Ступор, тремтіння, втрата голосу, больові реакції, панічний страх або повна його відсутність через зайвий викид адреналіну - через все це проходить людина під час бойових дій. І кожна така фаза може коштувати бійцю життя. Вберегти від цього є дуже актуальним сьогодні, під час проведення АТО на Донбасі. Тож, як подолати бойовий стрес?
Про це кореспондентові Укрінформу розповів Президент Української асоціації психодрами, кандидат психологічних наук, чернігівчанин Віктор Мозговий.
ЯК НЕ СТАТИ ЖИВОЮ МІШЕННЮ
- Пане Вікторе, кажуть, Ви знаєте, як не стати живою мішен'ю для супротивника і можете навчити цьому інших?
-Так, є така методика, заснована на вправах психофізіологічної саморегуляції організму. Вона допомагає впоратися з шоковим станом під час бойових дій, в адреналіновій фазі (в період бою і виходу з нього), в очікуванні бою (коли люди, чекаючи наказу, перебувають у чималій напрузі) та в ході підготовки до бою.
- Мені відомо, її розроблено майже на полі бою?
- У липні соціально-психологічна служба Міністерства оборони відрядила на схід першу мобільну бригаду фахівців. За 10 днів перебування на сході ми розробили методику, що допомагає бійцям впоратися з шоковим станом. Першими через неї ми "проганяли" особовий склад 25-ї парашутно-десантної бригади з-під Дніпропетровська, який готувався до відправки в зону АТО.
У жовтні волонтерська бригада побувала там вдруге й завершила розробку практичного документа - адаптованої пам'ятки з профілактики посттравматичного стресового розладу (ПТСР) для військовослужбовців.
ШОКОВАНУ ЛЮДИНУ СЛІД ПРИРІВНЯТИ ДО ВАЖКО ПОРАНЕНОЇ
- В чому полягає ця методика?
- Людина, яка бере участь у бойових діях, проходить за цей час декілька фаз, зокрема, шок. Це коли під час обстрілу боєць, особливо з числа новобранців, не може виконувати свої обов'язки. Страх настільки паралізує його тіло, що душа, можна сказати, "виходить" із нього. Це - "ватні" ноги, ступор і нездатність рухатися.
В такому випадку боєць, який вже бував у боях й адаптований до такої обстановки, повертає людину у реальність.
- Яким чином?
- З допомогою досить простих вправ. Наприклад, викликає в заціпенілого товариша больовий шок. Приміром, тисне на великий палець його ноги свою п'ятою, на больові точки біля шиї чи мочки вух, стискає п'ятірню пальців руки. Або досить емоційно задає запитання на кшталт "Як звуть твою маму?!" Якщо боєць реагує, тоді товариш показує йому, що потрібно робити, командує, і той, копіюючи рухи, виходить із шокового стану.
- А коли боєць усе чує, але реагувати не може? Мені розповідали про таку ситуацію під час інтерв'ю.
- Це крайня і найнебезпечніша ситуація. Таку людину слід прирівнювати до тяжко пораненої і просто витягувати з поля бою. Тому що вона - жива мішень.
Це - навички першої психологічної допомоги, яка повинна надаватися безпосередньо у бою, і володіти якими мають усі військовослужбовці.
Наступна фаза - адреналінова, коли гормон мозкової речовини різко надходить у кров. Тут під час бою спостерігається, переважно, дві реакції. Перша - прояв надмужності. В такому стані солдату все "по-барабану" і він іде вперед без найменшого страху. При цьому боєць здатен нести на собі 40 кг вантажу, бігати з ним і виконувати поставлені завдання.
Друга реакція - поява панічного страху. Особливо, коли триває масований обстріл "Градами", "Смерчами", важкою артилерією. Тоді людина теж демонструє високу спритність, біжить, але при цьому заражає панікою тих, хто поряд. У такий момент її треба максимально ізолювати, схопити, позбавити можливості кричати й відібрати зброю. Тому що переляканий боєць може почати безладно стріляти у своїх. Різка ізоляція за кілька хвилини викликає спад адреналіну і приводить його до тями.
Залишкові явища після такого стану - внутрішній озноб, сильне тремтіння тіла і рук. Самостійно людина з ними впоратися не може, і тому їй треба допомогти спеціальними вправами, під час яких надлишковий адреналін скидається і людина заспокоюється.
-Є люди, до яких усвідомлення надзвичайної події приходить вже після того, як вона сталася...
- Так, після адреналінової настає так звана стресова фаза. Це коли людина переживає після всього, що пережила. У мене на співбесіді, наприклад, був офіцер, шокований під час артобстрілу. Міна пролетіла в 30 сантиметрах від його обличчя і розірвалася приблизно за 20 метрів. Він як стояв, так і залишився в ступорі, ніби кам'яний. Рухатися почав через 20 хвилин. Для допомоги людині у подібній ситуації теж є спеціальні вправи - погладжування, наприклад.
