Колись це дійсно була газета, яка - не повірите - з'являлась увечері у кіосках “Союздруку” та поштових скриньках киян
Колись це дійсно була газета, яка - не повірите - з'являлась увечері у кіосках “Союздруку” та поштових скриньках киян. У похмурі часи пізнього совка вона дозволяла собі витрачати небагато місця на друк матеріалів чергового історичного пленуму, надаючи перевагу київським новинам.
Звичайно, під правильним, компартійним кутом зору, але все ж таки. Потім вечірню доставку скасували, приносили ранком наступного дня, і я перестав її виписувати - читати позавчорашні новини сенсу не було. Новини постачало радіо та телебачення, потім телебачення перестало встигати за інтернетом.
“Вечірній Київ” час від часу згадувався у якихось скандалах - когось там призначав головредом Черновецький, потім перепризначав Попов... Назва існувала десь в іншому світі, який мало перетинався з реальним життям Києва.
А восени 2012 року я знову побачив цей засіб паперової інформації київської влади - у поштовій скринці своєї тещі. Дивним чином, безкоштовно газета опинялась лише у скриньках пенсіонерів, описуючи величні звершення Попова, Гереги, Шлапак та інших сумнозвісних діячів відомого партугрупування, і яскраво змальовуючи занепад капіталістичного Заходу, - усілякі катастрофи, зростання злочинності, порушення прав людини і все таке інше. Преглядаючи кольорові сторінки, ми з тещею згадували “Правду” початку 1980-х і журнал “Корея” всіх часів. Попов пояснював, що газета виконує гуманітарну місію з інформування простих киян, тобто пенсіонерів. До речі, омбудсмена пані Лутковську, яка за рік так розхвилювалась, звідки Автомайдан знає адреси маєтків високопосадовців, зовсім не турбувало, яким чином персональні дані кількасот тисяч київських пенсіонерів опинились у розпоряджені комерційної структури. Бо “Вечірній Київ” є хоч і комунальним, але комерційним підприємством.
Одразу після київського погрому ПР і КПУ на парламентських виборах газета магічно перестала падати у тещину поштову скриньку. Що поробиш, бізнес має бути прибутковим, а якщо не вдалося втюхати друзів Януковича навіть пенсіонерам, треба переходити до економії. До чого тут гуманітарна місія друкованого слова?
І я знову призабув про існування цього славетного видання.
Наштовхнувшись нещодавно на посилання у стрічці новин, вирішив подивитись, як змінилась редакційна політика газети - з урахуванням кардинального оновлення Київської міської ради і зміни керівництва КМДА.
Виявилось, що коло людей з принциповими поглядами не обмежується Петром Симоненком і Нестором Шуфричем. До нього належить і т.в.о головного редактора Роман Костриця.
Ось типові заголовки розділу “Політика”:
Бондаренко: Найближчим часом у владі відбудеться розкол (Кость Бондаренко, “політолог” Януковича - авт.),
Нардеп: Інспекції в будинки чиновників - це політика 1937 року (Нардеп Я.Сухий, ПР - авт.),
Клименко спростував закиди про громадянство Казахстану,
ЗМІ: Керівництво країни не може навіть зберегти здобутки попередників,
Плотніков: Кабмін планує нарощувати державний борг (Нардеп ПР - авт.),
Литвин: Відмова від позаблокового статусу посилить воєнний конфлікт на Донбасі (Нардеп ПР – авт.),
Погребинський: Шанси України на вступ до НАТО дорівнюють нулю (Політтехнолог Медведчука - авт.),
Охріменко: Кабмін став заручником вимог МВФ (“Економіст”, активність якого загадково знизилась після втечі Януковича - авт.),
Пінчук: Кабмін займається окозамилюванням (Нардеп ПР - авт.),
Чорновіл: В ідеях Мінфіну немає логіки (Колишній нардеп ПР - авт.),
Ляшко продає свій Range Rover, щоб допомогти учасникам АТО,
Експерт: Ініціативи Кабміну - передвиборчий хід (Денис Денисов, керівник Української філії Інституту країн СНД, підлеглий українофоба Затуліна - авт.),
Корнілов: Яценюк і компанія довели країну до колапсу (Попередник Денисова, ідеолог ДНР-ЛНР - авт.),
Корнілов: Київ приречений на переговори з Донбасом,
Копатько: У Кабміні виникла потреба у професіоналах (Соціолог, наближений до оточення Януковича та ПР - авт.),
Курченко не має наміру продавати активи УМХ,
Наталія Королевська: На Сході України всі сторони конфлікту повинні роззброїтися,
Чечетов: Партійний квиток нікому розуму не додавав (Ну, ви знаєте... - авт.),
І для плюралізму час від часу щось на кшталт: «УДАР»: Прикро, що прем'єр займається популізмом,
Іще б Джангірова та Піховшека для повного комплекту...
Для міста, де на президентських виборах кандидат від ПР Добкін набрав аж 9599 голосів (0,69%) - Київська муніципальна газета “Вечірній Київ”, безумовно, є дуже затребуваним і авторитетним джерелом інформації. Просто ленінська "Іскра" третього тисячоліття.
На жаль, скільки киян виписує газету, який у неї наклад, швидко знайти не вдалося. Не дуже швидко, з деякими зусиллями (це окрема історія), скориставшись Законом “Про доступ до публічної інформації”, вдалось дізнатись, скільки мені, киянину, коштує існування цього джерела правди.
У принципі, небагато - близько гривні на рік. Один раз на півтора року міг би проїхатися муніціпальним автобусом.Фінансування з міського бюджету у 2013 році склало 3369400 грн, у першому півріччі цього року - 1719000 грн. Навіть одного кілометра дороги не побудувати.
Тобто, можу практично безкоштовно продивитись, що саме ллють у наші голови ті, проти кого повставали, насамперед кияни, у 2004 та 2014.
Кожен має безумовне право обирати те джерело інформації, яке йому до вподоби. Не зрозуміло, чому з податків киян нова київська влада годує тих, хто і сам чудово вміє заробляти гроші на інформаційному базарі - у 2013 році “ВК” отримала доходів (без фінансування з бюджету) майже на 18 млн грн. Або, навпаки, взагалі не вміє заробляти - за перше півріччя цього року наторгували трохи більше ніж на мільйон. Для чого існує це комунальне підприємство? Щоби збільшувати доходи міського бюджету? Виходить поганенько - минулого року прибуток склав 619 тис. грн, менше 3% від доходу. Податків із цього щастя сплатили, мабуть, аж тисяч 100. Гривень по десять кожному шанувальнику Добкіна.
Майстри вечірнього пера, схоже, майстерно володіють і фінансовою справою. За перше півріччя цього року видатки точнісінько відповідають отриманим доходам. Тобто, грошового зиску ні держава, ні місто не матимуть. Лишень діжку самі знаєте, чого, від Бондаренка і Корнілова та з життя Арбузова, Клименка і Курченка в екзилі.
Тож поціновувачам “газети” “Вєсті” не треба хвилюватись через важку долю дітища Гужви. Закриють - не біда. “Вечірній Київ” надасть вам таку ж об'єктивну та актуальну інформацію.
А заплатить за це кожен киянин.
Віктор Мішковський, Київ.
