8 жовтня. Цей день в історії
День юриста. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 1022/97 від 16 вересня 1997 року, щорічно в цей день.
З вечора 8-го по вечір 15-го жовтня (7 днів) юдеї відзначають Суккот (Суккот-Кущі). Суккот є не лише одним із трьох найважливіших єврейських свят, але й найвеселішим із них. У Біблії воно так і називається – «Пора Радощів». Це радість хлібороба, що закінчив жнива; тобто, кінець сільськогосподарського року. Назва свята походить від слова «сукка» – шатро, курінь, намет. Усі сім днів Суккот євреї повинні мешкати в ненадійному помешканні, крізь дах якого видно зірки. Подібне житло є символічною згадкою про сорокалітні мандри єврейського народу по пустелі. Халабуду будують з будь-якого матеріалу – полотна, брезенту, дерев’яних рейок, фанери, пласмаси. Її накривають зеленим гіллям, очеретом, дрібними гілочками, але так, щоб згори проникало світло. В останній день свята, ввечері, дістають усі сувої Тори і обходять з ними синагогу з піснями і традиційними танцями. У святковій ході беруть активну участь і діти: тримаючи в руках прапорці, вони співають і танцюють разом із дорослими.
Події дня:
95 років тому (1919) Рада народних міністрів УНР, яка перебувала тоді у Кам’янці-Подільському, звернулась до держав Антанти та всього світу з вимогою визнати Директорію єдиною владою в Україні; домагаючись, аби держави Антанти змусили генерала Денікіна залишити територію України і дали можливість уряду встановити лад і спокій в УНР.
70 років тому (1944) оволодівши с. Лавочне (Львівська область) радянські війська завершили визволення України від німецьких військ.
25 років тому (1989) республіканська преса повідомляла, що у Києві відкрито музей першої народної артистки УРСР Марії Заньковецької.
Ювілеї дня:
175 років від дня народження Григорія Захаровича Врецьони (1839–1901), відомого українського педагога, письменника, культурного діяча. Жив і працював у Львові (викладав у Львівській учительській семінарії). Активний діяч Руського педагогічного товариства, товариств «Просвіта» та «Шкільна поміч», член Наукового товариства ім. Шевченка. Автор численних статей на громадські, педагогічні, філологічні, сільськогосподарські теми, що друкувалися у львівських часописах.
150 років від дня народження Браніслава Нушича (1864–1939), сербського письменника і драматурга. Здобув юридичну освіту, закінчивши Белградський університет. Був на дипломатичній і адміністративній службі. Займався журналістикою, у різні роки очолював народні театри в Белграді, Скоп’є. Писав вірші, прозу, проте в історію літератури ввійшов передусім як драматург. Серед кращих творів письменника – сатиричні комедії «Народний депутат» (1883), «Пані міністерша» (1929), «Містер Долар» (1932), «Небіжчик» (1937).
145 років від дня народження Комітаса (справжнє ім'я – Согомон Геворкович Согомонян; 1869–1935), вірменського композитора, диригента, етнографа. Закінчив Ечміадзинську духовну академію (1893). Майстер хорової поліфонії, основоположник вірменської наукової етнографії. Займався викладацькою діяльністю, багато концертував. Саме Комітас познайомив європейську музичну спільноту з вірменським мистецтвом. У 1910 році змушений був покинути Вірменію і переїхати до Константинополя, де продовжив багатосторонню музичну діяльність. Проте у 1915 році, переживши жахіття масової різанини вірмен, організованої турецькою владою, композитор важко захворів психічно. Помер у Парижі, прах Комітаса поховано в Єревані.
115 років від дня народження Івана Івановича Малозьомова (1899–1954), українського архітектора. Багато років викладав у будівельних вишах Харкова і Києва. У 1928-1941 роках керував створенням проектів планування Маріуполя, Кривого Рога, брав участь у складанні генерального плану Великого Запоріжжя.
