Тарас Чорновіл: Один рік конформізму я собі досі не можу пробачити

Чимало людей, які мали б очолити списки від «Опозиційного блоку», на момент місцевих виборів уже будуть в інших списках - на арешт

11.07.2015 10:00

11.07.2015 10:00

Народний депутат кількох скликань Тарас Чорновіл, на відміну від багатьох сьогоднішніх політиків, які при зміні політичної орієнтації починають "нове" життя з "чистого" аркуша, від свого минулого не відмовляється. Там є різні сторінки, але він не уникає відвертої розмови про них.

Приводом для інтерв'ю Укрінформу була підготовка до майбутніх місцевих виборів і прогнози Чорновола як політичного аналітика, але, окрім цього, розмова торкнулася багатьох аспектів політичної кухні, на якій екс-нардеп "варився" більше десяти років.

Я ЗНАЮ, ЯК ФОРМУВАВСЯ "ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК" - ТАМ ЧИСТИХ І НЕЗАМАЗАНИХ МАЛО

-Народний депутат Борис Філатов місяць тому оприлюднив, за його словами, закриту соціологію, згідно з якою «Опозиційний блок» на Лівобережній Україні має підтримку близько 40 відсотків населення з тенденцією до зростання. Як ви прокоментуєте ці цифри?

- Сьогодні величезна кількість людей відчувають, що щось іде не так, у багатьох через невпевненість, війну, руйнування якихось надій виник моральний дискомфорт, я вже не кажу про соціальний. І для них назва «Опозиційний блок» - це щось, не пов'язане з владою, без ідеологічного забарвлення. Тому багато людей на це клюнули.

Але справа в тому, що виборча кампанія ще не почалася, а там свою роль відіграватимуть дуже багато факторів.

По-перше, фактор персоналій. Це ж не загальнонаціональна виборча кампанія, а місцева, і хоча їхній типовий електорат переважно голосує, не дуже вдаючись у особистості, подекуди «Опозиційний блок» може сильно собі нашкодити саме персоналіями, тому що вони просуватимуть своїх місцевих спонсорів, кого завгодно..

Другий фактор - юридичний. У нас нарешті запрацювали правоохоронна система, прокуратура, після заміни Наливайченка на Грицака СБУ почало демонструвати велику активність. Може так статися, що не спеціально під вибори, а може, десь і спеціально, але будемо вважати, що внаслідок того, що силовики просто почали працювати, багато людей, які мали б очолити місцеві списки чи бути кандидатами на мерів від «Опозиційного блоку», на той момент уже будуть в інших списках - на арешт чи відкриття кримінальних справ

Умовно кажучи, десь у Дніпродзержинську, я в цьому майже впевнений, від «Опозиційного блоку» будуть балотуватися місцевий мер і верхівка міської влади. Вони будуть розказувати виборцям, що не дадуть викинути мільйон, чи скільки там, на перейменування міста, гратимуть на ностальгії тощо. Але місцеве керівництво недавно витратило мало не 15 мільйонів гривень на зрошування і меліорацію невеличкої галявинки перед міськвиконкомом. Це могло коштувати кілька десятків тисяч гривень, а не кільканадцять мільйонів. Поки що до них руки не дійшли, але я чомусь думаю, що під час виборів можуть дійти.

Звичайно, можна говорити, що це переслідування, але якщо на тобі висять реальні кримінальні справи і злочини, вибачай! А в «Опозиційного блоку» на місцях по багатьох, як правило, такі речі є. Я просто пригадую, як формувалося середовище, яке зараз створило «Опозиційний блок», - це все-таки люди, які крутилися навколо Партії регіонів. Ну, там чистих не замазаних було дуже мало, а ідейних - буквально кілька чоловік, яких потім так чи інакше тихенько посунули.

- Чи можливе, на вашу думку, у випадку з «Опозиційним блоком» повторення ситуації парламентських виборів 2006 року, коли Партія регіонів, нічого не роблячи, а використовуючи лише прорахунки помаранчевої влади, отримала найбільшу кількість голосів?

-Думаю, вони можуть набрати досить багато на півдні та сході, в тому числі на Дніпропетровщині, що стане великим розчаруванням Ігоря Коломойського, який свого часу говорив, що контролює область. Мені здається, що Дніпропетровщина може дати найгірший для влади результат, окрім, хіба що, отих звільнених територій Луганщини і Донеччини, бо дії команди Коломойського підтримують далеко не всі.

