22 січня. Цей день в історії

День Соборності України. 21 січня 1919 року у Києві відбулося перше зібрання представників урядів Східної і Західної частин України. Наступного дня, 22 січня, на Софійській площі відбулись збори, на яких представники від галицької Української національної ради та від Директорії УНР засвідчили взаємне бажання обох частин України об’єднатися в єдину державу.

Події дня:

110 років тому 9 (22) січня (1905) розстрілом царськими військами мирної демонстрації робітників у Петербурзі почалась перша російська революція («Кривава неділя»).

Ювілеї дня:

325 років від дня народження Нікола Ланкре (1690-1743), французького живописця, представника мистецтва рококо. На творчості Ланкре позначився вплив Антуана Ватто. Серед найвідоміших творів – «Танцівниця Камарго», «Концерт у парку», «Урок музики», пейзажі, портрети. Полотна Ланкре зберігаються в провідних музеях світу.

240 років від дня народження Андре Марі Ампера (1775-1836), французького фізика і математика, одного з основоположників електродинаміки. Відкрив основний закон електромагнетизму (закон Ампера); уперше встановив зв’язок між електричними і магнітними явищами, запропонував першу теорію магнетизму, основану на гіпотезі молекулярних струмів. Автор праць з теорії ймовірностей, застосування варіаційного числення до механіки тощо. Ампер був визначною особистістю й недарма його називали «Ньютоном електрики». Народився він у сім’ї ліонського комерсанта (торговця шовком). У батька була чимала бібліотека, й ще чотирнадцятирічним хлопчиком Ампер прочитав усі 20 томів знаменитої «Енциклопедії» Дідро і Даламбера. Коли батьківська бібліотека була прочитана до останньої книжки, юнак почав ходити в міську бібліотеку, задля того, аби вивчати праці видатних учених. Протягом декількох тижнів він вивчив латинську мову й почав читати твори в оригіналі. Згодом він так само самотужки вивчить грецьку й італійську мови. Ампер із захопленням вивчав математику і природничі науки за працями Ейлера, Бернуллі та інших учених. Якось у 13 років він надіслав до Ліонської академії наукову працю про квадратуру круга, вважаючи, що знайшов рішення давньої задачі про побудову квадрата, рівновеликого за площею колу. В 28 років Ампера призначили викладачем Ліонського ліцею, згодом він обіймав посаду інспектора училищ. Дослідження в царині електродинаміки, «батьком» якої й є Ампер, тривали з 1820 до 1826 року, коли вийшла друком його підсумкова праця «Теорія електродинамічних явищ, виведена з експерименту». В цій праці Ампер розробив не тільки якісну теорію, але й кількісний закон для сили взаємодії струмів. Це один із засадничих законів електродинаміки, з якого витікає цілий ряд наслідків. Чимало фізиків відзначали універсальність формули Ампера, далекоглядність її автора. Одну з кращих характеристик відкриттям Ампера дав основоположник теорії електромагнітного поля Джеймс Максвелл: «Експерименти Ампера, під час яких він установив закони механічної взаємодії електричних струмів, належить до числа найблискучіших робіт, які будь-коли були проведені в науці. Теорія й досліди наче одразу вилились у повній силі й завершеності з голови цього «Нютона електрики». Його твір бездоганний за формою, недосяжний за точністю висловлювань і в кінцевому підсумку приводить до однієї формули, з якої можна вивести всі явища, представлені електрикою, і яка назавжди залишиться основною формулою електродинаміки». Важко навіть уявити більш високу оцінку, аніж та, яку дав англійський фізик своєму французькому колезі. Варто додати, що життя Ампера не було легким: його батька гільйотинували, рано померла перша дружина, другий шлюб був украй невдалий, життя сина не склалося, до того ж доводилося важко працювати, чиновницька посада забирала чимало часу й сил, а на науку майже нічого не залишалося. Праці Ампера були оцінені повною мірою лише після смерті вченого.

150 років від дня народження Володимира Еммануїловича Грабаря (1865-1956), українського вченого, юриста-міжнародника, академіка АН УРСР.

125 років від дня народження Григорія Самуїловича Ландсберга (1890-1957), російського фізика, академіка АН СРСР, засновника наукової школи зі спектрального аналізу. В 1928 році спільно з Л.І. Мандельштамом відкрив явище комбінаційного розсіяння світла. Лауреат Державної премії СРСР (1941). 

