9 листопада. Цей день в історії

День української писемності та мови. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента №1241/97 щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця, монаха Києво-Печерського монастиря (бл.1114 р.), древньоруського письменника і літописця ХІ – поч. ХІІ століть; автора житій князів Бориса і Гліба, Феодосія Печерського; традиційно вважається одним з авторів «Повісті  временних літ».

Міжнародний день боротьби з фашизмом і антисемітизмом. Відзначається з ініціативи ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи і міжнародних європейських організацій. У ніч з 9 на 10 листопада 1938 року одночасно в Німеччині й Австрії почались масові єврейські погроми, організовані керівництвом нацистської партії («Кришталева ніч»). Приводом до заздалегідь спланованої акції стало вбивство німецького дипломата Ернста фон Рата, вбитого в Парижі студентом-євреєм Гриншпуном. На ранок, коли зійшло сонце, вулиці міст нестерпно блищали від битого скла (звідси й «красива» назва – «Кришталева ніч»). За короткий проміжок часу було спалено й зруйновано 267 синагог та заарештовано близько 30 тисяч євреїв.

Всесвітній день Книги рекордів Гіннеса. Заснований у 2003 році, коли кількість екземплярів книги рекордів Гіннеса перевищила 100 мільйонів екземплярів.

Національне свято Королівства Камбоджа – День Незалежності (1953).

Події дня:

215 років тому (1799) у Франції було здійснено державний переворот, який ознаменував закінчення Великої французької революції. Встановлення диктатури Наполеона (у формі консульства, з 1804 року – імперії).

90 років тому (1924) у Сумах Харківської губернії було пущено найбільший в Україні цукрорафінадний завод з річною потужністю 5 млн. пуд.

90 років тому (1924) у Харківському державному драматичному театрі ім. І. Франка відбулася прем’єра вистави «97» за однойменною п’єсою М. Куліша (режисер – Г. Юра, художник – М. Драк).

25 років тому (1989) відкрито вільний прохід через усі контрольно-пропускні пункти на кордоні НДР й Західного Берліну (падіння Берлінської стіни, яка протягом багатьох років була символом розподілу Німеччини на дві держави).

Ювілеї дня:

280 років від дня народження Степана Яковича Румовського (1734-1812), російського астронома, члена Петербурзької АН, її віце-президента (1800-1803), члена Російської академії. Після смерті М.В. Ломоносова, Румовський протягом 30 років керував географічним департаментом АН. В 1761 і 1769 рр. брав участь в експедиціях для спостерігання проходження Венери по диску Сонця. На основі цих спостережень встановив значення паралаксу Сонця, близьке до сучасного. Перекладач творів Л. Ейлера, Таціта та ін. Один з упорядників першого російського етимологічного словника.

150 років від дня народження Дмитра Йосиповича Івановського (1864–1920), російського ботаніка-фізіолога і мікробіолога. Праці вченого присвячені питанням мікробіології та фізіології вищих рослин. Вивчаючи захворювання тютюну в Україні, в Бессарабії та в Нікітському ботанічному саду (Крим), відкрив і описав збудника мозаїчної хвороби тютюну, названого згодом вірусом, чим поклав початок розвиткові вірусології.

130 років від дня народження Ольгерда-Іполита Бочковського (1884–1939), українського соціолога, публіциста, громадського діяча.

130 років від дня народження Миколи Панасовича Лазорського (1884–1970), українського письменника.

105 років від дня народження Миколи Олександровича Далекого (справж. прізв. – Алексєєв; 1909–1976), українського письменника. Учасник Великої Вітчизняної війни. Автор збірок оповідань,  пригодницьких повістей («Не відкриваючи обличчя», «Пропащий ангел», «Ромашка»), нарисів, роману «По живу і мертву воду».

85 років від дня народження Імре Кертеса (1929), угорського письменника, журналіста, перекладача, лауреата Нобелівської премії з літератури (2002; «за творчість, в якій крихкість людської особистості протистоїть варварському деспотизму історії»). Автор романів: «Фіаско», «Знедоленість», «Кадиш для ненародженої дитини»; перекладав художню й філософську прозу (Ніцше, Фройд, Вітгенштейн, Канетті, Йозеф Рот). Його лекції та есеї увійшли до збірок «Голокост як культура», «Миттєвості тиші в очікуванні перезаряджання зброї під час розстрілу», «Мова у вигнанні». Наскрізна тема творів Імре Кертеса – голокост. П’ятнадцятирічним хлопчиком потрапив він до Освенціму, дивом уник смерті, пройшовши крізь усі страхіття концентраційного табору («концентраційного всесвіту»), в 1945 році був звільнений. Працював журналістом, перекладачем. Вважає, що голокост є не тільки трагедією єврейського народу, але й однією з головних світових трагедій (катастроф) ХХ століття. «Після Освенціму не відбулося ще нічого, що його б заперечило. В моїх творах голокост ніколи не постає в минулому часі. Думаючи так про Освенцім – нехай це виглядає дещо парадоксально, - я думаю не про минуле, а радше про майбутнє». Свій головний твір – роман «Знедоленість» (за який власне й був відзначений нобелівкою), Кертес писав майже десять років, ще п’ять рукопис лежав у видавництвах.

