28 брюссельських комісарів
Цього тижня новообраний Президент Єврокомісії, люксембурзький політик Жан-Клод Юнкер роздав "портфелі" членам своєї команди. У європейській бюрократії це називається "портфоліо", тобто сфери відповідальності, коло обов'язків.
Формуванню остаточної конфігурації нової Єврокомісії, яку ще повинен затвердити Європарламент, передували жваві дискусії у європейських політичних, експертних колах, а допитливі журналісти щодня оприлюднювали ті або інші варіанти, цитуючи різні поінформовані джерела.
Одне поважне брюссельське видання навіть започаткувало на своєму сайті таку собі гру "пофантазуй про комісарів", де відвідувачі могли запропонувати власні варіанти розподілу портфоліо поміж країнами. Автор цієї гри жартома визначив «стартову» конфігурацію, де ті або інші країни отримали сфери відповідальності, які певною мірою відобразили суперечності й невідповідності позицій національних урядів до загальноєвропейського курсу, або, навпаки, - показувати велику зацікавленість "жирними портфелями".
Наприклад, Греція віртуально отримала портфель комісара з питань бюджету - із натяком на те, що у 2011 році ця країна ледь не зазнала суверенного дефолту через бюджетну кризу й заборгованість. А Нідерланди, відомі своєю вельми консервативною і скептичною позицію до приєднання нових членів до ЄС, - комісара з розширення ЄС.
Тобто брюссельський журналіст порекомендував Юнкеру розподілити обов'язки поміж своїми комісарами таким чином, щоб, з одного боку, "клином" вибити усі проблеми, а з іншого, задовольнити апетити партнерів по союзу.
Та, насправді, ліберально-демократична політична модель Євросоюзу діє по іншому. В основі функціонування інституцій створилася і набула розвитку складна система, яка вимагає урахування й збалансування багатьох чинників. Це необхідно, щоб політичні та бюрократичні структури Співтовариства мали можливість більш-менш гармонійно діяти, і, що найголовніше, домовлятися, ухвалювати рішення, у тому числі консенсусом - згодою усіх 28 країн. Відтак, мають бути враховані інтереси та амбіції національних урядів, географічне розташування країни або групи держав, партійна належність високопосадовця, гендерна рівність у складі інституції, урахування призначень в інших керівних органах, розподіл портфоліо у складі попередньої комісії, удосконалення організаційно-штатної структури з метою підвищення ефективності роботи і, звичайно ж, особисті професійні якості й досвід номінованих єврокомісарів.
"Коледж" розпочинає гру
Чи вдалося це новому Президенту Єврокомісії Юнкеру - покажуть перші слухання по його команді у Європарламенті та подальше голосування. Але вже власне сам факт, що все йде за графіком - щоб розпочати роботу з 1 листопада - свідчить про рішучість відстоювати позиції й уміння наддосвідченого люксембурзького політика домовлятися.
"Сьогодні я представляю команду, яка поверне Європу на шлях створення робочих місць і економічного зростання... Я випускаю на поле 27 гравців, кожен з яких має свою спеціальну роль у моїй команді переможців", - заявив 10 вересня на презентації свого "коледжу" Юнкер (саме так ще називають вищий колегіальний орган Єврокомісії у складі Президента, віце-президентів і комісарів).
Вже незабаром європейські громадяни і міжнародні партнери ЄС, включно з Україною, зможуть оцінити комфортність взаємодії з новим загальноєвропейським урядом. У команді самого Юнкера заявляють про вагомий бекграунд наступної Єврокомісії. До її складу увійшли 5 колишніх прем'єр-міністрів, 4 екс-заступники прем'єр-міністрів, 19 колишніх міністрів, 7 єврокомісарів, які продовжать свою діяльність у цій керівній інституції, а також 8 екс-депутатів Європарламенту.
Свіжості й динаміки цьому коледжу має також додати відносно молодий середній вік комісарів - 49 років. Чинна Єврокомісія Баррозу є більш поважною за віковим цензом.
Щодо гендерного балансу, то тут команди Юнкера і Баррозу є рівнозначно збалансованими і представлені 9 жінками. У новій Єврокомісії 3 політичні діячки номіновані на пости віце-президентів. Це дуже важливий чинник, забезпечення якого ще на етапі формування вимагали впливові лобістські кола, включаючи громадянське суспільство і Європарламент.
За партійною приналежністю, 14 членів Єврокомісії є представниками Європейської народної партії (включно з Президентом), 8 - Прогресивного альянсу соціалістів і демократів, 5 представлені Альянсом лібералів і демократів за Європу та один - від Європейських консерваторів і реформістів. Це цілком відповідає актуальній конфігурації та балансу сил у Європарламенті і гарантує недопущення до виконавчої влади ЄС комуністів і ультраправих націоналістів.
