24 червня. Цей день в історії

У Канаді – День Жана-Батиста (Іоанна Хрестителя), якого вважають небесним покровителем франкоканадців. Головне свято давнього канадського міста Квебек – колиски французької цивілізації на північноамериканському континенті, столиці однойменної канадської провінції. Квебек був заснований французькими переселенцями у 1608 році на чолі з мандрівником і гідрографом Самюелем де Шампленом, який стане згодом першим губернатором Нової Франції (так тоді називали Канаду). У 1665 році у місті було лише 70 будинків і мешкало 550 чоловік, переважно представників різних релігійних груп. Нині у місті живе понад 500 тисяч мешканців, переважно франкомовних (тільки 1,5 % жителів розмовляють англійською мовою). Квебек є одним із найбільш економічно успішних міст Канади після Калгарі, Едмонтона і Саскатуна, у ньому найнижчий рівень безробіття і найнижчий рівень злочинності по всій країні, а ще його по праву називають «Містом театрів». День Жана-Батиста є національним святом і офіційним вихідним днем у Квебеку. Це свято, яке радше можна назвати фестивалем франко-канадської культури, відзначають і в інших провінціях Канади, а також у США. Відзначається з 1636 року.

Події дня:

70 років тому (1945) у Москві на Червоній площі відбувся історичний Парад Перемоги.

Фрагмент скіфської пекторалі

20 років тому (1995) на дипломатичній конференції у Римі (7-24 червня) прийнята Конвенція УНІДРУА (міжнародна інституція з уніфікації приватного права) щодо викрадених або незаконно вивезених культурних цінностей. Конвенція УНІДРУА була прийнята у зв’язку з почастішанням випадків незаконного перевезення й торгівлі культурними цінностями, непоправними збитками від таких дій і направлена на реституцію (повернення) викрадених культурних цінностей. Закони про заборону вивезення будь-яких предметів мистецтва без санкції держави першими ухвалили Греція (1932) та Італія (1939). Щодо міжнародних документів, то загалом у другій половині ХХ століття, крім Конвенції УНІДРУА була укладена низка міжнародних договорів, які регулюють реституційні проблеми, а саме Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку військового конфлікту (14 травня 1954 р.), Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (16 листопада 1972 р.), Конвенція про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності (14 листопада 1970 р.). Україна не є підписантом даної Конвенції (так само як і не є членом цієї міжнародної неурядової організації), хоча питання щодо запобігання вивезенню за межі України предметів національного культурного надбання стоїть для неї надзвичайно гостро.

Ювілеї дня:

220 років від дня народження Ернста Генріха Вебера (1795-1878), німецького анатома і психофізіолога, одного з основоположників експериментальної психології.

165 років від дня народження Івана Миколайовича Гриневецького (1850-1889), українського актора і режисера. Працював у Руському народному театрі у Львові (з 1882 року – директор спільно з І. Біберовичем). Серед кращих ролей: Микола («Наталка Полтавка» Котляревського), Бичок («Глитай, або ж Павук» Кропивницького), Тихін («Гроза» Островського), Городничий («Ревізор» Гоголя). Водночас був режисером цих вистав.

155 років від дня народження Яна Станіславського (1860-1907), польського живописця, педагога. Викладав в академії красних мистецтв у Кракові. Серед його учнів були українські художники М. Бурачек, О. Новаківський, І. Труш. Жив у Польщі, часто приїздив в Україну, якій присвятив чимало творів: «Український козак», «Соняшники», «Дніпро під Києвом», «Біла Церква», «Дерева» та ін.

Пам’ятник Ф. Яновському в Києві

155 років від дня народження Феофіла Гавриловича Яновського (1860-1928), українського терапевта. Закінчив медичний факультет Київського університету (1883) і був залишений при ньому. У 1886 році вдосконалювався за кордоном у Л. Пастера та Р. Коха з бактеріологічної діагностики, після повернення до Києва організував при Олександрівській лікарні бактеріологічну лабораторію. У 1904-1905 роках – професор Новоросійського університету в Одесі. Наукові праці вченого присвячено клініці та імунології туберкульозу, хворобам нирок, фізіології та патології травлення, клінічній бактеріології. Описав низку нових клінічних симптомів захворювань легень та плеври. Автор перших вітчизняних посібників «Туберкульоз легень» та «Діагностика захворювань нирок у зв’язку з їхньою патологією». Один з організаторів Київського туберкульозного інституту (у 1928 році інституту присвоєно його ім’я, тепер – Державна установа «Національний Інститут фтизіатрії і пульмонології НАМН України ім. Ф.Г.Яновського). Брав участь у налагодженні санаторної справи. Засновник терапевтичної школи.