Що їм може стати перешкодою у цьому? По-перше, ефективна політика влади, яка дає результат.

Призначення Саакашвілі губернатором Одещини, де загроза їхнього реваншу була доволі серйозною, - це вже конкретна протидія, але не прямими репресивними методами. Хоча зміна всього міліцейського керівництва і всіх керівників на місцях означає, що тих, хто наробив багато темних справ, притягнуть до криміналу.

Але якщо в Одеській області зараз хоч щось буде зроблено - таки почнуть будувати дорогу Одеса-Рені, місцеві шляхи, робити ще якісь речі плюс загальне досить добре сприйняття Саакашвілі, то це може сильно змінити ситуацію в області.

Окрім того, на місцевих виборах дуже серйозну, навіть ключову роль можуть відіграти депутати-мажоритарники. .

-Як агітатори?

-Не тільки - як люди, які створюватимуть свої команди до місцевих рад, фінансуватимуть їх, можливо, включатимуть механізми підкупу виборців і задіюватимуть певний медіаресурс, який у них, як правило є або на який вони впливають. Більшість хороших дієвих мажоритарників на Півдні України - це не зовсім «Опозиційний блок», скажімо так, вони дадуть йому певний бій на місцях, тобто Одеську область він без бою взяти не зможе.

-А які, на ваш погляд, їхні шанси на Харківщині?

- Думаю, вона дасть досить багато голосів за «Опозиційний блок». Влада нею серйозно не займалися, урядова фракція Верховної Ради - прем'єр, міністр внутрішніх справ вважають її своєю вотчиною. Але ще з часів губернаторстства Авакова там є образи, які можуть відіграти свою роль.

Плюс давайте не забувати, що тих самих регіоналів там реально підтримували. Який би не був Кернес, він там має шанс, і йому треба протиставляти серйозну особу, витягати когось із старих, можливо тих, хто поплив у бік регіоналів, а потім розчарувався і відійшов. Я не кажу про Шумілкіна (міський голова Харкова у 2002-2006 роках - ред.), але когось на зразок шукати і пробувати на них робити ставку. Це місцеві вибори, варто переводити акценти на комунальні проблеми і тому подібне. Чи це можна зробити? Можна. Але те, що там багато хто буде досить сильно заражений «Опозиційним блоком», це є факт, і в самому Харкові, думаю, ситуація буде не найкращою.

ОКРЕМІ РОСІЙСЬКІ ОЛІГАРХИ ЩЕ ЩОСЬ ВКАЧУЮТЬ В УКРАЇНСЬКУ ПОЛІТИКУ, АЛЕ РЕСУРС У РОСІЇ ЗАКІНЧИВСЯ

- Які партії, на вашу думку, підніматимуть на місцевих виборах на прапори тему тарифів?

- Всі, навіть представники проурядової фракції! Вони говоритимуть, що вони теж проти підвищення тарифів і розказуватимуть, як вони за це боролися. Знаєте, ніколи так не брешуть, як на виборах!

- Під лозунгами боротьби за соціальну справедливість, мабуть, ітимуть і «Батьківщина», і Радикальна партія, і багато інших...

- Але «Батьківщина», і Ляшко, що б вони не розказували, є членами коаліції, тобто вони - «гібридна» опозиція. А мова йде про тих виборців, які сьогодні не задоволені владою і хочуть голосувати за когось, з нею не пов'язаного навіть формально. І серед цих виборців на сході та півдні тягнутиме своє партія, яка буде розказувати, що треба піднімати соціальні стандарти, що все погане робить нинішня влада, а ми будемо робити все добре, що треба налагодити мир і знову дружно жити з Росією.

Ну, комуністи я не знаю, чи вже десь піднімуться - а по них серйозно битимуть, бо вони заслужили. Але є один лівий проект - партія «Соціалісти», який камуфлюється у гарну одежу. Її створили відомий колишній міністр внутрішніх справ Цушко із своєю Тетяною Монтян. Туди пішов Кожара, підтягнули ще кількох інтелектуалів з Партії регіонів, які раніше працювали на «Опозиційний блок». Від самих регіоналів знаю, що туди вкачують великі російські гроші, хоча вони так гидливо кажуть: «Это такая грязь, в которую я бы никогда не пошел, хотя мне предлагали». Ну, Кожара пішов, йому відмиватися не вперше....

