6 грудня. Цей день в історії

День Збройних сил України. Відзначається в Україні згідно з Постановою Верховної Ради № 3528-ХІІ від 19 жовтня 1993 року, щорічно в цей день.

Національне свято Фінляндської Республіки – День незалежності. Цього дня у 1917 році фінський парламент проголосив незалежність Фінляндії, яка з 1809 року входила до складу Російської імперії.

Події дня:

240 років тому (1774) в Австрійській імперії почала діяти перша у світі система державної освіти, розроблена Йоханном фон Фелбігером.

145 років тому (1869) в Катеринославі (нині Дніпропетровськ) було пущено в дію водогін.

155 років тому (1859) Тарас Шевченко написав вірш «Подражаніє Ієзекіїлю, Глава 19». Цього дня він правив коректуру «Кобзаря», вніс деякі зміни в поему «Гайдамаки».

10 років тому (2004) американська газета «The New York Times» опублікувала інтерв’ю Президента України Леоніда Кучми, в якому той поклав провину за кризу в країні на обох кандидатів у президенти – Віктора Ющенка і Віктора Януковича. Цього ж дня Тарас Чорновіл очолив виборчий штаб кандидата в президенти України Віктора Януковича.

Ювілеї дня:

160 років від дня народження Іларія Михайловича Огоновського (1854-1929), українського філолога і педагога. Після закінчення Львівського університету працював викладачем гімназії у Львові. Автор досліджень: «Про вплив Ізая на промови Демосфена», «Про ІV еклогу Віргілія»; написав «Методичну граматику…», уклав «Словар до Гомерової Одіссеї і Ілліади».

115 років від дня народження Олександра Петровича Оглоблина (1899-1992), визначного українського історика, історіографа і археографа, громадського діяча. Педагогічну і наукову працю О.П. Оглоблин розпочав у 1919 pоці: викладав у різних школах і вищих навчальних закладах, зокрема у Київському університеті. Саме тут розкрився його педагогічний і дослідницький талант. Близько 20 років (з перервою) вчений віддав цьому вишу. У 1921-1941 роках викладав у Київському інституті народної освіти. У 1922 році одержав професорське звання, а після захисту у 1926 році дисертації, першим з вітчизняних істориків був удостоєний наукового ступеня доктора історії української культури. У 1930-1931 роках ученого арештували органи ДПУ, піддали нищівній критиці за буржуазно-об’єктивістські погляди. Під час німецької окупації на прохання української громади був головою Київської міської управи (1941, вересень-жовтень). З 1944 року в еміграції (Прага, Мюнхен). У 1951 році переїхав до США, де брав активну участь у діяльності місцевої української громади. Заснував і очолив Українське генеалогічне товариство (1963) та Українське історичне товариство (1965). У 1968-1970 рр. – професор історії Гарвардського університету, був президентом Української Вільної Академії Наук (1970-1989). У США видав ряд монографій. Загалом є автором близько 1000 наукових праць («Гетьман Іван Мазепа та його доба», «Українська історіографія, 1917-1956», «Історія української промисловості»). Одним із його учнів є відомий сучасний історик Орест Субтельний. Тривалий час учений досліджував період національної революції середини XVII ст. О.П. Оглоблін дотримувався думки, що за Хмельниччини перемогла концепція козацької держави. Добу Івана Мазепи розглядав як час відродження України, а самого гетьмана вважав українським державцем, який хотів реалізувати другу Хмельниччину. Вчений обґрунтував положення про те, що ідея української козацької держави після ліквідації Гетьманщини не вмерла. Одним із перших розшифрував анонім старшинсько-козацького твору «Літопис Самовидця».

85 років від дня народження Якова Йосиповича Рика (1929), українського скульптора, заслуженого художника УРСР, лауреата Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка.

85 років від дня народження Юрія Борисовича Медведєва (1929), українського бібліографа.

80 років від дня народження Алли Василівни Гавриленко (1934), відомої української артистки балету, народної артистки України, однієї з яскравих представниць київської хореографічної школи. У 1955–1978 роках – солістка Київського театру опери та балету. За понад 20 років присвячених Київській опері створила ціле сузір’я прекрасних і незабутніх образів лірико-драматичного плану. Її кращими ролями стали Мавка, Лілея, Одетта-Одилія, Жизель, Джульєтта, Фрігія. Балерина виступала з гастролями у 23 країнах світу. Втім, іншою пристрастю мисткині став спорт. Після завершення не надто тривалої балетної кар’єри працювала тренером-репетитором української збірної з гімнастики – зокрема, готувала наших спортсменів до Московської олімпіади 1980 року (тоді Стелла Захарова здобула золото). А.В. Гавриленко брала участь у становленні й зростанні спортивного таланту Лілії Подкопаєвої. Багато років поспіль балерина дружить з легендарною гімнасткою Ларисою Латиніною. В інтерв’ю газеті «День» Алла Василівна зауважила: «І балет, і гімнастику я дуже люблю, але тепер стала просто глядачкою та вболівальницею. Досить рідко буваю в Національній опері, хоча маю постійну перепустку. Дуже змінився репертуар, зовсім інша трупа. Дивлюся на молодих балерин: ніби вони такі гарні, довгоногі, ефектні, технічні, але їхній танець, на мій погляд, якийсь холодний. Я в кожну роль завжди вкладала душу. Наприклад, однією з найулюбленіших моїх партій була Мавка з «Лісової пісні». Досі я пам’ятаю, що коли виходила на сцену, то мене переповнювала радість і хвилювання. Сьогодні молодь прагматичніша. Багато артистів ставлять мету та домагаються результату – нібито все правильно танцюють, а чогось у їхній пластиці немає. Я називаю цей стан горінням, яке обов’язково мусить через танець передатися глядачам. Говорю про це тому, що люблю балет, наш театр, і мені хочеться, щоб слава українського балету гриміла, а зал щовечора був переповнений».

Роковини смерті:

235 років з дня смерті Жана Батіста Шардена (1699-1779), французького живописця, одного з основоположників реалізму ХVІІІ століття.

70 років з дня смерті Бориса Яковича Ванштейна (1910-1944), українського військовослужбовця, Героя Радянського Союзу (1946, посмертно). В роки радянсько-німецької війни політрук, заступник командира стрілецького батальйону 206-го стрілецького полку (99-та стрілецька дивізія, 46-а армія, 2-й Український фронт), капітан. Киянин. До війни працював робітником на київських заводах. У 1933-1934 роках служив у лавах Червоної армії. Під час війни брав участь у боях на Південно-Західному, Північно-Кавказькому, Південному та Українському фронтах. У 1944 році у складі 99 стрілецької дивізії визволяв від гітлерівців Угорщину. На початку грудня 1944 року під час підготовки до форсування Дунаю капітан Ванштейн проводив політико-виховну роботу серед особового складу батальйону. 5 грудня 1944 року першим переправився через річку на північ від міста Ерчі (Угорщина). 6 грудня 1944 року повів батальйон у наступ, забезпечивши прорив оборони противника. У цьому бою й загинув. Був похований у братській могилі на кладовищі Мартонвашар біля м. Кішмартон (Угорщина), згодом перепохований нащадками на київському міському кладовищі «Берківці».

В матеріалі використані фото: wikipedia.org