Антимайдан з російським громадянством

Прокремлівська суботня хода і мітинг під девізом «Рік Майдану. Не забудемо, не пробачимо» ніби завершив собою інформаційну мозаїку, що складається останніми днями. Тепер стали яснішими багато вчинків, заяв, страхів і навіть у чомусь плани Кремля.

Спочатку про факти. Вдень 21 лютого, у річницю героїчної втечі пана Януковича від «фашистів» з фанерними щитами та у будівельних касках, у Москві пройшла весела багатотисячна акція, очолена «Антимайданом». Йшли по Петрівці, мітингували на Площі Революції за два кроки від Кремля...

А тепер почнемо розбиратися у суті, розшифровувати символи і меседжі Кремля у дусі старої, доброї радянології (хоча слід сказати, що нинішня російська політика в сенсі лукавості, таємності та візантійщини далеко і смачно переплюнула радянську).

Фото: Ілля Варламов

Хода по Петрівці - дуже цікаво. Одразу згадується книга Юліана Семенова і фільм за неї знятий - «Петрівка, 38». За цією адресою знаходиться дуже солідний особняк Головного управління МВС РФ по м. Москві. Правильний опорний пункт для антимайданної акції. А ще Петрівка паралельна Тверській, яку так наївно попросила опозиція для своєї ходи, що планується через тиждень. Опозицію в результаті без всяких довгих переговорів і узгоджень послали у Мар’їне, на околицю. Зрозуміло, що влада хоче сказати цим: віднині ми вам центр міста не віддамо! Ну й антиреволюційний мітинг, що проводиться на Площі Революції, - у цьому теж є своя символіка і тонка іронія в дусі сталін-лайт.

Тепер про чисельність. Заявлено було десять тисяч. Але прийшли, за різними оцінками, 30-40 тисяч, а деякі гарячі голови, які завжди у таких випадках знаходяться, говорять навіть про 100 тис. Проте у даному конкретному випадку я упевнений, що саме це число озвучується не випадково.

Фото: Ілля Варламов

Тому що опозиція подавала заявку на «Антикризовий марш» 1 березня саме на 100 тисяч. Але ж там організатори розраховували на певний традиційний маршрут у центрі міста. Подавали заявку на Тверську, а в голові тримали щось звичне, на зразок проспекту Акад. Сахарова. А отримали м'який спальний район, запропонований у жорсткій формі. І одразу ж пішло ниття в інформаційному полі: «Ну який сенс їхати на околицю? Та це усе смішно і безглуздо». Найцікавіше, що до узгодження маршруту подібне, судячи з усього, добре організоване ниття текло зовсім іншим руслом: «Не ходіть на Марш. Це небезпечно! Влада «відв'язалася», можливі і провокації».

До речі, а чому опозиція так швидко погодилася на Мар‘їне? Адже раніше вони торгувалися до останнього, і головний їхній аргумент був добре відомий: «Безглуздо забороняти марш, коли люди на нього вже налаштувалися. Тепер люди однаково вийдуть на нього і вийдуть масово. А можливі інциденти будуть на совісті влади». Раніше це спрацьовувало, тепер - ні. Що ж змінилося?

Фото: Ілля Варламов

Істотна зміна одна - з'явився «Антимайдан», окрім нього - велика свобода рук і кулаків дана також деяким іншим організаціям на зразок Національно-визвольного руху. І ось тут ніяк не можна погодитися зі Станіславом Белковським, який оголошує усі ці організації новим ізводом аморфних бюджетних «Наших», «Местных», «Молодых гвардий» тощо, які довели свою нікчемність під час громадянського протесту у Москві, Росії у 2011-2012 роках.

Белковський правий в одному: бюджет тут теж пилятимуть з великою радістю і з певним запасом (втім куди меншим - часи нині не такі грошовиті). А в іншому - приводу для веселощів і жартів, мені здається, набагато менше. Кремль не так безрозсудний, щоб не вчитися на своїх помилках. І що найважливіше - у Кремля сьогодні є великий практичний досвід, накопичений під час створення Кримської самооборони (чи не тому серед начальників «Антимайдану» Залдостанов), а також проведення «Російської весни». Власне, в усіх обласних центрах Українського південного сходу, де проводилася ця операція, місцеві бойові організації так і називалися - «Антимайдан». У Лугандоні він тепер носить іншу вивіску «ЛНР»-«ДНР»-«Новороссия». В інших же місцях операція провалилася, але бренд залишився. І ось гучному бренду, що залишився без діла, вирішено дати російське громадянство (як його до того отримали героїчні «беркутята»).