65 років від дня народження Сігурні Вівер (справж. – С’юзен Александра Вівер; 1949), американської кіноактриси, продюсера. Знімалась у фільмах: «Крижаний вітер», «Ділова дівчина», «Горили в тумані», «Аватар», «Червоні вогні», серії фільмів «Чужий». Саме роль лейтенанта міжпланетного корабля Еллен Ріплі й зробила Сігурні Вівер знаменитою на весь світ. Цю роль, яка вже увійшла в американську кіноміфологію, актрисі запропонували в 1979 році, не в кращу пору її життя. І саме ця роль стала вирішальною в її кар’єрі, визначивши жорсткий характер амплуа й принісши миттєву славу. «Я вдячна Чужому. Цей виродок дав мені все. Утім, я не хотіла зніматися в «Чужому». Я хотіла Шекспіра, Вуді Аллена, Майкла Ніколса. Але мені на той момент не залишалося нічого іншого… Гаразд, сказала я собі, тоді я покажу їм Генрі П’ятого на Марсі. Та й показала! Але мені й сьогодні здається, що це мало хто помітив». Сігурні Вівер народилася в сім’ї актриси й керівника телекомпанії NBC. Батько цікавився стародавньою історією й мало не назвав дівчинку Флавією. У Сігурні було привілейоване дитинство, втім мук акселерації вона не уникла: їй здавалося, буцімто всі в класі насміхаються з її зросту і зовнішності. Потім була Єльська школа драми (і трохи Стенфорда), по закінченню якої вона повернулася у рідний Нью-Йорк з однозначним присудом педагогів – забути про артистичні амбіції. Однак молода актриса виявила міцний характер – не зважаючи ні на що, майже шість років вона грала в маленьких театрах (зазвичай безплатно), та брала участь в інтелектуальних витівках свого товариша по Єлю драматурга Крістофера Дуранга. Актрисі було 30, коли їй запропонували роль лейтенанта Ріплі. Зі своєю героїнею Сігурні Вівер провела більш як 10 років. У проміжках між варіантами «Чужого» вона зіграла з десяток незалежних жінок чоловічих професій. Нині вона разом з сім’єю мешкає на Мангеттені, колекціонує записи Едіт Піаф і старі сорокоп’ятки з арабською музикою (в юності брала уроки танцю живота, хоча потім кинула й почала досить серйозно займатися карате), мріє знятися в комедії, легко згадує про юнацькі страждання, сміється над своїм зростом і невдачами з «Оскаром» (вона була номінована тричі, але безуспішно – за «Чужих», «Ділову дівчину» і «Горил в тумані»). «Шоу-бізнес влаштований таким чином, що вам завжди доводиться начебто вибачатись за свій вік. Щоразу, коли ви відзначаєте чергове прожите десятиліття, вас запитують: ну що, не страшно в ці ваші сорок, п’ятдесят чи шістдесят. Але мені це ніколи не здавалося страшним. Не страшно починати черговий десяток років. Страшно прокинутися одного разу й зрозуміти, що попереду не залишилося жодного десятка... Мене важко налякати. Потвор я не боюся. Найжахливішими мені видаються ті чудовиська, яких виробляє пластична хірургія – моторошні людські конструктори: обличчя 30-літньої та 60-річне тіло».
Роковини смерті:
260 років з дня смерті Генрі Філдінга (1707–1754), англійського письменника, драматурга, одного з найяскравіших представників літератури англійського Просвітительства. «…Дивовижний знавець побуту країни і вельми дотепний письменник», - казав про Філдінга Максим Горький. З-під пера англійця вийшли 25 комедій, декілька романів (серед яких «Історія Тома Джонса, знайди»), публіцистичні твори. Крім літератури Філдінг займався юридичною діяльністю (був мировим суддею у Венстмінстері). Останні роки свого життя письменник важко хворів і міг пересуватися тільки на милицях. У 1754 році, передавши посаду своєму братові, поїхав на лікування до Лісабона. Перед від’їздом домовився з видавцем про те, що надасть йому при поверненні «Щоденник подорожі до Лісабона». Проте Філдінг так і не встиг закінчити цю роботу: він помер через два місяці після прибуття на місце лікування. Похоронили письменника на англійському цвинтарі португальської столиці.
140 років з дня смерті Вітезслава Галека (1835–1874), чеського письменника, журналіста і видавця. Багато з його віршів, що увійшли до збірки «Вечірні пісні», покладені на музику Б. Сметаною.
110 років з дня смерті Клеменса Олександра Вінклера (1838–1904), німецького хіміка-металурга. Працював на хімічних заводах, був професором Гірничої академії у Фрайберзі. В 1886 році, досліджуючи склад мінералу агріродіта, виявив у ньому новий елемент, котрий назвав германієм. Розробив промисловий спосіб отримання триоксиду сірки, поклавши початок виробництву сірчаної кислоти контактним методом.
30 років з дня смерті Кирила Федоровича Стародубова (1904–1984), українського вченого у галузі металургії, металознавства і термічної обробки металів, академіка АН УРСР, заслуженого діяча науки і техніки УРСР. Автор праць з теоретичних основ, технології й устаткування для зміцнюючої термічної обробки прокатних виробів.
Торік пішов з життя Юрій Анатолійович Левенець (1961-2013), український історик і політолог, фахівець у галузі етнополітології, академік НАН України (2009), доктор політичних наук (2001). З 2006 року директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України.
В матеріалі використані фото: wikipedia.org, www.ipiend.gov.ua
