших класиків, і сучасників.

- У Шевченка було дуже трепетне ставлення до Хортиці ...

- Шевченко любив Хортицю. Він прагнув побувати на острові, бо знав, що це якась містична територія. А коли він приїхав сюди і побачив, що острів зайнятий іновірцями - німцями-колоністами, був не просто засмучений, а сповнений обурення! Хортиця в "Кобзарі" згадується понад 7 разів. А рядок "На Хортиці у матері буде добре жити", свідчить про те, що поет сприймав Хортицю, як матір України, як єдиний символ об'єднання країни. Вона і в наші дні є символом об'єднання України.

- Максиме Анатолійовичу, як давно проводяться розкопки в балці Генералка і коли вони продовжаться знову?

- Розкопки тривають уже 15 років, наразі вдалося дослідити менше ніж чверть території. Роботи з дослідження знайденого унікального культового комплексу на Хортиці триватимуть наступного року. Тут величезне скупчення різних пластів історії на обмеженій території. Кожні 20-30 метрів - унікальний об'єкт. Це концентрація духовних практик. Ми їх повинні досліджувати і зберегти.

ОСТРІВ ЯК ПРИКМЕТА ДЛЯ ПОЛІТИКІВ

Зауважимо, що проводять розкопки на острові й роблять сенсаційні відкриття ентузіасти. І новим відкриттям ми зобов'язані виключно альтруїстам.

Концепція програми розвитку Національного заповідника "Хортиця", яка понад 10 років знаходиться на розгляді в Кабінеті Міністрів, - уже давно вкрилася товстим шаром пилу. Так, сам заповідник існує багато в чому лише завдяки патріотично налаштованому колективу.

У запорожців з цього приводу є прикмета - хто з високопоставлених осіб допомагає заповіднику, у того політична кар'єра складається вдало.

1. Леонід Кучма, будучи прем'єром, видав указ про фінансування заповідника "Хортиця". Він допомагав заповіднику і як прем'єр, і як президент. Хоча в лихі 90-ті час було нітрохи не краще, ніж зараз.

2. Віктор Ющенко на початку свого президентства теж почав займатися питаннями Національного заповідника, але кинув це нецікаве заняття на півдорозі. Чим для нього закінчилася політична кар'єра, знають усі - рейтинг довіри народу - 2%.

3. Віктор Янукович під час перебування прем'єром, отримавши з рук громадськості пернач, сказав: "Хортиця - це наше все, і я буду робити все для її блага". На цьому його допомога, турбота та кар'єра закінчилися...

Запоріжці впевнені, тому політику, який буде серйозно займатиметься проблемами і питаннями острова Хортиці, безсумнівно пощастить. Є в цьому якась метафізика, вважають городяни. Однак нова влада ще поки нічого не зробила для розвитку Національного заповідника "Хортиця". А дарма.

Лілія Клименко, Запоріжжя.