Серія терористичних атак у Франції, жертвами яких стали 17 осіб і ще близько 20 були поранені, привернула увагу до питання майбутнього ісламу в глобалізованому світі й необхідності ренесансу Заходу. Про це в ексклюзивному інтерв'ю Укрінформу заявив французький учений, професор з геополітики, викладач школи бізнесу ICN Олександр Мельник.

ОСУЧАСНЕННЯ ІСЛАМУ VS ІСЛАМІЗАЦІЯ СУЧАСНОСТІ 

- Пане Олександре, як оцінюєте останні події у Франції?

- На мою думку, вони мають два виміри: локальний і глобальний. На перший погляд, вони дійсно мають ознаки місцевого характеру. Тобто на поверхні видно суто французьку подію - за участю французьких громадян і на французькій території. Але з іншого боку, все що сталося, має також міжнародний ефект. Це як потужна хвиля, яка розповсюджується по всьому світові завдяки глобалізації. Сьогодні будь-яка резонансна локальна подія може миттєво стати світовою в умовах Інтернету та сучасних ЗМІ. Головне питання глобалізованого ХХІ століття - роль і місце кожної людини у світі, незалежно від місця її проживання, кольору шкіри, віросповідання, поглядів та соціального статусу.

- Ви оперуєте філософськими категоріями...

- Так, це геофілософія, що лежить в основі новітньої цивілізаційної геополітики і сприяє подоланню обмежень географічних та економічних взаємозв'язків і залежностей.

- Якщо облишити складні матерії і повернутися до того, що сталося в Парижі. Чи існує якесь пояснення цьому?

- На мій погляд, існує два аспекти тлумачення подій, що відбулися. Перший полягає у питанні релігії, конкретно - ісламі. Наскільки іслам, як релігія, є сумісним із сучасним глобалізованим світом сьогодні, завтра і в перспективі.

- Що Ви маєте на увазі?

- Йдеться про так званий «генетичний код ісламу» або про абревіатуру французькою мовою ADN (Аcide Dеsoxyribo Nuclеique). Зокрема, про те, чи можна його модернізувати, чи іслам - це релігія, яка протирічить еволюції та інтеграції у сучасність? Іншими словами, буде осучаснений іслам чи буде ісламізована сучасність?

Свого часу був модернізований «генетичний код християнства». Це сталося після завершення релігійних війн, які спалахнули у XVI столітті. Наслідком цих історичних подій став розподіл між духовним і світським, між приватним і публічним, між суспільством та індивідуальністю, державою і церквою.

Те, що відбулося в Парижі, - це немислимі, невимовні, жахливі варварські акти біля редакції «Шарлі Ебдо», що спричинили жертви абсолютно безвинних людей. Теракти були здійснені людьми, які кричали «Аллах Акбар!» І тут традиційна західна політкоректність недоречна. Якби певні особи скоїли злочин всередині мечеті з криками «Слава Ісусу!», тоді б ми мабуть говорили про «генетичний код християнства».

Не буду заглиблюватися в особливості ісламу, але Коран тлумачить пророка Мухаммеда як Бога, главу держави і головнокомандувача в одній особі. Тобто немає поділу на духовне і світське від початку, а є повне підпорядкування на основі законів шаріату, які, до речі, часто плутають із політичною владою. І це розглядається як абсолютна істина, що не може піддаватися сумнівам і не може бути переглянута. Але сучасний світ швидко змінюється.

ФУНДАМЕНТАЛІЗМ СТВОРЮЄ ІЛЮЗОРНІ СЕНСИ ЖИТТЯ

- А який другий аспект?

