Арабське диво для українського Аладіна: фантазії та факти
Затверджена 11 грудня Верховною Радою програма діяльності Кабміну у розділі «нова економічна політика» передбачає підписання до 2018 року угод про створення зон вільної торгівлі з низкою країн. Серед них - така регіональна організація як Рада співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), до якої входять Бахрейн, Катар, Королівство Саудівська Аравія, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати та Оман.
На фоні критичної нестабільності в арабському світі РСАДПЗ змогла зберегти стійкість своїх політичних режимів і взяла на себе роль близькосхідного регіонального лідера. Крім того, враховуючи потужний інвестиційний потенціал цієї організації, абсолютно природно, що вона є надзвичайно привабливим партнером для розвитку зовнішньоекономічних відносин. Практично всі країни світу вже давно шукають свою чарівну лампу Аладіна в аравійських пісках, й багато з них вже знайшли те, що шукали. Згадка про РСАДПЗ у програмі українського Кабміну дає надію, що й Україна, нарешті, приділить цій організації більш серйозну увагу.
Фото: AP Photo/Osama Faisal
Але наскільки реалістичними є плани українського уряду, який прагне до створення з арабськими країнами Перської затоки зони вільної торгівлі (ЗВТ)? Адже така форма співпраці є доволі специфічною для цієї організації.
На сьогодні єдиним прикладом діючої зони вільної торгівлі між РСАДПЗ та не арабською країною є угода з Сінгапуром, яка була підписана ще у грудні 2008 р. В усіх країнах організації процес ратифікації цього документу проходив по-різному. Наприклад, в ОАЕ після виконання необхідних формальностей документ вступив у дію у 2009 р. Однак навіть після цього не всі емірати цієї федеративної монархії одразу почали застосовувати його положення. Емірат Дубай оголосив про початок виконання угоди буквально на днях - 3 січня 2015 року.
РСАДПЗ завершила переговори про ЗВТ з Європейською асоціацією вільної торгівлі (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія), проте угода поки що не вступила в силу. Переговорний процес продовжуються з ЄС, Китаєм, Південною Кореєю, Австралією, Новою Зеландією, Японією, Індією, Пакистаном та Туреччиною. При цьому переговори проходять надзвичайно складно й забирають тривалий час.
Той же Європейський Союз проводить переговори з РСАДПЗ ще з 1990 року. Переговорний процес кілька разів ставився на «паузи», які тривали роками. У 2008 р. араби рішуче припинили переговори, й з тих пір проводяться лише неформальні консультації.
Між тим, на фоні кризи в зоні євро ЄС прагне надати цим переговорам додатковий імпульс. На додаток до діючого в Ер-Ріяді представництва ЄС ще одна така установа була відкрита у 2013 р. в Абу-Дабі. Однак поки що прогресу не видно. Зокрема, заплановане на 2014 рік засідання спільної ради РСАДПЗ-ЄС на рівні міністрів закордонних справ не відбулося.
Головною перешкодою на шляху підписання угоди є категорична вимога аравійців зберегти за собою право застосовувати експортне (вивізне) мито. Це надає арабській стороні ефективний інструмент для контролю за цінами та за ситуацією на ринку, адже більшість експортованих з РСАДПЗ до ЄС товарів є «чутливими» для європейського ринку - це нафта, нафтохімічна продукція, сировина для виробництва пластику та алюміній.
Фото: AFP
Арабські шейхи жорстко відстоюють свою позицію вже другий десяток років, хоча ЄС є їхнім найбільшим торгівельним партнером (13% від глобальної торгівлі аравійських монархій, або 152 млрд євро). Для Євросоюзу РСАДПЗ є п'ятим найбільшим ринком для експорту (95 млрд євро у 2013 р.)
Вже десять років поспіль, з 2004 р, веде переговори про зону вільної торгівлі з РСАДПЗ така країна як Китай. Було проведено вже п'ять раундів консультацій, але сторони все ще продовжують погоджувати спірні позиції. Завдяки угоді Китай прагне зменшити ціни на імпортовану з аравійських монархій нафту, а також домогтися прийнятних умов, щоб помогти китайським компаніям освоювати платоспроможний ринок РСАДПЗ. Щоправда, китайцям і без ЗВТ вдалося зайняти значну частину аравійського ринку. За результатами 2013 р. товарообіг між РСАДПЗ та КНР склав 177 млрд дол. США.
Наведені факти підштовхують до думки, що обрана українською владою тактика просування на арабський ринок свідчить про не досить глибоке врахування його специфіки. Очевидно, що відведений Кабміном термін для створення «арабської» ЗВТ до 2018 року є нереальним, адже Україна ще навіть не розпочинала консультації про ЗВТ з аравійськими монархіями. Виходячи з досвіду інших країн, переговорний процес по узгодженню проекту угоди триває роками, і трьох років буде замало.
