19 квітня. Цей день в історії

День пам’яті (близько 815-885) Мефодія, проповідника християнства, архієпископа Моравського, слов’янського просвітителя і творця слов’янської абетки, брата Кирила.

Події дня:

240 років тому (1775) поблизу Конкорда і Лексингтона (штат Массачусетс) відбулося перше збройне зіткнення загонів американських колоністів з англійськими регулярними військами, що стало початком війни за незалежність у Північній Америці (1775-1783). Англійці мали на меті роззброїти колоністів і арештувати їхніх керівників. Підтримувані місцевим населенням добровольці завдали поразки англійським військам. Підкріплення, яке прибуло з Бостона на допомогу англійському загону, становища не змінило. В результаті бою англійці втратили близько 300 чоловік, американці – близько 100. Ці події були сигналом до загального збройного повстання.

205 років тому (1810) розпочалась Війна за незалежність іспанських  колоній в Америці 1810-1826 рр.

70 років тому (1945) заснована Міжнародна асоціація повітряного транспорту.

55 років тому (1960) в Сеулі розпочалось повстання південнокорейського народу проти лісинманівського режиму – Квітнева революція, падіння режиму Першої республіки і встановлення Другої республіки. Поштовхом до масових заворушень стала фальсифікація виборів президентом Лі Синманом (перший президент Республіки Корея), який хотів обійняти найвищу посаду країни вчетверте.

40 років тому (1975) з полігону «Капустин Яр» на навколоземну орбіту за допомогою радянської ракети-носія був виведений перший індійський науковий штучний супутник Землі «Аріабата», що поклало початок дослідженню Індією космічного простору.

Ювілеї дня:

135 років від дня народження Євгена Євгеновича Слуцького (1880-1948), вітчизняного економіста, математика й статистика. Закінчив (1911)  Київський університет. Викладав у вишах Києва. З 1938 року – в Математичному інституті ім. В.А. Стеклова АН СРСР. Автор праць з теорії ймовірностей і математичної статистики.

115 років від дня народження Петра Павловича Обаля (1900-1987), українського живописця, графіка, педагога. Понад 30 років викладав у середніх навчальних закладах. Серед живописних робіт майстра найвідомішими є: «Автопортрет», «Золоте Поділля», «Лемківські ниви», «Карпатські верби»; серед графічних – «На базар», «Безробітні», «Каменяр», «Квітень». У 1950 році митця репресували, реабілітували у 1957 році. 

115 років від дня народження Олександра Лукича Птушка (1900-1973), російського кінорежисера, художника і сценариста, одного із зачинателів радянського об’ємного мультфільму («Новий гулівер», 1935; «Золотий ключик», 1939, та ін.). Екранізував казки, легенди («Кам’яна квітка», «Садко», «Руслан і Людмила»). Народний артист СРСР, лауреат Державної премії СРСР. Родом з Луганська.

115 років від дня народження Річарда Хьюза (1900-1976), англійського романіста, поета і драматурга. Автор пригодницького бестселера «Буревій над Ямайкою», що став класикою англійської прози ХХ ст., а також циклу романів під загальною назвою «Доля людська», збірки новел. Одним з перших у Великобританії почав працювати в жанрі радіодрами.

105 років від дня народження Марка Бараболі (справж. – Рознійчук Іван Федорович; 1910-1945), українського письменника-сатирика, публіциста. Жив і працював на Закарпатті (вчителював у Рахові). Друкувався у місцевій пресі. За життя письменника світ побачила єдина збірка гуморесок і фейлетонів «З-під їдкого пера. Сатири» (вийшла в Празі, 1941).

80 років від дня народження Дадлі Мура (1935-2002), англійського комедійного актора, музиканта, композитора.

