10 жовтня. Цей день в історії

День працівників стандартизації та метрології. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 910/2002 від 8 жовтня 2002 року, щорічно в цей день.

Міжнародний день боротьби за скасування смертної кари. Оголошений у 2003 році з ініціативи Всесвітньої організації за відміну смертної кари. В Європі проводиться як «Європейський день боротьби проти смертної кари» згідно з рішенням Комітету міністрів Ради Європи від 26 вересня 2007 року.

Всесвітній день психічного здоров’я. Відзначається з 1992 року за рішенням Всесвітньої федерації психічного здоров’я за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Всесвітній день яйця. Відзначається у багатьох країнах світу з ініціативи Міжнародної асоціації виробників яєць у другу п’ятницю жовтня.

Національне свято Республіки Фіджі – День Незалежності (1970).

Події дня:

95 років тому (1919) Верховна рада Антанти офіційно оголосила про економічну блокаду Радянської країни.

95 років тому (1919) з району Орла розпочався контрнаступ Червоної армії проти Білої армії Денікіна. Тим часом сам генерал Денікін цього дня прибув до Одеси, де йому був піднесений чек на 1 млн. крб., зібраний комітетом допомоги Добровольчій армії. Він також був вибраний почесним членом Новоросійського університету.

50 років тому (1964) в Токіо відкрились XVIII літні Олімпійські ігри. В програму ігор вперше було включено волейбол і дзюдо.

15 років тому (1999) Росія, США, Норвегія та Україна успішно здійснили перший комерційний запуск космічного апарату з плавучого космодрому «Морський старт».

Ювілеї дня:

330 років від дня народження Антуана Ватто (1684–1721), французького живописця і рисувальника, засновника й одного з найяскравіших представників стилю рококо. Автор жанрових картин («Бівак»), композицій на теми «галантних свят» і театральних сцен («Скрутне становище», «Товариство в парку»), рисунків. Ватто народився в сім’ї заможного ремісника в містечку Валанс’єн, що належало Фландрії. Юнаком подався до Парижа. Йому подобався побутовий жанр, він копіював полотна голландців, робив чимало замальовок з натури. Разом з тим його вабив декоративний живопис і театр – з Арлекінами, Коломбінами і Скарамушами італійської комедії дель арте, яка у Франції була не менш популярною, аніж у себе на батьківщині. Один з біографів розповідав, що Ватто «користався кожною вільною хвилиною, аби піти на площу малювати різні комічні сцени, які зазвичай розігрували між собою мандрівні шарлатани». Сплав побутового, декоративного і театрального в інтимних ліричних фантазіях – у цьому весь Ватто, але в цьому ж криється і характер рокайльного стилю. Майже всі картини художника – шедеври витонченого живопису, справжнє свято для ока, але такого, котре надає перевагу ніжним, не надто яскравим відтінкам і поєднанням. Ватто писав дрібними бісерними мазочками, наче ткав сіть із золотистими, сріблястими і попелястими переливами. Важко уявити художника більш чарівного у своїй непідробній граційності, ніж Ватто. Що б він не писав, всюди можна помітити відтінок печальної іронії. Перевага його таланту криється в тому, що він не просто поринав у царство мрії, а співвідносив цей відхід зі справжнім смутком життя і справжніми переживаннями, емоціями реальної людини. Звідси його тонка лірична іронія, зрозуміла й зараз. Іронія, якої не було у послідовників Ватто – Буше, Ланкре, Патера та інших зображувачів «галантних святкувань».

180 років від дня народження Алексіса Ківі (1834–1872), фінського прозаїка, поета, основоположника фінської національної драматургії. День його народження відзначається в Фінляндії як День фінської літератури.

175 років від дня народження Василя Петровича Авенаріуса (1839–1923), російського письменника. Відомий передусім творами для дітей і юнацтва («Книга билин»), хоча писав й історичні романи, біографічні повісті («Гоголь-гімназист», «Гоголь-студент»).

145 років від дня народження Євгена Венедиктовича Алексєєва (1869–1930), українського лісознавця.

125 років від дня народження Михайла Опанасовича Драй-Хмари (справж. прізв. – Драй; 1889–1939), українського поета, літературознавця, перекладача, професора Київського університету. За життя Драй-Хмари вийшла друком лише одна книга поезій – «Проростень» (1926). Був незаконно репресований. Рукопис перекладеної ним «Божественної комедії» Данте конфісковано під час арешту. Помер у таборах на Колимі «від ослаблення серцевої діяльності», як вказано в документах по реабілітації.

90 років від дня народження Анатолія Никифоровича Скибенка (1924–1981), українського актора, режисера і педагога, народного артиста УРСР. Працював у театрах Дрогобича, Вінниці, Києва. У 1954–1981 рр. – в Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка.

Роковини смерті:

50 років з дня смерті Генріха Густавовича Нейгауза (1888–1964), російського піаніста і педагога. Народився в Єлизаветграді (тепер Кіровоград). Навчався у свого батька піаніста Густава Нейгауза. Якось згодом, вже будучи відомим виконавцем і педагогом, Генріх Нейгауз зауважив: «…Музыкой я заражен с самого раннего детства, музыкальная бацилла свирепствовала и в семье моего отца и в семье матери». У 1914 році він закінчив школу вищої майстерності Академії музики і сценічного мистецтва у Відні, у 1915 – Петроградську консерваторію. Був професором Київської (1919–1922) та Московської (1922–1964) консерваторій. Виховав блискучу плеяду учнів, серед яких Святослав Ріхтер і Еміль Гілельс. Один із музичних критиків так писав про видатного піаніста: «В Нейгаузе все «бурно» – тонус не только артистического темперамента, но и самой его натуры… Да и игра Нейгауза такова, как он сам, - бурная, активная, а наряду с этим, организованная и продуманная до последнего звука. И за фортепиано возникающие в Нейгаузе ощущения словно бы обгоняют ход его исполнения, и в его игру врываются нетерпеливо-требовательные, властно-восклицательные акценты, и все в этой игре неудержимо стремительно, исполнено гордой и дерзновенной победительности…» В ці «переможні» тони забарвлений у Нейгауза і Шопен, і Скрябін, і Бетховен (останні сонати), і Шуман, і Прокоф’єв. Коли ж говорити про репертуар піаніста, то не можна не згадати про його виконання 48 прелюдій і фуг Й.-С. Баха, і про тонке розуміння імпресіоністів (можна сказати, що саме Нейгауз відкрив слухачам колишнього СРСР фортепіанного Равеля). Прикметно, що хвиля сталінського терору не оминула й Нейгауза. В 1941 році 63-річного професора Московської консерваторії етапом вислали з Москви на Урал – як «лицо немецкой национальности». Але на щастя, після війни Нейгауз все ж таки повернувся до столиці, де й працював до своєї кончини в 1964 році.

10 років тому пішов із життя Крістофер Рів (1952–2004), американський актор театру і кіно, режисер, сценарист, громадський діяч. Зажив всенародної слави після виконання ролі Супермена в однойменному американському фільмі 1978 року. Знімався також у фільмах: «Поза підозрою», «Крок у майбутнє», «Морський вовк», «Кошмар серед білого дня», «Перемикаючи канали», «Авіатор». У травні 1995 року актор травмував хребет, тому останні 19 років свого життя змушений був провести в інвалідному візку. Попри те, продовжував зніматися в кіно і на телебаченні, активно займався громадською діяльністю.

В матеріалі використані фото: wikipedia.org