21 вересня. Цей день в історії

День працівника лісу. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 356/93 від 28 серпня 1993 року, у третю неділю вересня.

День миру. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 100/2002 від 5 лютого 2002 року, щорічно у Міжнародний день миру, підтверджуючи відданість України ідеалам миру та підтримуючи рішення ГА ООН.

Міжнародний день миру. Відзначається за рішенням 36 сесії Генеральної Асамблеї ООН (1981). 7 вересня 2001 року ГА ООН запропонувала розширити значення цього дня, закликавши ворогуючі сторони в усьому світі оголосити щорічний Всесвітній день припинення вогню і відмови від насилля.

Національне свято Республіки Вірменія – День незалежності (1991).

Національне свято Республіки Мальта – День Незалежності (1964).

Національне свято Белізу – День Незалежності (1981).

Православне свято Різдво Пресвятої Богородиці – одне з дванадесятих великих християнських свят.

Події дня:

95 років тому (1919) у Києві був проведений «День російського прапора» з метою збору коштів для потреб російської Добровольчої армії. Загальна сума пожертв склала майже 1 млн. крб. Цього ж дня почались роботи по відновленню на пам’ятнику Богдану Хмельницькому знищених за української влади написів «Волим под царя восточного, православного» та «Богдану Хмельницкому – Единая неделимая Россия».

90 років тому (1924) поблизу м. Городище Маріупольського округу Донецької губернії (Нікопольський марганцевий район) було виявлено поклади марганцю і закладено новий рудник.

75 років тому (1939) німецькі частини, за домовленістю з радянським керівництвом, зняли блокаду Львова та розпочали відступ на захід; їхні позиції зайняли частини 17-го стрілецького корпусу та 2-го кінного корпусу РСЧА, які отримали наказ атакувати місто 21 вересня.

75 років тому (1939) на Західній Україні Військова рада Українського фронту видала наказ, в якому констатувала, що «на загальному тлі героїзму у військах спостерігаються чорні плями» – брутальне ставлення до полонених поляків, а також місцевого населення, мародерство і «барахольство». Містилася настанова командирам і політпрацівникам вживати всіх заходів включно до розстрілів, щоб викорінювати подібні явища.

15 років тому (1999) ратифікована Основна угода про співробітництво між Дитячим фондом ООН та урядом України.

Ювілеї дня:

120 років від дня народження Дмитра Андрійовича Балики (1894–1971), вітчизняного бібліотекознавця і бібліографа, професора. У 20-х роках обгрунтував теорію бібліологічної педагогіки.

115 років тому народився Іньяціо Буттіта (1899–1997), італійський поет, виконавець авторських пісень, драматург. Дослідник сицилійської лірики. Автор збірки «Я працюю поетом» (1972).

110 років від дня народження Ростислава Всеволодовича Чаговця (1904–1982), українського біохіміка, академіка АН УРСР. Наукові праці присвячено стану і обміну води в організмі, біохімії м’язів, вітамінотерапії, біохімії ферментів, історії біохімії.

105 років тому народився Кваме Нкрума (1909–1972), державний і політичний діяч Гани, засновник і перший президент Республіки Гана. Один з ідеологів панафриканізму й так званого африканського соціалізму.

95 років від дня народження Любові Пилипівни Калачевської (1919–?), української актриси. Працювала у Львівському російському драматичному театрі Радянської Армії (1959-1985).

85 років від дня народження Юза Алешковського (справж. Йосиф Єфимович Алешковський; 1929), російського прозаїка і поета. З 1979 року мешкає в США. Учасник славнозвісного альманаху «Метрополь». Автор дитячих повістей «Кыш, Двапортфеля и целая неделя», «Кыш и я в Крыму», сценарію фільму «Вот моя деревня», пісень, а також романів «Кенгуру», «Рука», повістей «Маскировка», «Синенький скромный платочек». Однією з найвідоміших пісень Юза Алешковського є «Песня о Сталине» (в народі більш відома як «Товарищ Сталин, вы большой ученый»): «Товарищ Сталин, вы большой учёный / – В языкознанье знаете вы толк, / А я простой советский заключённый, / И мне товарищ – серый брянский волк». У 1995 році в США разом із Андрієм Макаревичем записав диск «Окурочек».