Є застиглий страх - це блокування горлового вузла. Людина може втратити або дар мови, або її тональність і почати говорити ледь чутно. Постстресовий стан характеризується психосоматичними проявами - загрудинним і головним болем, розладом роботи шлунково-кишкового тракту, тривогою та іншим. Для нормалізації такого стану використовуються техніки релаксуючого дихання, де вдих - мінімальний (на рахунок "раз"), а видих - довгий (рахувати можна до десяти). Вдих - носом, а видих - відкритим ротом, ніби дуєш на свічку. Ще тут важливим є масаж комірної зони і трапецієвидних м'язів.
НАВЧИСЯ САМ І НАВЧИ ТОВАРИША
- Хто ж цим буде займатися на війні?
- Всі, хто знатиме ці вправи. Вони дуже прості - як елементарні правила гігієни. Кожен командир військового підрозділу повинен знати, що робити в такий момент, і ми їх цьому навчаємо.
- Скільки чоловік ви вже навчили?
- Фактично всю 25-ту бригаду: офіцерський склад, сержантський, солдатський. Ділили бійців на групи і кожній окремо показували весь комплекс вправ. Тепер же у військах буде демонструватися навчальний відеоролик - без нашої присутності. Це потрібно робити, тому що в Україні немає спеціалістів, які могли б роз'їжджати по всіх військових частинах і працювати з особовим складом. На всю армію у нас - 130 психологів, з яких лише 30-40 чоловік мають спеціальну психологічну освіту. А якщо говорити про спецпідготовку щодо роботи з травмованими, з бойовим стресом, то таких фахівців у нас фактично взагалі немає. З огляду на це я й запропонував об'єднати зусилля цивільних психологів із досвідом роботи з травмою. Тому що вона має свої особливості й свою специфіку.
Взагалі-то ця методика мала впроваджуватися в усіх військах Збройних Сил України ще в липні. Однак із незрозумілих для нас причин спочатку була заблокована. Через три місяці "крига скресла", і ми продовжили свою роботу.
- А де ви самі опановували цю науку?
Особисто я набув такого досвіду в Чернігівському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей-інвалідів, де працюю вже 18 років.
РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ЦЕНТРИ ПОТРІБНІ БУЛИ ЩЕ ВЧОРА
- Що ви, як член мобільної групи психологів, робитимете для військових далі?
- Генеральний штаб доручив мені кураторство Чернігівської області й підрозділів, які виходять сюди на ротацію. Зокрема, 41-го батальйону територіальної оборони, який зараз дислокується в Десні. Командування каже: "Нам вкрай це потрібно, вкрай важливо".
- Мається на увазі психологічна допомога бійцям?
- Так. Наша задача - допомогти тим, хто цього потребує, впоратись із отриманою на війні психологічною травмою. Крім того, навчити, як з допомогою певних вправ проводити профілактику ПТСР.
Сьогодні ми вже налагодили плідну роботу з учасниками АТО з 1-ї танкової бригади. Для її військовослужбовців організували психокорекційні реабілітаційні заходи - тілесну і арт-терапію, і вже маємо непогані результати. Аналізуємо їх спільно із заступником головного лікаря обласної психоневрологічної лікарні.
- До речі, про прецедент психлікарні. Зараз, як відомо, у таких закладах лікується певна кількість учасників бойових дій на сході, і вже деякі ЗМІ покритикували владу за це. Мовляв, героїв відправили у "психушку"...
- Але ж їх більше нікуди відправляти. У нас немає відповідних реабілітаційних центрів, які створювати треба було ще вчора. І не тільки для військовослужбовців, а й для членів їх сімей, в тому числі, дітей. Мені довелося працювати з хлопчиком, який, дізнавшись про поранення свого батька-майора, отримав епілептичний удар. Це сталось тому, що вони були дуже близькі. На щастя, випадок виявився одиничним, але тривога і страх у хлопчика залишились. Ми допомагали йому позбутися страху, адаптуватись до ситуації і підготуватись до позитивної зустрічі батька.
- Дякую вам за вашу роботу і корисну інформацію.
Від автора: Упродовж часу підготовки інтерв'ю стало відомо, що нещодавно в лікувально-профілактичних закладах Чернігова влада створила два центри для учасників АТО: Центр психологічної підтримки на базі обласної психоневрологічної лікарні та Реабілітаційний центр для соматичних захворювань при обласному госпіталі для ветеранів та інвалідів війни. До послуг військовослужбовців там - фізіотерапевтичні процедури, консультації реабілітологів, хірургів, психологів та інших спеціалістів.
Наталія Потапчук, Чернігів.