Монументальна доля сепаратистки Терешкової. Львів і декомунізація

23.07.2015 10:00

Укрінформ

Чи лишати в місті пам`ятник першій жінці-космонавту, якщо вона підтримала анексію Криму?

Кампанія декомунізації, оголошена в не найбільш вдалий для країни час, крім фінансових затрат та чергового збурення громадської думки, має інколи далекий від задуманого ефект. Вона виносить на поверхню і примушує «сяяти» заново забуті і малоцікаві символи радянської епохи.

Хочу сяяти примусити заново

Один з таких символів - пам`ятник першій жінці-космонавту Валентині Терешковій у Львові. Його було споруджено до одного із приїздів Терешкової до обласного центру (тоді космонавтка відкривала тут новий житловий масив). У цьому типовому масиві поряд із типовою поліклінікою і постав типовий пам`ятник, на якому неопізнаної статі космонавт «завис» на трьох штирях-променях. Мабуть, саме безликість допомогла «Терешковій» уникнути долі інших радянських пам`яток під час першої хвилі декомунізації - у 90-і роки минулого століття, коли Львів скинув із монумента «Танк-визволитель», прибрав із вулиці Пересади пам`ятник ватажку комсомольців Західної України Василю Пересаді та й сама вулиця отримала назву Медової Печери, котра знаходиться поблизу. І навіть ресторан «Червона гвоздика» тоді помалювали на синьо і дали назву із дивним натяком - «Індіго».

А ось «Терешкова», яку тепер віднесли до десяти маловідомих пам`ятників Львова, продовжувала стояти навіть тоді, коли вулицю її імені перейменували на Виговського.

І лише тепер про неї згадали. Спочатку - львівські свободівці, які на сесії міськради виступили з вимогою остаточно звільнити місто від «червоної спадщини».

А за ними - й перелякані «загрозою» землячці жителі Ярославля та всієї Росії. Тамтешні ЗМІ дали нову прописку Терешковій - у музеї «Територія терору». А член ради Федерації Анатолій Лісіцин надіслав міському голові Львова Андрію Садовому лист із проханням в разі прийняття рішення про демонтаж пам'ятника землячці розглянути його пропозицію про перенесення монумента на Ярославську землю. Мовляв, Фонд Лісіцина зробить усе необхідне, щоб це відбулося. Сенатор висловив впевненість, що його земляки підтримають цю ініціативу.

Одноосібно долю пам`ятників не визначатимуть

З цього приводу голова фракції «Свобода» у ЛМР Любомир Мельничук написав у Фейсбуці:

«Виникло питання, що робити з пам'ятником радянському космонавту Валентині Терешковій у Львові. Чи підпадає він під закон про декомунізацію? Коротко поясню: член Ради Федерації такий-собі пан Лісіцин надіслав Садовому листа, що хоче забрати пам'ятник Терешковій на рідну Ярославльську землю.

Насамперед, хочу зазначити, що одноосібно рішення про демонтаж чи перенесення будь-якого пам`ятника у Львові ніхто приймати не буде. Ухвала міської ради передбачає створення комісії, куди увійдуть представники усіх фракцій, і лише рішенням цієї комісії будуть здійснюватися якісь дії.

Звичайно, не йшлося про те, аби пам`ятник радянській жінці-космонавту Валентині Терешковій переносити у музей «Територія терору». Це абсурд, який поширили російські ЗМІ. Йдеться, передовсім про те, чи потрібен пам`ятник Терешковій у Львові? І це питання виникло не просто так. Чи знаєте Ви, що Валентина Терешкова є членом політради партії Єдіная Расія ? Чи відомо Вам, що Валентина Терешкова підтримала анексію Криму?

Тому я вважаю, що пам'ятнику росіянці, яка підтримує політику вбивці -Путіна, яка не поважає кордони і територію держави-сусіда, не місце у Львові, де кожна друга родина постраждала від радянського тоталітарного режиму в дуже недалекому минулому, де тепер кожна друга родина, якщо не відправила рідну людину на війну з російським окупантом, то бодай долучалася як волонтер чи жертводавець. Так, беззаперечним є той факт, що це була перша жінка космонавт, та все ж у цьому випадку важливо, ким вона є тепер для України».