Роковини смерті:

130 років з дня смерті Порфирія (Костянтин Олексійович Успенський; 1804-1885), єпископа Чигиринського (з 1865 р.), російського вченого-сходознавця, археолога, дослідника християнського Сходу. Ініціатор, організатор і учасник першої російської духовної місії в Єрусалимі. У 1830-х роках викладав богослов’я в Рішельєвському ліцеї (Одеса); був ректором Херсонської семінарії. Зі Сходу Порфирій вивіз до Росії чималу колекцію стародруків, рукописів, у т. ч. й так зване Євангеліє Успенського, Порфиріанський кодекс, а також колекцію стародавніх ікон, яку подарував київському церковно-археологічному музею (нині ікони знаходяться у зібранні Київського музею західного і східного мистецтва ім. Богдана і Варвари Ханенків).

130 років з дня смерті Миколи Івановича Костомарова (1817-1885), українського історика, етнографа, письменника, громадського діяча, одного з засновників Кирило-Мефодіївського братства (написав його програмні документи «Книга буття українського народу», «Правила» і дві відозви). Народився в сім’ї багатого поміщика-росіянина і української селянки-кріпачки (це про неї Шевченко писав у вірші, присвяченому Костомарову: «Дивлюсь, твоя, мій брате, мати, чорніша чорної землі, іде з хреста неначе знята…») в селі Юрасівка на Воронежчині. Закінчив Харківський університет. Ад’юнкт-професор Київського університету. Професор Петербурзького університету, співробітник журналу «Основа», редактор збірника «Акты Южной и Западной России». Величезна наукова спадщина Костомарова містить фундаментальні праці з історії України ХVІ - ХVІІІ століть – «Богдан Хмельницький», «Мазепа и мазепинцы», «Гетьманство Юрия Хмельницкого», «Павел Полуботок» та ін. Автор збірок поезій «Українські балади» та «Вітка», історичних драм «Сава Чалий», «Переяславська ніч», повістей, казок. Майже 10 останніх років життя Костомаров прожив у селі Дідівці під Прилуками (родовий маєток дружини), де він поправлявся після інсульту. Сучасники історика у своїх мемуарах охоче розповідають про Костомарова-людину, відзначаючи його феноменальну пам’ять, а заодно й численні «професорські» дивацтва. Живучи в Дідівцях, Костомаров любив гуляти лісом, збираючи квіти, які засовував у петельки й кишені піджака, або ж у капелюха. Боявся спеки й сварився з рідними за відчинені вікна; всупереч забороні лікарів щоранку обливався холодною водою. Був примхливий до їжі: обов’язково вимагав, щоб риба, перед тим, як її почистять і засмажать, неодмінно була живою (те ж саме вимагалося, коли йшлося про курячий бульйон). На схилі літ був страшенно неуважним. Мало не щодня «бігав по церквах», у яких довго й щиро молився.

85 років з дня смерті Льва Васильовича Бачинського (1872–1930), українського політичного діяча, адвоката. Автор конституційного закону від 3 січня 1919 року про об’єднання ЗУНР і УНР та закону про земельну реформу від 14 квітня 1919 р. Брав участь в урочистій церемонії проголошення Злуки двох українських держав у Києві. Після переходу УГА за Збруч залишився в окупованому польськими військами Станіславі. Підтримував діяльність президента ЗУНР Є. Петрушевича за кордоном, спрямовану на відновлення незалежності Західно-Української Народної Республіки дипломатичними заходами. Належав до провідних членів Української радикальної партії (з 1926 –Української соціалістичної радикальної партії).

5 років з дня смерті Василя Захаровича Бородая (1917-2010), українського скульптора, народного художника СРСР. У 1966-1973 рр. – ректор Київського художнього інституту. Працював у галузі монументальної та станкової скульптури. Це саме він створив найяскравіші пам'ятники Києва часів СРСР: Батьківщину-Мати, монумент Щорсу, Лесі Українці і, звичайно ж, знаменитий пам'ятник засновникам Києва.

В матеріалі використані фото: kiev.segodnya.ua, wikipedia.org