18 лютого. Цей день в історії

Національне свято Республіки Гамбія – День Незалежності (1965).

Події дня

85 років тому (1930) американський астроном Слайд Вільям Томбо відкрив  планету Плутон. Офіційно про це було повідомлено 13 березня 1930 року, а вже 24 березня планета отримала назву Плутон. Цікаво, що авторкою назви стала 11-річна Венеція Берні. Якось за сніданком її дідусь – бібліотекар Оксфордського університету, розповів онуці про нещодавно відкриту планету й запитав, як би та її назвала. Дівчинка відповіла, що так як планета знаходиться дуже далеко й надзвичайно холодна, то вона назвала б її «Плутоном» на честь римського бога підземного царства. Старому відповідь сподобалась і він розповів про це своєму товаришу – професору астрономії Оксфордського університету, а той, у свою чергу, вченим обсерваторії Лоуелла, які якраз шукали назву для нової планети. 1 травня 1930 року назва планети була оголошена офіційно. Щасливий дідусь на радощах нагородив онуку банкнотою в 5 фунтів. З 1930 і до 2006 року Плутон вважався дев'ятою планетою Сонячної системи. Однак, після того як 24 серпня 2006 року XXVI Генеральна асамблея МАС вперше дала визначення терміну «планета», Плутон був перекласифікований на карликову планету, і отримав номер 134340 згідно каталогу Центру малих планет.

Ювілеї дня

270 років від дня народження Алессандро Вольти (1745-1827), італійського фізика і фізіолога. Винайшов перше хімічне джерело постійного електричного струму, т. з. вольтів стовп (1800), ряд електричних приладів (конденсатор, електроскоп та ін.). Відкрив явище взаємної електризації різнорідних металів при їхньому контакті. Досліджував електричне збудження м’язів і нервів тварин. У 1776 році виявив і дослідив газ метан.

235 років від дня народження Олексія Гавриловича Венеціанова (1780-1847), російського живописця і графіка, одного з основоположників побутового жанру в російському живописі. Заснував першу в Росії приватну малювальну школу, в якій навчав обдаровану молодь з народу, допомагав талановитим кріпакам дістати волю. Брав участь у визволенні Т. Шевченка з кріпацтва. Шевченко змалював образ Венеціанова у повісті «Художник».

190 років від дня народження Мора Йокаї (1825-1904), угорського письменника-романтика. Автор романів про національно-визвольну боротьбу угорського народу – «Сини людини з кам’яним серцем», «Угорський набоб», «Золтан Карпаті». Писав також оповідання, пригодницькі й науково-фантастичні повісті й романи. Виявляв значний інтерес до України. Українська тематика простежується в ряді його оповідань і романів.

160 років від дня народження Льва Платоновича Симиренка (1855-1920), українського вченого, помолога і плодовода. Вивів сорт яблуні, широко відомий під назвою Ренет Симиренка. У 1887 році створив у Млієві (Черкаська обл.) маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став найкращою в Російській імперії і однією з найбагатших в Європі помологічних колекцій плодових і ягідних рослин.

135 років від дня народження Миколи Памфіловича Вашетка (1880-1960), українського патофізіолога. Досліджував проблему токсикозів, патологію нирок і сечоутворення, роль нервової системи в регуляції обмінних процесів.

125 років від дня народження Володимира Михайловича Корецького (1890-1984), українського правознавця, доктора юридичних наук, академіка АН УРСР. Наукові праці вченого присвячено всесвітній історії держави і права, міжнародному публічному і приватному праву. Його ім’я присвоєно Інституту держави і права НАН України. У 1961-1970 рр. – член Міжнародного суду ООН (1967-1970 – заступник голови).

120 років від дня народження Семена Костянтиновича Тимошенка (1885-1970), радянського воєначальника, Маршала Радянського Союзу, двічі Героя Радянського Союзу. Командував українським фронтом під час так званого Визвольного походу в Західну Україну і Західну Білорусію 1939 року; під час радянсько-фінської війни командував Північно-Західним фронтом, війська якого прорвали «лінію Маннергейма». Родом з Одещини.

