2014 рік: США підтримкою України довели свою силу

Для України одним із головних зовнішньополітичних підсумків 2014 року стало те, що «стратегічне» партнерство Києва з Москвою під прикриттям «братніх» відносин було викинуто на смітник історії. Проте, наскільки фатальним 2014-й став для українсько-російських відносин, настільки ж він зміцнив стосунки Києва із Заходом. Як рік, що минає, змінив позиції США та ключових європейських партнерів по відношенню до України, у серії матеріалів підсумовують власні кореспонденти Укрінформу за кордоном.

Цей рік став рекордним за кількістю знакових подій у Сполучених Штатах, що стосувалися українського питання. Він водночас вніс свої корективи в уявлення американців, спростувавши стереотип "однаковості" України і Росії. Адже не тільки політики та експерти, але й звичайні громадяни в США почали розуміти, що Київ - це, швидше, європейська, а не пострадянська столиця. Стало очевидним і те, що українська нація має власну тисячолітню історію і право на самовизначення, а пропаганда російських ЗМІ, яка все ще продовжує працювати для ширвжитку, не має нічого спільного зі свободою слова.

Такої щільної уваги до України, кількості заяв, візитів, прийнятих декларацій та затверджених упродовж року законопроектів, очевидно, досі не було в історії Сполучених Штатів.

Вашингтон від самого початку підтримав Революцію гідності. Українське питання навіть було винесено президентом Обамою у перший ряд міжнародних проблем під час його традиційного звернення до нації в останній день січня. Тоді США наполягали на припиненні насильства, продовженні політичного діалогу, скасуванні «антидемократичного законодавства», дотриманні прав і свобод в Україні.

Фото: rainews.it

Але як багато змін відбулося з того, здавалося б, недавнього моменту!

Із кожним новим наступом Кремля на суверенітет і цілісність України - окупацією Криму, навчаннями російських військ на українському кордоні, військовим вторгненням на Донбас - США тільки посилювали тиск на Росію. На початку березня в якості попередження для Москви були введені індивідуальні санкції - так звана «перша хвиля». Після «референдуму» в Криму послідувала друга, із заморожуванням активів та припиненням співпраці в окремих галузях. Її підтримали країни ЄС, Японія, Австралія, Канада, Нова Зеландія та інші.

Паралельно з санкціями Росію з ганьбою вивели з клубу «Великої вісімки». Та подальше нерозуміння путінською верхівкою наслідків для РФ призвело до того, що Штати разом із Європою були змушені ввести «третю хвилю» санкцій, яка обмежила діяльність цілих галузей російської економіки.

Водночас розвитку набула ситуація на міжнародному ринку вуглеводнів. Візит Обами до Саудівської Аравії у квітні та його таємні переговори в Ер-Ріяді поклали початок процесу, який став очевидним для всіх лише через півроку - руйнівному для російської економіки падінню цін на нафту.

Не менш важливою виявилася фінансова допомога Києву. Йдеться, передусім, про надання у квітні кредитних гарантій на мільярд доларів, що відкрило можливість для серйозного кредитування України з боку МВФ. Це, також, сотні мільйонів на проведення реформ, зміцнення сектора безпеки, продовольчу програму, енергетичну безпеку та інше.

Окремий напрям підтримки - військовий компонент. Хоча сьогодні і не дійшло до бажаного для України постачання летальної зброї, Штати неодноразово демонстрували свою міць у відповідь на брязкання зброєю російською стороною. Згадати хоча би постійну присутність у Чорному морі впродовж кількох місяців американських військових крейсерів та фрегатів. Наявність «томагавків» під боком росіян тоді змусила їх відчутно понервувати.

Фото: AFP 

У цьому зв'язку одним із найголовніших досягнень США на українському напрямі за підсумками 2014 року, очевидно, слід вважати прийняття у грудні Конгресом та затвердження президентом «Акту на підтримку свободи України». Документ, серед іншого, дозволяє надання оборонної зброї, а також значно поглиблює секторальні санкції проти РФ. Важливо те, що цей закон хоч і не зобов'язує адміністрацію Білого дому діяти негайно, але все ж є потужним попередженням для Кремля, який просто не зміг приховати нервової реакції навіть на гіпотетичну можливість нових обмежень. Крім того, Акт значно полегшив бюрократичну процедуру для американських урядових та бізнес-структур щодо відправки летальної зброї в Україну.

Усе це стало визначальним не тільки для Української держави, яка після повалення старого корумпованого режиму та втечі його керівників до Росії, зазнавала удару за ударом з боку північного сусіда. Це також стало важливою справою для Вашингтона, більшою ніж чергова підтримка "молодої демократії" на іншому континенті. Адже США у випадку з Україною продовжують доводити світові свою здатність впливати на міжнародний порядок та забезпечувати стабільність і мир - без диктату вождів, залякування ядерною зброєю, оманливих обіцянок та імперських амбіцій.

Тим часом, Україна також мусить рухатися вперед. Насамперед, завершити демонтаж старої системи корупційних зв'язків та "схем", що й досі продовжують працювати на олігархат, а також перезапустити національну економіку. Шлях до цього визначений чітко: реформи в усіх галузях та на всіх рівнях.

Підсумовуючи події 2014 року, можна з упевненістю сказати: Штати мають намір іти до кінця в підтримці України, адже занадто багато поставлено на карту. У Вашингтоні власним прикладом доводять, що основа світового порядку - у виконанні договорів та дотриманні міжнародного права для всіх без виключення, хто хоче жити в цивілізованому світі. А той, хто не згоден та відверто зневажає правила, має платити за це адекватну ціну.

Ярослав Довгопол, Вашингтон.