-А якою, на вашу думку, буде гра Росії на місцевих виборах?

-Напевно, де буде можливо, ставка робитиметься на фінансування і проштовхування чисто проросійських сил, можливо, вони вкинуть ще якісь гроші, щоб спробувати десь реінкарнувати комуністів, щоб хоча б був вигляд, що вони існують. Я думаю, що буде багато робитися і в напрямку певних середовищ «Опозиційного блоку».

Тобто Росія в цьому напрямку працюватиме, але, я думаю, вибірково, бо в них закінчився ресурс, вони не можуть працювати ресурсом поза своїми межами. Вони десь можуть організаційно допомогти, але їхня організаційна допомога, як правило, тільки на шкоду. Сьогодні окремі російські олігархи ще щось вкачують в українську політику, але ж мова йде про великі гроші. Вони вже не можуть фінансувати президента Чехії, який для них був важливий: коли Земан починає розказувати про погану Росію, яка неправильно трактує історію, то це означає, що все, ресурс закінчився.

СПОДІВАЮСЬ, У ПАРТІЙ ВИСТАЧИТЬ РОЗУМУ НЕ ЗАЛУЧАТИ РОСІЙСЬКИХ ПОЛІТТЕХНОЛОГІВ

- Чи залучатимуть політичні противники влади іноземних політтехнологів на місцевих виборах, як свого часу це робила Партія регіонів, найнявши групу Пола Манафорта?

- Спершу стосовно Партії регіонів і того, як вони це робили. Частково це були понти, а, з другого боку, спочатку їх наймали як консалтинг не для внутрішньої політики, а для зовсім іншої справи - відбілювання іміджу Ахметова та Іванющенка в Європі і США. Тобто першим завданням було просуванні їх та їхніх бізнес-інтересіву світі, а другим - заведення інвестора у Донецький регіон, який в очах світу мав виглядати не як щось страшне і відстійне, а як щось подібне до німецького Рура. І для цього дійсно були вкинуті гроші в інформаційну структуру і в серйозних радників.

Це почалося давно, ще коли Янукович був губернатором, і Ахметов дістав можливість контролювати ці процеси. Основним завданням групи Манафорта спочатку був консалтинг щодо розбудови на Донбасі інфраструктури, яка могла сподобатися західному гостю. Наприклад, знаменитий готель «Донбас Палас», один з найкращих і найдорожчих в Україні, побудований саме за рекомендаціями групи Манафорта. Вони порадили, як це зробити, як розкручувати, на якого гостя має бути розраховане його наповнення. Тобто вони мали практичне завдання і виконали його.

А потім їх почали тягнути у внутрішньополітичні справи. І отут виникає дуже багато питань - чи вони просто не справилися, бо не зрозуміли, що це таке, чи почали грати на два фронти.

А хто зараз вестиме кампанії «Опозиційного блоку» чи тієї самої партії Цушка, не знаю. Певна війна політтехнологів, напевно, буде, але серйозних нема. Я знаю, кого Ахметов давав Королевській на її виборчу кампанію - це були наймаргінальніші люди з манафортівського середовища.

-А російських, на вашу думку, на цих виборах будуть залучати?

- Не впевнений. Мені здається, має вистачити розуму, щоб усвідомити: російські політтехнологи погано грають. Тим більше, ця інформація може вийти назовні, і це буде серйозним ударом для партій.

МЕНІ КАЗАЛИ: "ЯКІ В ЯНУКОВИЧА ДУМКИ, ТОБІ ПОЯСНИТЬ ЛЬОВОЧКІН"

- Якби вам запропонували попрацювати як політтехнологу на «Опозиційний блок», ви б погодилися?

-Ні, для них я б ніколи нічого не робив! Я взагалі на виборах не буду працювати - я цього не люблю. Але, знаєте, я дуже жорстко, зі страшним скандалом, у 2008 році прощався не з самою Партією регіонів, а з усім середовищем, яке там було. Мені прямо сказали, що з цієї партії на такому рівні - я був третім номером у списку - не виходять, а виносять вперед ногами. Мені погрожували, було два замахи на життя, я вже був остаточно замовлений на вбивство, потім це питання зняли і врятували мене по старій пам'яті люди, які безпосередньо зав'язані на Партію регіонів. А люди, які зав'язані на сьогоднішній «Опозиційний блок», як я припускаю, були задіяні в тому, щоб вчинити зі мною ті речі. Після всього того це прощання остаточне.