Більше того, у московському та інших російських «Антимайданах» можна використовувати й інший креатифф останнього року: «ввічливі люди»-«відпускники» і хто там ще. «Наши»-«местные»-«молодогвардейцы», коли дійшло до справи, виявилися боязкими нікчемами, здатними тільки на те, щоб послухати лекції і порозважатися у наметах у Селігера. А силове протистояння - ні-ні.

Фото: Ілля Варламов

Тепер же у такі організації як «Бойове братерство», «Союз ветеранів Афганістану», «Союз десантників Росії» (наголошую, що усі вони були серед учасників маршу «Рік Майдану. Не забудемо, не пробачимо») дуже легко інфільтрувати потрібну і необмежену кількість професіоналів, серйозних, досвідчених людей, які роблять за гроші усе, що накажуть (за схемою, відпрацьованою у весняних побоїщах у Харкові і Донецьку). А хорошим інформаційним прикриттям для цих вже майже неприкритих штурмових загонів будуть, наприклад, «Матері Росії», «Союз православних жінок Росії», які, до речі, також брали участь у суботньому антимайданном марші. Тобто, Кремль, по суті, дав повну картинку того, що і як він може робити у разі нагальної необхідності. І, думається, саме тому опозиція не стала сперечатися з приводу маршруту. Вона просто боїться брати на себе відповідальність за можливі жертви у разі масової несанкціонованої акції.

Тепер уявіть, як буде подано усе це у талановито зрежисованих російських новинах. Антимайдан заявляв на 21 березня 10 тис., а прийшло 30-40, і може навіть 100. А ця самозакохана опозиція заявляла 100 тис., але прийшло 30-50, а по телевізору навіть сказали, що усього лише 10. «Ха-ха, анекдот чистіше «Маршу мільйонів» Навального», - кремлівська пропаганда набила руку на подібному висміюванні і маргіналізації супротивника.

Станом на сьогодні російська опозиція програє також і війну гасел. Адже вони готувалися до Маршу 1 березня давно і старанно. І не чекали різкого струсу. Проте швидка, масштабна, агресивно оформлена подача антимайданного маршу усе змінила. У цих нових умовах «Антикризовий марш «Весна» - це, вибачте, про що? Заради чого обиватель, нехай навіть і ліберальних поглядів, має тягнутися на край Москви? А до заходу залишився тиждень: бренди, слогани вже розроблені, і листівки з ними надруковані.

Фото: Ілля Варламов

Строго кажучи, часу ще дуже багато. Але це якщо сісти усім разом, влаштувати мозковий штурм, прийняти рішення, почати його виконувати, потужно накотити в усіх доступних ЗМІ (яких, втім, не так багато)... Але ж йдеться про демократів, отже, яка тут злагодженість. Адже вони, за великим рахунком, взагалі так і не домовилися між собою про суть, стрижень маршу: він антикризово-економічний або антикризово-антивоєннй.

Та й з «потужно накотити» можуть бути проблеми більші, ніж раніше. «Антимайдан» вже пообіцяв подати в суд на ЗМІ, в яких давалися документи (за версією «Антимайдану», звичайно, підробні) про те, що за участь у мітингу пропонуються гроші, 300 рублів, видавані за спеціальними талончиками. Поки це тільки натяк. Але хто ж сумнівається у талантах «басманного правосуддя»? І воно завжди під рукою.

Є й інший тривожний факт. Як точно зазначив днями популярний блогер Андрій Мальгін, «Эхо Москвы» досі живе тільки тому, що у політиці (й інформаційній, і просто політиці) точно дотримується пропорції лайна й меду 50 на 50. Так от, з приводу висвітлення минулого «Антимайдану». Цього разу ця пропорція була не просто порушена, а стерта на порох. Безліч позитивних відгуків, фоторепортажів. Лише один нейтральний (Ілля Варламов), схожий на новинну замітку, і лише один критичний (пітерський яблучник Борис Вишневський). Подивимося, що те буде з анонсуванням «Антикризового маршу»...

Але повторюся: час до 1 березня ще є. Треба тільки, аби вистачило рішучості і єднання.

Олег Кудрін, Москва.