24 грудня. Цей день в історії
День працівників архівних установ. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 1200/98 від 30 жовтня 1998 року, щорічно в цей день.
Події дня:
95 років тому (1919) армія УНР зайняла Вінницю, де зустрілася з окремими частинами УГА. Наступного дня представники Галицької і Дієвої армії УНР склали протокол про утворення спільного фронту боротьби проти Денікіна і Польщі, який в подальшому не отримав практичних наслідків.
90 років тому (1924) з’явилося рішення Комінтерну про розпуск Української комуністичної партії. Партія самоліквідувалась на початку березня 1925 року, частина її членів була прийнята в КП(б)У.
55 років тому (1959) на полігоні Байконур відбувся перший випробувальний пуск міжконтинентальної балістичної ракети Р-7А, оснащеної ядерним боєзарядом (генеральний конструктор С.П. Корольов).
35 років тому (1979) з космодрому Куру (Французька Гвіана) стартувала перша ракета «Аріан».
25 років тому (1989) 2-й З’їзд народних депутатів СРСР прийняв Постанову щодо політичної оцінки рішення про введення радянських військ до Афганістану в грудні 1979 року.
Ювілеї дня:
170 років від дня народження Євгена Ієронімовича Желехівського (1844-1885), українського лексикографа і фольклориста. Один із засновників товариства «Просвіта» у Львові. Автор «Малорусько-німецького словаря», укладеного на основі фонетичного принципу правопису, названого «желехівкою». Цей правопис певний час був поширений на території Західної України. Желехівському належать розвідки з фольклору, публікації українських народних колядок і повір’їв.
140 років від дня народження Адама Дідура (1874-1946), польського співака (високий бас, баритон). Співав у найвідоміших театрах світу, в 1914-1932 рр. – у «Метрополітен-опера».
105 років від дня народження Адама Рапацького (1909-1970), польського державного і громадського діяча, дипломата, автора плану створення безатомної зони.
100 років від дня народження Микити Борисовича Маньківського (1914-2014), видатного українського вченого-невролога, заслуженого діяча науки України, лауреата Державної премії України у сфері науки і техніки. Упродовж багатьох років був завідувачем кафедри неврології Київського медичного інституту (нині національний медичний університет ім. О.О. Богомольця).
100 років від дня народження Кирила Яремивоча Цепенди (1914–2003), українського диригента.
95 років від дня народження П’єра Сулажа (1919), французького художника-абстракціоніста, одного з корифеїв абстрактного живопису.
80 років від дня народження Степана Месича (1934), політичного і державного діяча Хорватії, другого президента незалежної Хорватії (2000–2010). Автор книги «Як розвалилася Югославія».
Роковини смерті:
490 років з дня смерті Васко да Гами (1469-1524), португальського мореплавця. Відкрив морський шлях з Європи до Індії через Атлантичний океан (плавання 1497–1499). В 1502-1503 рр. і в 1524 р. здійснив ще два плавання до Індії (під час останнього і помер в індійському Кочіні). Був придворним вельможею. Чому саме на молодого і недосвідченого у морській справі Гаму (йому було лише 28 років) випав вибір короля Мануела І, коли він призначав начальника експедиції – невідомо. Сучасники Васко да Гами характеризують адмірала як надзвичайно жорстоку і безжальну людину. Для туземців у нього була лише одна мова – мова брутальної сили. Єдиною людською рисою великого мореплавця була його відданість рідному братові Паулу, якого він цінував і поважав понад усе (останній помер у нього на руках під час закінчення першої експедиції). Після другої індійської експедиції Васко да Гамі було значно збільшено пенсію та інші прибутки, він отримав графський титул, а в 1524 році був призначений віце-королем Індії.
125 років з дня смерті Сергія Петровича Боткіна (1832-1889), російського терапевта, професора Медико-хірургічної академії в Петербурзі. Створив новий фізіологічний напрям у клінічній медицині, який І. П. Павлов назвав нервізмом. Праці Боткіна присвячені захворюванням серцево-судинної системи, печінки, нирок тощо. «Лише Боткіну, - пише його біограф Фарбер, - вдалося, говорячи мовою Тімірязєва, висунути російську медичну науку в загальноєвропейську сім’ю, вдалося тому, що він створив єдину наукову клінічну школу, найчисельнішу, як у Росії, так і в Європі». Дід С. П. Боткіна був селянином Псковської губернії, а батько, Петро Кононович – заможним московським купцем (один з головних організаторів і представників чайної оптової торгівлі в Китаї). Це був чоловік неабиякого розуму і здібностей, які позначилися й на його дітях – письменнику Василеві, лейб-медикові Сергії, художнику-академіку Михайлові Петровичу і онуках, із яких двоє були почесними лейб-медиками, а двоє мали придворне звання і служили на дипломатичній ниві. Один з трьох синів С. П. Боткіна – Євген, служив лейб-медиком при дворі Миколи ІІ, був особистим лікарем царевича Олексія. Разом з родиною Романових його розстріляли у підвалі будинку Іпатьєва в Єкатеринбурзі.
В матеріалі використані фото: wikipedia.org, photo.ukrinform.ua