Але поза тим усім вони для мене абсолютно персони нон грата, бо, мені здається, що з усіма тими, хто після 1 грудня 2013 року, тобто першого побиття студентів на Майдані, не вийшов з фракції Партії регіонів, працювати вже не можна.

Я можу пробачити голосування за закони 16 січня, тим більше, між нами кажучи, якби вони були не під ту ситуацію, більшість тих законів я й зараз проголосував би. Але ці люди перейшли межу крові, вони витерли ноги об чужу кров - такі речі просто не пробачаються!

Я завжди мав дуже погані стосунки з Інною Богословською, але те, що вона в той момент пішла з фракції і Партії регіонів, для мене повністю знімає всі наші проблеми у відносинах.

-А чому у вас з нею були погані стосунки?

-Ну... В принципі ми конфліктували завжди. Коли я був за Януковича у 2004 році, вона була за Ющенка, потім ще там щось. У нас обох характер паршивий, але, розумієте, при тому всьому людина на крайнє зло зреагувала так як треба реагувати.

- Але все ж таки чотири роки вашого життя віддано Партії регіонів. Ви служили їм вірою і правдою чи все ж таки у той період доводилося себе в чомусь ламати?

- Один рік конформізму я досі собі не можу пробачити. Я пішов у 2008-му, а треба було у 2007 -му, коли все стало остаточно ясно. Тоді почалося оте скуповування коаліції - скуповували депутатів, щоб вийти на конституційну більшість, почалася їхня війна проти НАТО. Тоді вони досягли своєю тупістю дострокових виборів, а таких варіантів не можна було допускати. Це був доказ того, що жадібність, наглість і тупість збилися в один кулак, і все стало зрозуміло.

Я ж не один раз писав заяву на вихід з тої партії, і з фракції. Я написав заяву про відмову від балотування на виборах 2007 року, Лукаш передала її Януковичу, він при мені її рвав і переконував, що я маю піти, потім мені взагалі те третє місце у списку сунули, думаючи, що це на мене вплине. Там була довга тяганина, мені розказували, що все буде в порядку, потім уже в останній раз, коли я оголосив про вихід з партії на з'їзді 1 вересня 2008 року, Янукович мене відводив убік і розказував: от ти завтра побачиш, завтра - я перший про це дізнався, ми будемо голосувати з Юлією Тимошенко спільно, синхронно проти Ющенка. А він для мене особистий ворог як людина, яку я вважаю якоюсь мірою причетною до вбивства мого батька. Це, до речі, один з мотивів, чому я опинився в таборі Януковича - я йшов проти Ющенка. Ющенко - ворог моєї родини, це для мене такі речі, які для мене святая святих. А далі вже просто не подумав.

Але до 2007 року, розумієте, я міг на щось впливати. Я впливав на формування списку - я все-таки завів туди купу адекватних людей із Західної України, і ми цю партію розбавили. Дуже багато українофобів і просто гидотних людей вдалося або не пустити в партійний список, або потім добитися їхнього виключення, і дуже багато течій можна було зупинити, і я цим займався.

Це була партія, яка ніде ні разу офіційно не виступила як партія за другу державну мову, яка виступала проти поглиблення інтеграційних відносин з Росією - це ж насправді було! Янукович виступав за Євросоюз і євроінтеграцію, і він цим серйозно займався. Я пригадую деяких лідерів помаранчевого середовища, які визнавали, що при Ющенкові нічого не робилося в напрямку євроінтеграції, а коли прийшов прем'єр Янукович, було дуже багато зроблено. Як не дивно, ще й у 2010 році відразу після його обрання президентом, він теж дуже багато зробив, поки його Росія не перетиснула, і він не почав котити назад.

-А чому ви втратили вплив на процеси всередині Партії регіонів?