- Другий аспект полягає у тому, що ми не можемо аналізувати події, які відбулися суто в релігійному контексті, оскільки це заведе нас у глухий кут. На мій погляд, справжня дискусія ХХІ століття про цивілізацію не зводиться лише до релігії, вона набагато ширша. Йдеться про певний релігійний замінник, який створює ілюзію виходу, слугує своєрідним «рятувальним кругом» для тих, хто в глобальному світі повністю втратив орієнтири, бачення свого місця і ролі. Для людей, яких відштовхує оточуючий соціальний контекст, які відчувають себе реально виключеними з механізму ринкової економіки. Єдина модель, що функціонує для розвитку глобального світу - створення нових робочих місць, утворення нової додаткової вартості. Йдеться про глобалізацію нещасних людей і глобалізацію глибоких розчарувань.

- Це щось нагадує...

- Так. Тут я би провів паралель із комунізмом ХХ-го століття. Те, що відбувається зараз, є спробою екстраполювати глобальні розчарування на абсолютно хибні утопії. Це має історичну аналогію з минулим століттям і комунізмом. Якщо порівняти радикальну форму ісламу з тоталітарними ідеями ХХ століття після Першої Світової війни, вони приблизно співзвучні з комунізмом. Наприклад, заперечення того, що було за століття зроблено для людства на Заході, антилібералізм під виглядом колективізації, холістичне бачення світу тощо. Такий релігійний замінник створює міраж, народжує ілюзорні життєві сенси.

Ми живемо у такий час, коли все змінює свій смисл. Змінюються значення таких слів як інтелект, освіта, щастя. І, звичайно, що люди, які не озброєні початковими теоретичними знаннями, природно «втрачають голову» і стають божевільними, фанатиками. Отже фундаменталізм, як і комунізм, дає нові хибні орієнтири в епоху колосальних змін, коли усі попередні ієрархії, звички, традиції зникають.

Ідеологія релігійного замінника передбачає транснаціональну ідентичність. Це те саме, що робив комунізм. Але комунізм свого часу прагнув відірвати індивідумів від свого соціального, політичного, культурного і навіть сімейного коріння. Наприклад, згадаємо Павлика Морозова, який зрадив батька лише через те, що той не зрозумів, що майбутнє - це комунізм. А от радикальному ісламізму набагато легше, оскільки люди вже вирвані з цього соціального, культурного та родинного контексту і знаходяться в умовах зміни світу. І таких людей немало.

ТЕЗА ПРО КАРИКАТУРУ ЯК ПРОВОКАЦІЮ - "ЗАБРУДНЕННЯ МІЗКІВ"

- Як побороти наслідки таких рецидивів?

- Потрібно побороти боягузтво визнати реалії сучасного світу і не ховатися за муром політичної коректності. Іншими словами, потрібно уникнути підміни інтелектуальних понять. Випадок із «Шарлі Ебдо» показує, що суспільство хоча і солідарне з жертвами, засуджує насильство та подібні методи, але ж продовжує говорити і думати, що карикатуристи зайшли дуже далеко. Мовляв, треба поважати думку інших, не потрібно провокувати. На мій погляд, таку тезу слід одразу відкидати, оскільки це забруднення мізків.

Свобода - якість індивідуальна, кожна людина обирає собі модель поведінки, обирає країну в якій жити, спосіб мислення і висловлення думок. Цю суть і було атаковано. І ким? Варварством і невіглаством. Їхні носії намагалися позбавити людство можливості дихати, рухатися вперед, жити і розвиватися. І це потрібно визнати, відкинувши всі ілюзії. Усі інші інтерпретації, на мій погляд, на цьому етапі відносяться до ревізіонізму.

- Чого чекають прості французи від уряду?

- На Заході існують терези, на шальках яких лежать свобода і безпека. Безумовно, враховуючи останні події, одні шальки переважили інші. Тому для рівноваги вони будуть вирівняні за рахунок певного обмеження свободи. У Франції зокрема, і, думаю, в Європі також, буде створено юридичний арсенал, який пристосують до нових реалій, дії стануть більш репресивними.