Не варто забувати, що окрім суто економічних питань, існують ще й політичні міркування. РСАДПЗ - це організація, яка складається з шести країн, які під впливом різних факторів перебувають у стані постійного розвитку. Кожна аравійська монархія відстоює власні інтереси, що регулярно призводить до ускладнення відносини всередині самої організації.
Цікаво, що самі аравійські монархії досі не можуть погодити запуск анонсованого ще у 2003 році митного союзу, а також спільного ринку, про створення якого було заявлено у 2007 році. Через неузгодженість позицій країн-членів фактично був скасований проект по створенню єдиної валюти. На сьогодні Саудівська Аравія намагається реалізувати свою ініціативу по перетворенню РСАДПЗ на «союз». Однак не всі країни-члени згодні на більш тісну інтеграцію.
Інша цікава обставина, варта уваги, полягає у тому, що Україна у відносинах з арабськими монархіями просувається вже давно проторованим шляхом. Практично усі країни, які вступили у переговори про ЗВТ з РСАДПЗ мали стратегічні цілі - зниження цін на нафту і збільшення обсягу товарообігу. Саме головні споживачі аравійської нафти (ЄС, КНР, Японія, Південна Корея, Індія) першими почали переговорний процес з метою зменшити ціну на «чорне золото». Однак шейхи чудово розуміють ці мотиви й не поспішають йти на поступки.
Для України на сьогодні ці «глобальні питання» не є настільки актуальними, оскільки у структурі її товарообігу з країнами Перської затоки нафта й продукти її перегонки займають незначну частку. Сам товарообіг теж відносно маленький. За даними Державної служби статистики України, за січень-жовтень 2014 р. він склав 1 млрд 620 млн дол. США. Обсяг послуг за цей же період - близько 182 млн дол. США. Левова частка товарообігу припадає на Саудівську Аравію (товари - 1 млрд 127 млн дол. США, послуги - 1,03 млн доларів), ОАЕ (товари - 417 млн доларів, послуги - 179 млн доларів) та Оман (товари - 43 млн доларів, послуги - 1,8 млн доларів).
Інші країни РСАДПЗ мають маленькі внутрішні ринки, обсяги товарообігу України з ними нестабільні й коливаються від кількох мільйонів до 20 млн доларів США.
За таких умов Україна може збільшити товарообіг, використовуючи чудовий потенціал країн РСАДПЗ з реекспорту. Для цього аравійські монархії мають стратегічне транзитне розташування й п'ятизіркову транспортну інфраструктуру.
Тож, з урахуванням наведеного вище, можна зробити головний висновок: ідея про створення зони вільної торгівлі між Україною й РСАДПЗ має право на існування, але є надто довгостроковою перспективою. Крім того, якщо врахувати сьогоднішню структуру торговельних відносин між сторонами та потенціал товарообігу, ця ідея про ЗВТ не має критичного значення. Її варто опрацьовувати, але паралельно визначити пріоритет щодо нарощування інвестиційного співробітництва з аравійськими монархіями.
Саме так роблять усі зацікавлені країни світу, а особливо ті, які прагнуть вільно торгувати з аравійцями. Для тих же ЄС, Китаю й інших очевидно, що ЗВТ - це далека перспектива, а інвестиції можна отримати значно швидше. Саме країни РСАДПЗ мають найбільші інвестиційні фонди у світі, так звані «суверенні фонди», які наповнюються за рахунок експорту енергоносіїв та інвестуються для диверсифікації економіки.
Наприклад, Абудабійська інвестиційна адміністрація (Abu Dhabi Investment Authority, ADIA) вважається найбільшим міжнародним інвестиційним фондом, маючи суттєвий вплив на глобальні фінанси. ADIA ніколи не публікувала вартість своїх активів, однак експерти оцінюють їх у 500-800 млрд дол. США.
Зрозуміло, що для ефективної інвестиційної співпраці головне - створити привабливі умови для інвестора. До сьогодні Україна була для аравійських монархій «сірою зоною», де постійно йшли дискусії, куди рухатися - на Захід чи на Схід. Це не найкращий варіант для інвестора, який потребує стабільності й чітких, хоча б середньострокових перспектив. Станом на жовтень 2013 р. обсяг прямих інвестицій в економіку України з ОАЕ склав лише 31 млн. дол. США.
Для порівняння, обсяг еміратських інвестицій у Велику Британію сягає 8 млрд дол. США, й при цьому він постійно зростає. Так само активно інвестують аравійці і в інші країни ЄС. Вони добре знають й довіряють європейському ринку, тому саме туди і спрямовується значна частина інвестицій з країн РСАДПЗ.
Зараз, коли Україна визначилася зі своїм зовнішньополітичним рухом в напрямку ЄС, з'явилися передумови для відновлення інвестиційного діалогу. Вони можуть перетворитися на необхідні для арабських інвестицій умови. Але шлях до них пролягає лише через завершення конфлікту на Донбасі з подальшим відпрацюванням привабливих інвестиційних пропозицій. Тоді, ймовірно, Україна зможе отримати доступ до бажаних аравійських інвестицій.
Віталій Федянін, Київ.