80 років від дня народження Олександра Володимировича Меня (1935-1990), російського православного священика, письменника-богослова, проповідника. У його підмосковний прихід приїздила майже вся віруюча інтелігенція Москви. Саме завдяки його живим проповідям Слова Божого багато хто навернувся на путь віри і спасіння. Серед численних спогадів про Олександра Меня, які з’явилися вже після його смерті – спогади Фазіля Іскандера. Ось як відомий письменник описує свою першу зустріч зі священиком: «С отцом Александром Менем познакомила меня поэтесса Тамара Жирмунская. Сама она пришла к нему в тяжелейшие для себя дни, и он, по её словам, собрал её по кускам, вдохнул жизнь и поставил на ноги. Позже и от многих других людей я слышал подобные слова. Впервые мы встретились за городом в доме наших общих знакомых. Я увидел человека редкой физической красоты и духовного обаяния. Знакомясь с человеком значительным, обычно некоторое время испытываешь отчуждение, трудность нащупать точки соприкосновения, пока не выйдешь на разговор, близкий и дорогой тебе и ему. В данном случае ничего такого не происходило. Казалось, я встретился с человеком давно знакомым. С первой же секунды полился интересный разговор, казалось, давно начатый и случайно прерванный. Кстати, выяснилось, что я с ним действительно был знаком, только заочно. Я читал несколько его прекрасных богословских книг, изданных на Западе… Да, общаться с ним было необычайно легко. Я думал, трудность общения с незнакомым человеком основана на боязни невольно оскорбить самолюбие человека чуждым ему образом твоих мыслей. Чем самолюбивее человек, независимо от степени его одарённости, тем плотнее его окружает оболочка самозащиты. И это мы чувствуем и невольно сами осторожничаем. Здесь было совсем другое. Абсолютное, полное безразличие к тому, что о нём подумают другие люди. Я полагаю, его великая верность делу Бога оборачивалась в общении с людьми совершенно непроизвольной доброжелательностью. Помнится, речь зашла о людях тёмных, агрессивных, попросту говоря, мракобесах. Как быть, как к ним относиться? – Пока человек жив, - сказал он уверенно, - он не погиб для Бога. Как раз с такими людьми надо чаще всего общаться. Поднимать их до истины Спасителя. А что толку общаться с людьми, которые думают, как мы… Потом он стал собираться. Было часов девять вечера. Оказывается, один из его прихожан впал в уныние, и он обещал зайти к нему домой и подбодрить его. Конечно, его уговаривали остаться, но это было бесполезно. Уходя в дождливую, ветреную ночь, он быстро и весело одевался, как мы с вами раздеваемся, приходя в дом, где нас ждёт дружеское застолье…»

80 років від дня народження Валентини Ілларіонівни Тализіної (1935), радянської російської актриси театру і кіно. Знялася у понад 100 кінофільмах і телесеріалах. Глядачам запам’яталась за ролями у кінострічках «Конец Сатурна», «Зигзаг удачи», «Ташкент – город хлебный», «Вас вызывает Таймыр», «Старики-разбойники», «Афоня», «Ирония судьбы, или С легким паром!» (зіграла роль шкільної вчительки Валі, а також озвучувала головну героїню Надю у виконанні Барбари Брильської), «Невероятные приключения итальянцев в России», «О бедном гусаре замолвите слово», «Старые клячи» та ін. Озвучувала ряд мультиплікаційних персонажів («Каникулы в Простоквашино»). Підтримує антиукраїнську політику президента РФ Путіна, вітала анексію Криму.

Роковини смерті:

95 років з дня смерті Наталії Іванівни Кобринської (1855-1920), української письменниці і громадської діячки.

35 років з дня смерті Володимира Олександровича Неллі (1895-1980), вітчизняного режисера, педагога. У 1931-1962 роках – художній керівник, режисер Київського російського драматичного театру ім. Лесі Українки. Справжніми легендами театральної України стали поставлені В.О. Неллі вистави «Оптимістична трагедія» В. Вишневського (1933), «Живий труп» Л. Толстого (1940), «Ходіння по муках» за О. Толстим (1947, 1966). Майже 40 років митець викладав у Київському театральному інституті. Автор книг «Робота режисера», «Про режисуру».

В матеріалі використані фото: wikipedia.org