Навіщо китайцям забайкальська цілина?
Повідомлення про намір керівництва Забайкальського краю РФ передати в оренду Китаю шмат землі, що розміром більший за територію Гонконгу, стало хітом у ЗМІ і соцмережах.
На початку червня уряд Забайкалля підписав із створеною саме під цю справу інвестиційною компанією "Хуае Сінбан" протокол про наміри щодо передачі в оренду китайській компанії строком на 49 років землі площею 115 тис. га. За це інвестор готовий вкласти у розвиток сільського господарства краю до 24 млрд рублів. Безпосередньо оренда необроблюваних тривалий час земель і пасовищ коштуватиме 250 рублів за гектар на рік, тобто півтора мільярда за майже півстоліття (176 млн юанів або 28,4 млн дол. за нинішнім курсом). Смішні гроші.
При цьому, якщо перший етап проекту, розрахований на 3 роки, виявиться успішним, російська влада готова віддати китайцям ще 200 тис. га. Цікава деталь: контракт ще ніби й не підписаний і, як стверджують у крайовому керівництві, буде укладений не раніше, ніж на початку наступного року (після "консультацій з народом і екологами"), а перший етап прописаний на період з 2015 по 2018 рр.
На землях китайці нібито збираються вирощувати кормові, зернові, олійні та інші культури, а також аптечні трави; розвивати скотарство, птахівництво і м'ясне тваринництво.
Фото: yakutia.info
ПІСЛЯ НИХ - ХОЧ ТРАВА НЕ РОСТИ
Прекрасні перспективи. Ось тільки зустріли їх без аплодисментів як місцеві жителі, так і багато хто з фахівців. Чому ж? Адже кожен знає, що землі там реально простоюють, на них ніхто нічого не вирощує (на безкрайніх просторах держави російської не використовується за призначенням, за офіційними даними, майже 40% земель). Грошей на розвиток села немає.
Та просто мало знайдеться людей, які ніколи не чули про те, якими дивовижними методами китайці змушують землю народити. Бурхливо, але недовго. Фішка в тому, що китайські аграрії нещадно удобрюють грунт, дійсно добиваючись вражаючих урожаїв, але через зовсім небагато часу той стає зовсім неродючим. Добре відомо це і російським екологам. Чого варта лише згадка у пресі про те, що найбільші в історії РФ збитки сільськогосподарським землям - 158 млн рублів - нанесли китайські робочі фірми "Лунна" у Примор'ї. Влітку 2012 року вибухнув на ту ж тему не такий гучний, але теж чималий скандал у Читинському районі. У червні 2014 року на Кубані, де китайські овочівники спочатку так вражали місцевих своїми чудовими результатами, регіональне відділення Россільгоспнагляду провело аналіз зразків грунту і ледь не впало в кому.
Причому, наглядові органи частенько і не знають, що потрапляє у грунт, законно в країну завозиться аж... 2% добрив, благо кордон спільний - сотні-сотні кілометрів. А там - уся таблиця Менделєєва. Причому в таких комбінаціях, що за голову беруться навіть у шанованих лабораторіях.
Ще чотири роки тому в експертному управлінні адміністрації президента РФ пройшла нарада з питання оренди землі китайцями в різних регіонах країни. Говорили саме про те, що вичавивши із земельки всього за пару років, гастарбайтери з'їжджають, залишаючи за собою "випалену землю", на якій не росте навіть бур'ян. Тому вигідна для китайців короткострокова оренда. У даному ж випадку йдеться про тривалу, так що, можливо, орендодавці сподіваються на дещо іншій підхід. І плекають надію, що саме з їхніх полів збиратимуть екологічно чистий продукт, який, варто сказати, дуже цінується останнім часом в КНР. Проблема лише в тому, що на такій землі такий продукт сам по собі вже точно не виросте. Це ж не чорноземи, не червоноземи.
Китай, що сам володіє менш як 7% усіх орних земель у світі, виробляє близько 20% від загального обсягу усіх добрив, що застосовуються на планеті. А що робити? Їсти тож хочеться, а землі мало, і вона вже виснажена, а виходу немає...