115 років від дня народження Оксани Андріївни Петрусенко (справж. – Бородавкіна; 1900-1940), видатної української співачки (лірико-драматичне сопрано), народної артистки УРСР. Визначний майстер української вокальної школи, одна з кращих виконавиць українських народних пісень і романсів. Неповторною вона була і в операх «Наталка Полтавка» Лисенка та «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського (знаменитими у 30-х рр. ХХ ст. були два дуети: Марія Литвиненко-Вольгемут – Іван Паторжинський та Оксана Петрусенко – Михайло Донець). У Оксани Петрусенко було нелегке життя і тернистий шлях до слави. Дебютувала у Херсонському українському музично-драматичному театрі, працювала в мандрівних і стаціонарних українських музично-драматичних трупах, співала в провінційних оперних театрах Росії. І лише в 1934 році її запросили до Київського театру опери та балету… Іван Сагатовський (український актор  режисер) так згадує свою першу зустріч з Оксаною Петрусенко: «У листопаді 1918 року в Херсон, де я працював керівником Державного українського національного театру, прибилася з Севастополя  група акторів, які запропонували мені свої послуги. Серед них була й Оксана Андріївна Бородавкіна. Прийшла вона у великих подертих чоботах, у сірій шинелі, на голові – червона хустка і заявила, що знає «Віють вітри» і ще деякі українські пісні… Оксана співала неправильно, так, як завчила по слуху, але голос її одразу зачаровував усіх нас… Діапазон її голосу виявився майже необмеженим. Було вирішено, незважаючи на повний склад театру, прийняти її до трупи. Приїхала Оксана без усякого багажу, з нею не було навіть клуночка. Жити їй, звичайно, було ніде, і сестри Бронєвські взяли Бородавкіну до себе… Згодом вона так освоїлася зі сценою, що можна було доручити їй самостійну відповідальну партію, зазначивши її прізвище на програмках і афішах. Проте, це прізвище якось не імпонувало такій милій, гарній жінці, і ми почали вигадувати нове, сценічне прізвище. Багато різних імен називали – і Величко, і Петрова, але вирішили зупинитися на «Петрусенко»… І от на першій програмі «Запорожець за Дунаєм» було зазначено: «Одарка – Оксана Петрусенко». З того часу це ім’я ніколи не сходило з афіш і згодом стало відомим усьому Радянському Союзові».

85 років від дня народження Валентина Олександровича Землянського (1930), українського співака, народного артиста України.

80 років від дня народження Геннадія Ігоровича Гладкова (1935), російського композитора, народного артиста Росії. Автор опери «Старший син», балетів «Вій», «Дванадцять стільців», мюзиклів «Бременські музиканти», «Дульсинея Тобосська». Широкому слухацькому загалу відомий за популярною музикою до кінофільмів, телеспектаклів, мультфільмів («Джентельмени удачі», «Дванадцять стільців», «Собака на сіні», «Бременські музиканти»).

Роковини смерті

610 років з дня смерті Сахібкірана Аміра Тіміра (Тамерлан; 1336-1405), видатного центральноазійського державного діяча і полководця, одного з основоположників узбецької державності.

560 років з дня смерті фра Беато Анджеліко (буквально «брат Блаженний Ангельський»; власне ім’я Гвідо ді П’єтро, у постригу фра Джованні да Ф’єзоле) (бл. 1400-1455), італійського живописця флорентійської школи, представника раннього Відродження, домініканського монаха. Канонізований Ватиканом у 1984 році, його пам’ять вшановують щороку, 18 лютого. Похований у Римі, в церкві Санта-Марія-сопра-Міневра (єдина готична церква Рима). Своїм ім’ям художник завдячує Вазарі, який і назвав його «Ангельським». Фра Анджеліко писав переважно фрески й ікони, до найкращих станкових робіт майстра належить алтарний образ «Коронування Марії» (знаходиться в Луврі); з фрескових циклів найвизначнішим є розпис монастиря Сан Марко у Флоренції. Поетичне релігійно-споглядальне мистецтво фра Анджеліко просякнуте м’яким ліризмом і казковістю.

235 років з дня смерті Крістійонеса Донелайтіса (1714-1780), литовського лютеранського пастора, поета, зачинателя литовської художньої літератури. Автор збірки байок, поеми «Пори року» («Весняні радощі», «Літні роботи», «Осінні блага», «Зимові турботи»).

70 років з дня смерті Івана Даниловича Черняховського (1906-1945), українського воєначальника часів Великої Вітчизняної війни, генерала армії, двічі Героя Радянського Союзу.

70 років з дня смерті Дмитра Михайловича Карбишева (1880-1945), російського радянського воєначальника часів Великої Вітчизняної війни, генерал-лейтенанта інженерних військ, Героя Радянського Союзу. Загинув у концтаборі Маутхаузен.

В матеріалі використані фото: ria.ru, wikipedia.org