25 травня. Цей день в історії

День Африки. Відзначається щороку за рішенням установчої конференції голів держав і урядів країн Африки, яка відбулася в Адіс-Абебі 25 травня 1963 року. Цього дня  було створено Організацію африканської єдності (ОАЄ) – найбільшу і найвпливовішу міждержавну політичну організацію на Африканському континенті. ОАЄ об’єднує 53 незалежні країни Африки. 9 липня 2002 року ОАЄ замінила нова континентальна організація – Африканський союз.

Тиждень солідарності з народами несамоврядних територій. Проводиться під егідою Спеціального комітету по деколонізації з ініціативи  Генеральної Асамблеї ООН. Проголошений у 1972 році як Тиждень солідарності з колоніальними народами південної частини Африки, Гвінеї-Бісау та Островів Зеленого Мису, що ведуть боротьбу за свободу, незалежність і рівноправність.

День зниклих безвісти дітей. Проводиться з 2002 року в країнах Європейського союзу з ініціативи Європейського центру зниклих і таких, що піддалися сексуальному насиллю дітей (заснований в 1998 р.).

Національне свято Аргентинської Республіки – річниця Травневої революції (1810). Цього дня 205 років тому в Аргентині почалося повстання проти іспанського владарювання, яке поклало початок незалежності країни.

Національне свято Йорданського Хашемітського Королівства – День Незалежності (1946).

День поминання в США (день пам’яті співвітчизників, полеглих на полі бою). Відзначається у більшості штатів країни останнього понеділка травня. Вперше відзначався 30 травня 1868 року на честь загиблих під час Громадянської війни між Північчю і Півднем.

Події дня:

35 років тому (25 травня – 3 червня 1980 р.), на борту орбітального науково-дослідного комплексу «Союз-6» – «Союз-35» – «Союз-36» у складі міжнародного екіпажу (В. Кубасов, Л. Попов, В. Рюмін) здійснив політ перший угорський космонавт Берталан Фаркаш.

Рік тому (2014) в Україні відбулись позачергові вибори Президента. Перемогу отримав Петро Дорошенко, який вже 7 червня 2014 року склав присягу перед українським народом як Глава держави.

Ювілеї дня:

150 років від дня народження Пітера Зеємана (1865-1943), нідерландського фізика, лауреата Нобелівської премії з фізики (1902). Автор праць з оптики, магнітооптики, атомної спектроскопії. Відкрив так званий ефект Зеємана.

Олександр Корнійчук

110 років від дня народження Олександра Євдокимовича Корнійчука (1905-1972), українського драматурга, громадського діяча, академіка АН УРСР, академіка АН СРСР, Героя Соціалістичної Праці, якого за життя солодкоголосі критики-підлабузники називали «червоним Шекспіром». Автор відомих за радянських часів п’єс «Загибель ескадри», «Платон Кречет», «В степах України», «Макар Діброва», «Калиновий гай» та ін. В роки радянсько-німецької війни Корнійчук  був старшим пропагандистом Головного політуправління Радянської Армії, членом редколегії газети «За Радянську Україну!». Він двічі очолював Спілку письменників України, обирався депутатом Верховної ради СРСР і УРСР, членом ЦК КПРС і ЦК КПУ, призначався заступником голови Ради міністрів УРСР і головою Верховної ради УРСР. Був (з 1943) заступником наркома закордонних справ СРСР та наркомом закордонних справ УРСР. Як пишуть Станіслав Цалик і Пилип Селігей у книжці «Невідома Україна», «Олександр Корнійчук плив за течією і завжди виходив із води сухим. За часів Сталіна він був заповзятим сталіністом, за часів хрущовської відлиги – не менш палким антисталіністом…»

95 років від дня народження Зіновія Павловича Штокалка (1920-1968), українського бандуриста-віртуоза, лікаря. Гри на бандурі навчався приватно. З 1952 року – у США. Соліст і член управи капели бандуристів ім. Т. Г. Шевченка в Детройті. Працював над музичною реконструкцією старовинних билин («Про Іллю Муромця і Солов’я Розбійника» та ін.). Автор історико-теоретичних праць про бандуру, творів для бандури. Записував козацькі думи.