Але ось, виявляється, знаходиться вихід - земля за межами Піднебесної. І не потрібно сильно дорікати китайцям за якусь азіатську хитрість. Адже спочатку усім зрозуміло, що не лише змучених авітамінозом сибіряків збираються годувати добрі китайські фермери. Будь-який рух по аграрних проектах - це, передусім, спроби нагодувати власний народ, забезпечити продовольчу безпеку.
Фото: 15minut.org
РОЗКРІПАЧЕННЯ?
Ну, і прилаштувати якусь частину робітників. Скільки? Велике питання, яке, серед іншого, також доведеться залагоджувати сторонам контракту. У російській знову ж таки пресі з'явилася інформація, про те, що згідно з попереднім текстом документа, частка залучених для роботи місцевих жителів має становити не менш як 75% від загальної кількості новостворених робочих місць (не то тисячі, не то трьох тисяч). Але, китайська сторона не згідна з цим пунктом і наполягає на більшій частці власної робочої сили. І - увага - на зміні російського міграційного законодавства...
"Якщо не вирішити юридичним шляхом питання широкомасштабного залучення китайської робочої сили, про жодну довгострокову співпрацю з китайськими сільськогосподарськими підприємствами не може бути й мови", - погрожує газета "Хуаньцю шибао" (що підпорядковується редакції друкованого органу Компартії Китаю газеті "Женьмінь жибао"). Але вирішує підсолодити пілюлю і пише: "Факт, що російська місцева влада виділила китайським підприємствам величезні території невикористовуваних земель і пасовищ строком на 49 років, говорить про ідеологічне розкріпачення країни по відношенню до Китаю".
Ось тільки чи готові сибіряки, далекосхідники до такого розкріпачення? Їм, схоже, не зовсім затишно від думки, що доведеться найматися на роботу до китайських фермерів. Так що чи не більше занепокоєння, ніж виснажена земля, викликає у місцевих дуже навіть можливий наплив у зв'язку з цим китайських селян.
Хоча, заради справедливості, варто сказати, що минули ті часи, коли громадяни КНР багато б віддали, щоб поїхати жити в Росію, вже принаймні, в її глибинку. Сьогодні у них є інші, перспективніші адреси і можливості кращого заробітку. Отже, якщо мова піде про деяку експансію, буде вона досить організованою, причому згори, і "ненав'язливою". У травні минулого року заступник голови КНР Лі Юаньчао тонко помітив: "У Росії велика територія, а в Китаї - найпрацелюбніший у світі народ. Між іншим, найпрацелюбніші - селяни".
ПРАВИЛЬНОЮ ДОРОГОЮ ЙДЕТЕ, ТОВАРИШІ
На відміну від минулих років, коли ситуація була дещо іншою, тепер уже саме російське керівництво зазиває до себе гастарбайтерів зі сходу. Ще наприкінці 2009 року тодішні президент РФ Дмитро Медведєв і голова КНР Ху Цзіньтао підписали програму співпраці між прикордонними регіонами двох країн на 2009-2018 роки. Якраз цей документ і передбачає, серед іншого, оренду російських сільськогосподарських земель для потреб Китаю. А 31 грудня 2014 року вже президент Путін підписав закон "Про території випереджаючого соціально-економічного розвитку (ТВР) в Російській Федерації", про що писав Укрінформ. Цей документ також відкриває двері (на Далекий Схід, в першу чергу) китайським братам, у тому числі і в аграрній сфері.
Хоча в реальності практика існує вже багато років у прикордонних районах. На заваді тут не стояла і відсутність міждержавних угод. Китайські підприємці просто оформляли оренду на громадян РФ, а ті й раді отримати 3 копійки, не витративши жодної, і мало замислювалися, що буде далі з їх паєм. На Петербурзькому міжнародному економічному форумі, що завершився нещодавно, в.о. губернатора Єврейської автономної області Олександр Лівенталь визнав, що 80% земельних ресурсів в краї контролюються китайцями. Так, одному лише народному уряду провінції Хейлунцзян передано в оренду 430 тисяч гектарів орних земель. А в інших районах Далекого Сходу... Та хто ж усе порахує то.