-Прийшов Льовочкін і почалася перебудова системи. Відбулося таке, знаєте, затоплення, заглиблення Януковича в комфорт. Льовочкін відразу побачив, що Янукович загалом ледачий. У перший період він дійсно працював добре і активно, але він цього не хотів - йому хотілося розкошів, щастя, і він до цього дорвався. Льовочкін це дуже швидко вловив. Клюєв це теж розумів раніше і забезпечував, але він цим не користався, а Льовочкін почав на цьому грати. Як золотий пил - це такий матеріал, який забиває мозкові звивини так, що від них і сліду не лишається. Оце все й спрацювало.

Мій відхід почався з того, що Льовочкін очевидно почав брати верх. Я був дуже небажаною людиною. До того я мав право сам заходити в кабінет Януковича без попереднього проходження через кабінет Льовочкіна. А він зробив так, що я втратив це право. А потім почала звучати фраза: «Тарасе, в кабінет до Януковича із своїми думками не заходять - до нього заходять із його думками. А які його думки, тобі пояснить Льовочкін»

НЕХАЙ ДОБКІН НЕ БРЕШЕ, ЩО ВМОВИВ ЯНУКОВИЧА НЕ ВИСТУПАТИ НА ХАРКІВСЬКОМУ З'ЇЗДІ

-Нещодавно Янукович знову з'явився на екранах з інтерв'ю ВВС. Ви його дивилися?

-Та дивився... Нового я нічого не почув, крім того, що мало бути сказане. Знаєте, який був основний меседж? «Я живий!» Просто треба було нагадати, що він є, бо про нього забули. І все.

Можливо, там були якісь меседжі, які Януковичу веліли озвучити. Але основним було те, що йому веліли не казати, - що Росія не вторглася в Україну і що Крим мав би бути українським і як він утікав від цього питання.

-Після втечі Януковича багато регіоналів почали заявляти, що він сам усе вирішував, а вони, мовляв, нічого не знали. Чи міг хтось заперечити Януковичу у той період, коли він був всесильним?

-Знаєте, у мене вже є сумніви в тому, чи він був всесильним. З кількох причин. Перша - я думаю, що його вже на момент втечі серйозно контролювали росіяни, причому цей контроль став тотальним в один день. Я десь приблизно уявляю коли - коли, пам'ятаєте, по дорозі з Китаю він сів у Сочі (6 грудня 2013 року -ред.) і там була ця розмова з Путіним, йому запропонували оті 15 млрд , і після того Азаров оголосив про згортання євроінтеграції.

Я думаю, що його й до того дотискали, а в Сочі відбувся останній акт. Напевно, зіграли, як завжди, на основному пункті - він страшенно боявся смерті, що його вб'ють. Замахи - це був його пунктик, він мені особисто про це десятки разів розказував, причому кожного разу побріхуючи якісь нові деталі.

Так от, я думаю, що Путін просто надав докази, яким чином його сьогодні, завтра чи післязавтра можуть убити, можливо, здав частину російської агентури в його охороні. Янукович зрозумів, що він там нікого не контролює, що він вже не зможе нікого поміняти, щоб зберегти своє життя.

Тобто я думаю, що його лякали вбивством - це для них типово. Тим більше що зустріч відбувалася у закритому форматі саме на російській території, а не в Україні - це означає, що наші не могли писати, а писали їхні.

-А через кого Путін здійснював свою політику в Україні? Чи справді така велика роль Суркова, який, як заявляв Наливайченко, приїздив сюди і керував снайперами на Майдані?

- Проблема Наливайченка в тому, що він, десь звідкись розуміючи зав'язку, що так могло бути, мав звичку довигадувати факти, коли їх не мав. На мою думку, він містифікатор, а це дуже погано для людини на силовому відомстві, і це одна з причин, чому його зняли .

Щодо Суркова, то в Росії немає одного-єдиного серйозного контактера по Україні, а є близько десяти, і він один з них. Ніхто з них немає прямого доступу до Путіна, і час від часу хтось із них виходить буцімто від Путіна, а насправді від когось з його радників, і розповідає, що «Верховний імператор» схвалив саме його мега-ідею щодо ДНР/ЛНР і йде її втілювати, а інший каже, що має інше рішення стосовно них. І тому такий бардак у російській політиці щодо України, зокрема щодо тих ДНР/ЛНР, і в період Януковича він був не меншим.

В цій ситуації керованість хаотична, і рішення, як правило, приймаються дуже дурні.

Велетенська кількість різних постпредів, які в різний спосіб тиснули на Україну, врешті-решт все провалили, Янукович тихенько виходив уже на останню стадію підписання Угоди про асоціацію - я знаю, що він хотів її підписати, причому набагато раніше.