90 років від дня народження Олександра Васильовича Ворони (1925), українського художника-монументаліста, плакатиста. Народився в м. Скадовськ, Херсонської обл. Відомий київський художник. Автор плакатів «Торгувати, а не воювати», «Прокляття вбивцям», «Обережно - сталінізм» та фресок «Перемога», «Наука», «Праця» та ін. Викладав у Київському художньому інституті.

90 років від дня народження Костянтина Олексійовича Гури (1925), українського вченого в галузі геолого-мінералогічних наук. Досліджував проблеми інтерпретації даних магнетометрії. Викладав курси «Теорія поля», «Магніторозвідка» та «Інтеграція магнітних аномалій» у КНУ ім. Т.Г. Шевченка. 

80 років від дня народження Юрія Феодосійовича Ярмиша (1935-2013), українського письменника, майстра авторської казки. Був головним редактором журналів «Піонерія», «Радуга». Професор кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат філологічних наук. Автор понад 60 книжок казок, притч, байок, серед яких: «Золотий кораблик», «Два майстри», «Чарівними стежками», «Великий мисливець», «Їжачок і соловейко», «Солодкий Марципан» та ін.

Роковини смерті:

Войцех Ярузельський

Торік пішов із життя Войцех Ярузельський (1923-2014), польський військовий і державний діяч, генерал армії (1973), міністр оборони Польщі (1969-1983), перший секретар ПОРП (1981-1989), прем’єр-міністр ПНР (1981-1985), Голова Державної Ради ПНР (1985-1989), другий Президент ПНР (1989) і перший Президент посткомуністичної Республіки Польща (1989-1990). Ярузельський, як би до нього не ставилися, залишається одним із найвизначніших поляків ХХ століття, стоячи в одному ряді з такими достойниками як Папа Іоанн Павло ІІ і Лех Валенса. Одні називають його диктатором, інші – політиком-патріотом, котрий під тиском обставин врятував Польщу від майже неминучої радянської окупації (у грудні 1981 року до Польщі були готові увійти 15 радянських, дві східнонімецькі та одна чехословацька дивізія). У довгій, сповненій подій біографії генерал-президента є чимало цікавих сторінок: він придушував демократичний рух у Польщі (у грудні 1970 року надав наказ про розстріл робітничої демонстрації у Гданську, коли загинули 44 людини, у 80-х боровся з «Солідарністю»), але ж він виявився і першим із східноєвропейських лідерів, хто повів країну шляхом реформ, першим, хто вступив у відкритий діалог з представниками опозиції. Відтоді, як Войцех Ярузельський подав у відставку в грудні 1990 року, а його правонаступником став Лех Валенса, він вів приватне життя, утримуючись від будь-яких політичних заяв і коментарів. Отримував генеральську пенсію, від президентської відмовився. Його двічі (у 2001 і 2007 роках) намагалися судити, але зрештою, у 2011 році звільнили від відповідальності у зв’язку з поганим станом здоров’я. Прикметно, що рід Ярузельських чимало постраждав від Росії – спочатку від царської, а потім і від радянської. Дід Войцеха Ярузельського за участь у Польському повстанні був засланий до Сибіру, батько помер у радянському таборі у червні 1942 року, можливо, що така доля чекала б і на нього, якби не Друга світова – 20-річним він пішов воювати, і зовсім не з рідної домівки, а сибірського лісоповалу. Згодом, через великі затемнені окуляри багато хто порівнював його з латиноамериканськими диктаторами (здебільшого з Піночетом), які носили цей аксесуар радше заради іміджу, а співвітчизники прозвали його «зварювальником», втім Ярузельський носив окуляри не заради краси, а через зароблену на лісоповалі «снігову сліпоту» - опік рогівки ока ультрафіолетовим промінням сонця, відбитим від снігу. На противагу іншим європейським лідерам, Ярузельський був професійним військовим. У костюмі почувався не надто комфортно. «Мундир – моя «друга шкіра»», - казав генерал. Та й взагалі, армія була для нього і ближчою, і зрозумілішою: «Я в армії звик – віддав наказ, і все виконано. А тут… Даєш міністру завдання, а через місяць спитаєш – виявляється, нічого й не зроблено… Чорт зна що!»

В матеріалі використані фото: wikipedia.org, photo.ukrinform.ua