Тепер же губернатор Забайкалля Костянтин Ільковський пообіцяв усе поставити на правову основу і запевнив у готовності "особисто курирувати" і налагодити з інвестором "конструктивний діалог". Електорату пояснили, що в оренду китайцям віддадуть лише невикористовувані роками землі, що права їх обмежені не будуть.
До дискусії підключилися і серйозні люди з Москви. Ось глава комітету з аграрних питань Держдуми Микола Панков пообіцяв змусити крайове керівництво не кривдити своїх, а також забезпечити суворий контроль Россільгоспнагляду при підготовці контракту. За його словами, в угоді має бути передбачена відповідальність за недотримання агротехнічних норм і невиправдане застосування добрив, а також за можливі збитки від проведених заходів агроінженерії.
Адже багато хто вже дуже засумнівався у цьому. Що логічно: інвестувати в важкодоступну цілину з сумнівними перспективами урожаю, навряд чи хто буде. Тим паче, що спочатку китайська сільгосппродукція дешевша російської, так навіщо їм ще додавати вартість? А якщо ще й доведеться завозити російських робітників з інших регіонів через відсутність їх на місцях, то взагалі говорити про прибутковість можна буде з натяжкою. Але ось створити конкуренцію з місцевими виробниками усе це цілком можливо, причому останні опиняться зовсім не у виграшній позиції.
Фото: tvc.ru
ЗА ТРИДЕВ'ЯТЬ ЗЕМЕЛЬ
Росія, звичайно, у Китаю під боком, тому здійснювати таку співпрацю досить зручно. Але не на одному північному сусідові зійшовся для Пекіна світ клином. Активно освоює він простори республік Середньої Азії. Великий агрохолдинг КНР "Бейдезуан" придбав 234 тисячі гектарів землі в Аргентині, а "Чунцін Грейн" заплатив 375 млн доларів за плантації сої-бобів у Бразилії. Ведуться переговори і про інші ділянки в Південній Америці, а також в Африці.
Кілька років тому промайнула новина про те, що китайська держкорпорація Xinjiang Production and Construction має намір купити (!) майже 3 млн га землі в Україні. Потім, щоправда, з'ясувалося, що не 3 млн і не купити, тому що це неможливо згідно із законом, а узяти на першому етапі на 50 років в оренду 100 тис. га на Дніпропетровщині, в Криму і в Херсоні. При цьому головним у тому проекті, який все одно не стався, було встановлення систем крапельного зрошування. Але преса, особливо російська, тоді сильно збудилася на грунті жалю до України, землі якої "розбазарюються".
У Росії, звичайно, ніхто нічого не розбазарює, а веде виключно взаємовигідну співпрацю. Ось буквально нещодавно Російський фонд прямих інвестицій, Російсько-Китайський інвестиційний фонд і Народний уряд провінції Хейлунцзян (що межує з РФ) підписали угоду про створення спеціалізованого інвестиційного фонду обсягом 2 млрд доларів для фінансування проектів в області сільського господарства в Росії і Китаї, який, як обіцяють, профінансує перші проекти вже восени цього року.
Що вже він фінансуватиме в Китаї, незрозуміло. А ось забайкальський проект сторони дуже навіть предметно вивчають. І, думається, справа тут швидше не в рефлексіях забайкальського (і московського) керівництва - їм і гроші потрібні, а ще більше - іміджеві проекти. А в побоюваннях самих китайців - потрібно усе прорахувати на предмет вигідності угоди. А така у своєму "первинному виді" неочевидна. Чи тут є якесь "друге дно", інакше не стали б чіплятися прагматичні господарники за землю, що погано родить.
...У літературі минулих років часто згадувався, причому для характеристики гумору Йосипа Сталіна, епізод, коли Мао Цзедун попросив у того дозволу поселити 20 млн китайців на радянському Далекому Сході. "У мене своїх 200 млн вистачає", - відповів тоді Сталін. Це було на початку 1950-х років. Зараз, схоже, дружба стала куди тіснішою і старе прохання "великого керманича" цілком може бути задоволене.
Ольга Танасійчук, Укрінформ.