130 років від дня народження Яна Токаржевського-Карашевича (1885-1954), українського громадського діяча, дипломата, фахівця у галузі геральдики.

130 років від дня народження Бориса Григоровича Курца (1885-1937), українського історика-сходознавця та джерелознавця. Репресований радянськими каральними органами у 1937 році.

100 років від дня народження Фреда Хойла (1915-2001), відомого британського астронома, космолога, письменника-фантаста, професора Кембриджського університету. Висунув теорію космічного походження життя на Землі, у наукових колах відому як «теорія панспермії». Автор декількох фантастичних романів, найвідоміший з яких – «Чорна хмара».

85 років від дня народження Клода Шаброля (1930-2010), французького кінорежисера. Поставив фільми: «Красунчик Серж», «Ландрю», «Мадам Боварі», «Криваве весілля», «Церемонія» та ін. Виступав як сценарист багатьох своїх фільмів. «Мене штовхнуло в кіно бажання врятувати світ! – зізнавався в одному зі своїх інтерв’ю видатний кінорежисер. – Вже у 10 років я писав романи. А так як робота на самоті мені не надто подобалась, то я й обрав кінематограф. Звичайно, застільний період роботи над сценарієм не надто веселий, але ж яка радість знімати!..» Щодо сучасного кіно Шаброль зауважує: «Сучасне кіно за допомогою різноманітних спецефектів підмінює глибинні людські почуття поверхневими емоціями… Я ж завжди надавав перевагу фільмам, творці яких довіряють мозковим звивинам глядача. Для мене фільм – це історія, але історія розумна, яку гарно зшили і гарно розповіли».

75 років від дня народження Вітторіо Стораро (1940), видатного італо-американського кінооператора. Володар трьох премій «Оскар» американської кіноакадемії (фільми «Апокаліпсис сьогодні» (1980), «Червоні» (1982), «Останній імператор» (1988; удостоєний також премії «Давід ді Донателло», 1988). Зняв також кінокартини «Конформіст», «Останнє танго в Парижі», «Двадцяте століття», «Танго» (приз МКФ у Каннах, 1998). «Ми ніколи не повинні повертатися. Завжди треба рухатись уперед і шукати шляхи розвитку мистецтва, створювати кіно. Я думаю про свою кар’єру, як про безкінечний пошук гармонії між протилежними життєвими силами: світлом і тінями, свідомого і позасвідомого, матерією і енергією, чоловіком і жінкою. Кіно – це подорож довжиною в життя». (Вітторіо Стораро)

Роковини смерті:

80 років з дня смерті Карлоса Гарделя (1890-1935), аргентинського співака, композитора і актора, визнаного «короля танго». Уявити аргентинське танго без Карлоса Гарделя так само важко, як і без Астора П’яццолли. До Гарделя танго сприймалось виключно як танцювальна музика без тексту. Гардель надзвичайно популяризував цей жанр (завдяки власному шарму, а також завдяки радіо і кіно) і вивів його не лише за межі Аргентини, але й за межі Латинської Америки. У фільмі «Запах жінки» Аль Пачіно танцює танго з Ґабріель Анвар під гарделівську мелодію «Por una cabeza». Цей 3-хвилинний епізод, який репетирували 2 місяці, є одним із найяскравіших моментів фільму. Щороку, 11 грудня, у день народження Карлоса Гарделя відзначається Міжнародний день танго. Артист загинув у авіакатастрофі над Колумбією. Йому було лише 44 роки.

65 років від дня смерті Івана Сергійовича Шмельова (1873-1950), російського письменника за кордоном. Перед від’їздом у 1922 році до Франції жив в Алушті. Автор біографічної повісті «Літо Господнє».

5 років з дня смерті Ярослава Дмитровича Ісаєвича (1936-2010), відомого українського історика культури, книгознавця, академіка НАН України, директора Інституту українознавства ім. Крип’якевича НАН України (Львів), президента Міжнародної асоціації україністів. Досліджував пам’ятки середньовічної писемності в контексті розвитку української культури.

У матеріалі використані фото: photo.ukrinform.ua, wikipedia.org.