85 років від дня народження П’єро Каппуччіллі (1929–2005), італійського співака (баритон), одного з найвидатніших представників світового оперного мистецтва ХХ ст. і найоригінальніших інтерпретаторів творчості Джузеппе Верді.

85 років від дня народження Олександри Миколаївни Пахмутової (1929), російського композитора, народної артистки СРСР, лауреата Державної премії СРСР (1975, 1982).

80 років тому народився Карл Едуард Саган (1934–1996), американський астроном. Учасник програм космічних досліджень Венери, Марса, Юпітера, Сатурна. Один із засновників Планетарного товариства (1979). Автор книг щодо проблем існування позаземних цивілізацій («Розумне життя у Всесвіті», «Зв’язок з позаземним розумом», «Космічний зв’язок», «Дракони Едему. Роздуми про еволюцію людського мозку» (Пулітцерівська премія)).

75 років від дня народження Марко Беллоккіо (1939), італійського кінорежисера, сценариста, актора. Режисер-постановник фільмів: «Стрибок у порожнечу», «Кулаки в кишені», «Диявол во плоті», «Очі, рот», «Вирок», «Сон метелика», «Годувальниця», «Усмішка моєї матері», «Перемогти».

Роковини смерті:

220 років з дня смерті Григорія Савича Сковороди (1722–1794), видатного українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета. Услід за Сократом він твердив, що справжня мудрість полягає не стільки в пізнанні істини, скільки в тому, щоб жити в істині. Саме тому він забороняв видавати свої книги, хоча називав їх «дітьми», вважаючи істинним філософським результатом «книгу» свого життя. 25 років філософ мандрував Україною – шляхами Київщини і Слобожанщини, несучи людям поезії «божественних пісень», філософську мудрість і святу мораль. «Мой жребий з голяками», проголошував він і рішуче відхиляв численні пропозиції з боку духовенства і світських правителів посісти ту чи іншу високу посаду. Так, на запрошення ченців Києво-Печерської лаври прийняти духовний сан і стати «столбом церкви и украшением обители» Сковорода відповів: «Я столботворения умножать собою не хочу, довольно и вас, столбов во храме Божем». Подібна іронічна відповідь прозвучала і на пропозицію з боку Катерини ІІ стати придворним філософом: «Мне моя свирель и овца дороже царского венца». Академік Сергій Кримський зазначає, що «Сковорода експериментував зі своїм життям, і це спростовує уявлення про схоластичність філософії українського мислителя. Не абстрактне теоретизування, а активне, емпіричне вторгнення в буття, у свою долю – такий імператив його світогляду…» Цікава деталь з біографії Григорія Савича: за життя жоден з його творів не був опублікований. Уперше вони були надруковані до 100-річчя з дня його смерті. А ще через 100 років, до 200-ліття від дня смерті (1994), вперше здійснено видання усіх творів Г. Сковороди у перекладі сучасною українською мовою. Його творча спадщина складає 18 оригінальних праць та 7 перекладів. Помер він у селі Паніванівка (тепер Сковородинівка) Золочівського району на Харківщині в оселі свого приятеля А. Ковалевського. Ось деякі з висловлювань видатного філософа: «В жодній галузі в народі нема такої великої кількості знавців, як у медицині, і нема нічого такого, про що б народ так мало не знав, як про лікування хвороб»; «… якби-то у нас… було так багато хороших людей, як хороших страв! Але цього можна лише бажати, мати ж – це інша справа. Істинно добра людина, тобто християнин, трапляється рідше від білої ворони»; «О, якби ми в ганебних справах були такими ж соромливими, боязкими, як часто ми буваємо боязкими і хибно соромливими в порядних вчинках! »; «Лови час, бо все швидко старіє: одне літо молоде козля перетворює в кошлатого цапа»; «Яка безчесна людина не бачить Христа живим? Але хто, крім обраних, бачить Його воскресшим?»; «Неможливо не дивуватися дурням, які роблять усе, аби продертися у чини, зовсім їм не підходящі. Який змій їм нашептав на вухо, що чин та одяг перемінять їхнє буття? Громада, складена із таких людей, нагадує корабель, на якому пливуть одягнуті, як люди, мавпи. А скільки навколо віслюків, що носять шкуру лева! Навіщо? Для того, щоб жити за своїми рабськими примхами, турбувати людей та проламуватися через громадянські паркани законів?»

В матеріалі використані фото: www.bloomberg.com, photo.ukrinform.ua