Садовий: все уже декомунізовано до нас

Натомість міський голова Львова Андрій Садовий, до якого звернулись за коментарем львівські журналісти, зазначив, що поки що у Львові жодних пам`ятників зносити не будуть: «Ми це зробили одні з перших в незалежній Україні. Ті, що на сьогодні є, відповідають часу й історичним реаліям. Я не бачу підстав щось забирати, ліквідовувати», - зазначив мер.

Проте варто зауважити, що декомунізація у Львові почалася значно раніше. У 1941 році, ще до вступу німецьких військ у Львів тут був зруйнований встановлений роком раніше пам`ятник Сталінській конституції - дерев`яний обеліск із соцреалістичними фігурами солдата, робітника й селянина. На п`єдесталі містилися написи українською, польською та єврейською мовами. Ще один пам`ятник - Дружбі народів, виконаний із дерева та гіпсу, який відкрили у грудні 1939 року, був зруйнований натовпом 30 червня 1941 року.

Пам'ятник поету Корнелю Уєйському, Львів

Радянська влада не залишилася в боргу. У післявоєнні роки в місті розгорнулася «депольщизація» Львова.У сусідню країну було вивезено пам`ятник поету Корнелю Уєйському, який був встановлений у 1901 році перед головним входом до міського казино. Автором бронзового бюсту поета, встановленого на гранітному постаменті, був відомий скульптор Антон Сулима-Попель. Відлив здійснювала віденська фірма Фрідріха Круппа. На фронтальному боці постаменту було викарбувано ім'я - Корнель Уєйський, а на тильному боці - цитата з твору поета «Народе мій, будь щасливим» та підпис «Корнель Уєйський». Зараз пам`ятник прикрашає місто Щецін. У той же час помандрував до Вроцлава встановлений у 1897 році пам`ятник комедіографу, мемуаристу, поету Александру Фредро.

Безслідно зник після вступу до Львова радянських військ у1944 році пам`ятник польському державному і військовому діячеві діду короля Станіслава Лещинського - Яну-Станіславу Яблоновському. Така ж доля спіткала урочисто відкритий у листопаді 1898 року пам`ятник польському королю Яну Собеському. В 1950 році «львівський гетьман» був перевезений до Варшави, а звідти у 1965 році до Гданьску, де й був встановлений. Перелік можна продовжити. Тому північним сусідам, які подали приклад нетерпимості до чужої спадщини, не варто ображатися на вдячних учнів.

Щоправда, в запалі можна разом із мильною піною вилити дитину, але це вже деталі. Такими деталями можуть стати, наприклад, барельєфи, виконані в стилі радянського класицизму, які прикрасили львівські будинки і мирно сусідять із ліпниною минулих століть. Депутат-свободівець Іван Лещишин звернувся до мера із запитом щодо вжиття невідкладних заходів по демонтажу комуністичної символіки з двох нежитлових будинків на вулицях Городоцькій та Ярослава Мудрого. Відповідь депутату на прохання управління охорони історичного сердовища дав директор Інституту архітектури «Львівської політехніки» Богдан Черкес.

Професор зазначив, що архітектура першого післявоєнного десятиліття у Львові є нечисленною і викликає велике зацікавлення як у фахівців, так і в туристів. Фасади обидвох будинків було пропрацьовано із неабиякою ретельністю, їх композиції є чітко вивіреними відносно принципів гармонії. Демонтаж окремих складових скульптурних декорів приведе до руйнування композиційної системи будинків та втрати ними образної цілісності. Зазначені будинки з усіма складовими їх образу є важливим елементом історично сформованого середовища міста загалом.

Вчений також підкреслив, що декоративнее оздоблення цих будинків було виконано на надзвичайно високому рівні руками львівських майстрів, що ще раз підкреслює необхідність їх збереження

Чи переконає це борців із пам`ятниками і символікою - невідомо. Але як на мене, це швидше нагадує війну Дон-Кіхота із вітряками: ефект той же. А боротьбу з минулим ми вже проходили. Злітали з церков бані і дзвони, замазувалися фрески, руйнувались пам`ятники. Нічого доброго з цього не вийшло.

Нінель Кисілевська, Львів.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Актуально