Але суспільство і влада повинні чітко усвідомлювати, що жодна геополітична або геофілософська проблема у світі не вирішувалася за допомогою репресивного апарату. І тут, я сподіваюсь, наслідком того, що відбулося, буде новий підйом перед обличчям загальної загрози. Новий підйом демократії, фундаментальних цінностей Заходу, які були ним забуті. Останні події повинні надати імпульс для ренесансу Заходу на базі його власних цінностей: свободи, гідності, толерантності та іншого, всього того, що Захід створював та здобував віками.

ПУТІН НАМАГАТИМЕТЬСЯ ПОВЕРНУТИСЯ В ГЕОПОЛІТИЧНУ ГРУ

- Як може використати останні події у Франції Росія і Путін особисто?

- Скажу відверто: для Путіна те, що відбулося, - сприятливий збіг обставин, який дарує йому кілька можливостей. Утворилася нова кон'юктура, яка дає йому несподіваний шанс задовольнити власні амбіції. Цей своєрідний поворот історії можна порівняти з 11 вересня 2001 року. Згадайте, Путін був одним з перших, хто зателефонував Бушу і сказав, що Росія зі США разом у боротьбі з тероризмом. Чим це закінчилося, ми всі чудово пам'ятаємо.

Російський президент, безумовно, використає новий шанс на повну потужність, щоби знову включитися у геополітичну гру, з якої він сам себе вивів завдяки агресивній політиці проти України. Росія перебуває у міжнародній ізоляції. Сьогодні Путін може сказати Заходу: дивіться, у нас спільний ворог - тероризм, давайте разом із ним боротися. У такий спосіб він намагатиметься знову стати з «позитивного боку історії». Друге, що дарує йому цей шанс - те, що проблема війни на сході України буде затьмарена, зараз усі ЗМІ коментуватимуть лише теракт у Франції. Це триватиме довго, і скоро європейці, які почали розуміти, де знаходиться Україна, і усвідомлювати, що Україна - це не Росія, на такому фоні можуть усе забути. Тема війни в Україні може відійти на другий, третій план.

- Як, на Вашу думку, позбавити Путіна нових можливостей?

- У цьому контексті важливо показати кілька речей. Перша, Путін вже ніколи не повернеться на «позитивний бік історії», він, як і раніше, перебуває на «темному боці». Путін - це одна з форм варварства сучасної історії, оскільки його політика - то найгрубше порушення міжнародного права та світового устрою. Людина, яка порушує закон є злочинцем, варваром. Його злочин становить загрозу для миру в усьому світі. Його юридичний нігілізм, який характеризує Росію, - це також ознака варварства, що протистоїть сучасним цивілізаціям.

Іншими словами, «генетичний код режиму Путіна» не зіставний з кодом цивілізації ХХІ століття. Він, як і раніше, залишається загрозою для світу. Про це потрібно говорити, писати і показувати. І я дуже сподіваюсь, що у Заходу знайдеться політична воля для цього.

УКРАЇНА - АВАНГАРД РЕНЕСАНСУ ЗАХІДНИХ ЦІННОСТЕЙ

- Як Ви оцінюєте шанси України у новому історичному контексті, спричиненому трагедією у Франції?

- А ось Україна зараз - це шанс для Заходу. Україна - це прапор демократичних цінностей. Україна - це авангард ренесансу Заходу. Це надія. І Порошенко це розуміє. Він був тут, у Парижі. Він був тут одним із перших, зустрічався з європейськими лідерами, брав участь у Марші єдності. Все це правильно. Але Україна в жодному разі не повинна поводитися як слухняний учень. Повірте, українці зараз - викладачі Європи. Ви повинні вчити європейську націю. Ви повинні бути на першому плані, адже ви несете європейські цінності, які були забуті в Старій Європі. І це важливо для Порошенка як національного лідера. Важливо, щоб він використав це у своїх виступах, розмовах із західними лідерами. Україна повинна бути про-активною, повинна продемонструвати, що саме вона несе новий подих західних цінностей, яким намагається протистояти варварству середньовічного характеру.

Роман Сущенко, Париж.