Я пригадую, як він особисто мені вихвалявся, що Ющенко провалив - ну, він трошки інакше слово вжив - євроінтеграцію, а він, Янукович, оце зараз гарненько все робить. Це було предметом його особистої гордості. Він був проєвропейським в тому сенсі, що хотів жити по-російськи в європейській Україні - от умовно так.

Янукович був упевнений, що Європа - це лохи, які все це пробачать і зрозуміють, тому що ми їм потрібні більше, ніж вони нам. Це теж була одна з його тез.

А після того, як російські постпреди все програли, а Путін узяв ситуацію у свої руки і я, думаю, шантажнув Януковича настільки жорстко, що той остаточно зламався. А після того, я думаю, він уже нічого не контролював.

Після подій на Майдані ключовою ідеєю Росії був харківський з'їзд, але Янукович перелякався і втік. І нехай Добкін не бреше, розказуючи у книзі Соні Кошкіної про те, як він там сам щось придумав і переконував Януковича не брати участь у з'їзді, що там сиділи люди, які хотіли про щось дізнатися. На з'їзд прибули ті, хто був настрополений підтримати одну тезу, яку мав озвучити Янукович: що в країні відбувся державний переворот, частина країни окупована американськими найманцями, і ми повинні звернутися до Росії, щоб вони допомогли повернути легітимну владу. І Росія мала це організувати, і для цього був потрібен харківський з'їзд, а Янукович утік. І цього йому Путін досі не може пробачити - він мав сказати ці речі у Харкові, а не в Ростові, а коли він їх сказав, було вже пізно.

Тому, я думаю, що Янукович уже пішов шляхом «всьо пропало», і одним з координаторів, я підозрюю, того, що всі велися на ці дії, мені здаєстья, був той, хто хотів виглядати найчистішим, найгарнішим - Льовочкін. Я просто знаю його роль, я знаю того ж самого Клюєва, інших - ну не прихильники вони жорсткого варіанту, вони не дурні, вони дуже добре розуміють, чим це все закінчується, що це буде революція, вони розуміють, що не можна пружину до кінця стискати.

Але у мене таке враження, що цей російський сценарій, включаючи те, що Янукович тікати мав з Києва, що Україна мала бути розділена на дві нерівномірні частини, одна з яких, більша, віддана Росії, а решта хай собі дрейфує, але без виходу до моря і без економіки, без нічого, - був напрацьований набагато раніше. І я підозрюю, що його виконання координувалося через Льовочкіна. Але доказів у мене немає, тому я говорю про це тільки як про моє оціночне судження - це принциповий момент, тому що я не хочу ще з Льовочкіним судитися.

-Один з тих, проти кого через події на Майдані зараз розглядається справа в суді, є колишній мер Києва Олександр Попов. У ЗМІ писали, що він ваш сусід по під'їзду. Які у вас із ним стосунки?

-Ми сусіди по району - він живе в іншому кварталі, від мене хвилин вісім ходу. А до Попова в мене добре ставлення. Ми були чужаками в тій партії зі своїми зовсім іншими принципами. Я туди прийшов як ворог Ющенка, і за мене в той момент вхопилися, плюс балакаюча голова, яка може викладати якісь думки, яка в той момент вірила в свою якусь роль і місію в Партії регіонів.

А Попов туди взагалі прийшов по конкурсу. Це був рідкісний момент, коли нам вдалося перетиснути Партію регіонів, бо хотілося розбавити оте донецьке крило трошки іншими людьми. Я був одним з ініціаторів таких ідей, і вони оголосили конкурс на міністра інфраструктури. Попов його реально виграв як людина, яка дійсно була кращим мером малого міста і показала добрі результати, і його запросили на міністра. А вже потім він опинився в тій структурі, і став мером Києва.

Повірте мені, я знаю Попова: якби він наперед знав, що на Майдані буде цей розгін, а його роль - забезпечити формальне прикриття розгону, він би поклав заяву на стіл і того ж дня пішов з мера. Це вже тоді, коли все відбулося, йому погрожували, але він не причетний до розгонів. Попов - дуже спокійна, добродушна людина, трошки боязка, яка має одну проблему - він не вміє сказати «ні».

Надія Юрченко, Київ.