70 років від дня народження Івана Івановича Бякова (1944-2009), відомого українського спортсмена і тренера (біатлон), заслуженого майстра спорту. У 1991–1997 роках – директор Школи вищої спортивної майстерності, з 1997 – старший тренер збірної команди України з біатлону. Олімпійський чемпіон (1972, 1976). Президент Федерації біатлону України (1992-1998). Суддя міжнародної категорії.

Роковини смерті:

110 років від дня народження Пелагеї Яківни Литвинової (1833–1904), українського етнографа, фольклориста, письменниці і педагога. Член НТШ у Львові, Паризького антропологічного товариства.  Брала участь у створенні Московського політехнічного музею, делегат Археологічного з’їзду у Харкові (1902). Збирала матеріали до народного календаря, писала оповідання для дітей і дорослих. Записувала українські народні пісні, казки, тощо. Перекладала твори Мольєра, підготувала і надрукувала «Азбуку для народних шкіл».

70 років із дня смерті Олександра Антоновича Кошиця (1875-1944), українського хорового диригента і композитора. Записав багато народних пісень, частину з них обробив для хору, автор духовних творів. У 1905 році організував разом з Миколою Лисенком хор музично-хорового товариства «Боян». З 1909 року – керівник хору студентів Київського університету, з 1913 – хору Вищих жіночих курсів; викладач консерваторії. У 1912-1916 рр. – диригент Театру Миколи Садовського, 1916-1917 – хормейстер і диригент російської опери. Один із засновників у 1919 році Української республіканської капели (створеної за наказом Симона Петлюри), з якою у тому ж році виїхав за кордон. Гастролі капели Кошиця проходили з величезним успіхом. Артистам аплодували Прага, Відень, Париж. У репертуарі капели були тільки народні пісні в обробці Лисенка, Леонтовича, Стеценка й самого Кошиця. Коронним номером усюди звучав «Щедрик». У 1923 році капела Кошиця гастролювала в США, Мексиці, Аргентині, Бразилії, але вже у 1924 розпалася. З 1924 року Олександр Кошиць жив поблизу Нью-Йорка, диригував хорами (так званою Сімкою – сімома церковними хорами з околиць Нью-Йорка). У 1928 році йому остаточно заборонили повертатися до України. У 1941 році переїхав до Канади, вів клас хорового диригування. Помер і похований у Вінніпегу. Спадщину митця зберегла його друга дружина, співачка Тетяна Кошиць-Георгієвська. Першою дружиною Кошиця була дворянка Варвара Попова (1880-1922). Постійні гастролі чоловіка обтяжували її, вона зраджувала йому, що призвело у 1906 р. до розриву шлюбу. При розлученні жінка заявила, що їхній син Дмитро – не син Кошиця. У 1923 році на концерті в США диригент побачив у залі жінку, схожу на Варвару, й «ледь не вмер від хвилювання. Згадав усе, що втеряв, перед очима встало моє собаче життя сучасне й хотілось заревіти на весь театр». Син Кошиця Дмитро загинув у США у 1943 році під час авіавипробувань.

55 років із дня смерті Софії Андріївни Стадникової (1888–1959), української драматичної актриси і співачки (драматичне сопрано). Дружина відомого українського актора і режисера Йосипа Стадника. В 1901–1913 роках – актриса Руського народного театру у Львові, працювала у трупах, керованих чоловіком, Театрі М. Садовського в Києві, Українському драматичному театрі ім. Лесі Українки, театрах Дрогобича і Львова.

В матеріалі використані фото: photo.ukrinform.ua, wikipedia.org