Конфігурація нової Єврокомісії Юнкера відрізняється від чинного коледжу Баррозу. У Юнкера буде сім прямих заступників, включаючи першого віце-президента. На цей пост номінували прем'єр-міністра Нідерландів 53-річного Франса Тіммерманса, який, за словами самого Юнкера, буде його "правою рукою". Віце-президенти отримали широкі портфоліо і керуватимуть, разом із "підлеглими" комісарами, так званими "групами реалізації проектів", що відображають усі актуальні сфери життя європейців.
Ще на етапі формування цієї Єврокомісії та після оприлюднення портфоліо для комісарів (вважайте, для країни) було чимало спекуляцій навколо того, чи будуть ураховані амбіції й прагнення членів ЄС у новому балансі керівних сил Співтовариства.
Наприклад, неформально повідомлялося, що представник Німеччини Гюнтер Еттінгер розглядався офіційним Берліном у якості віце-президента з широкими економічними повноваженнями, включаючи сферу енергетики. Але у коледжі Юнкера він отримав відносно "скромний" пост єврокомісара з питань цифрової економіки і суспільства, тобто відповідатиме за розвиток телекомунікацій, кібербезпеки, у тому числі розвиток інтернету п'ятого покоління (5G). Але, як заявляють на сьогодні у деяких інсайдерівських колах, й Німеччина, і загалом решта країн ЄС, якщо не повністю задоволені, то загалом сприйняли та визнали свої "портфелі".
Замість розширення - італійська традиція та сердешне добросусідство
Зараз можна почути й прочитати чимало експертних думок, іноді спекулятивних, також про те, які ж наслідки для України можна очікувати від конфігурації й персонально-національного складу нової Єврокомісії. На тлі того, що керівником іншої інституції ЄС - Європейської ради - обрано близького друга України поляка Дональда Туска, найбільші застереження можуть викликати постаті високого представника ЄС із зовнішніх справ та політики безпеки італійки Федеріки Могеріні (41 рік), а також єврокомісара з питань європейської політики сусідства та переговорів щодо розширення австрійця Йоханнеса Хана (56 років).
Нібито, й Італія, і Австрія не надто рішуче підтримують Україну в умовах військової агресії з боку Росії, а також не надто позитивно налаштовані на посилення санкцій проти Москви.
На глибоке переконання, у взаємопов'язаній системі функціонування внутрішньої і зовнішньої політики ЄС саме національна приналежність членів Єврокомісії, можлива їхня залежність від своїх столиць, не матимуть переважного впливу на принципові позиції усього Співтовариства.
Могеріні пропагує, за її словами, особливу італійську традицію у зовнішньополітичній діяльності, яка грунтується на всеосяжному діалозі, компромісі за участі усіх зацікавлених учасників процесу, з одного боку, та активних рішучих діях - з іншого. Щодо своєї проросійськості, італійка запевняє, що на посаді високого представника ЄС діятиме від імені усіх країн-членів, у відповідності до єдиної європейської позиції. При цьому Могеріні нагадала, що її перший візит у якості глави МЗС країни, яка розпочала головування у Раді ЄС, був здійснений саме до Києва (7 липня).
Вже сьогодні, ще до початку повноважень на посту глави зовнішньої політики ЄС, Могеріні доволі рішуче і чітко заявляє на високому рівні про те, що Росія більше не є стратегічним партнером ЄС, а самі європейці повинні виступати єдиним голосом і спільними діями у своїй політиці відносно Москви.
Щодо першочергових завдань комісара з питань європейської політики сусідства та переговорів щодо розширення, новообраний Президент Єврокомісії Юнкер у своєму листі на ім'я Хана чітко зазначив: "Від початку мандату я хотів би, щоб ви приділили особливу увагу ситуації в Україні".
Сам Хан, як це витікає із його заяв після отримання нового портфоліо, висловив задоволення від майбутньої роботи, назвавши це "великою честю і хвилюючим моментом" для себе. "Політика сусідства близька моєму серцю", - емоційно заявив австрійський політик, який у комісії Баррозу відповідає за регіональну політику.
І в подібному наголосі саме на "політиці сусідства" слід зважати на фундаментальну позицію Юнкера про те, що упродовж п'ятирічної каденції діяльності його Єврокомісії не вбачається розширення ЄС. "Після масштабного розширення ЄС упродовж попереднього десятиріччя, наступне п'ятиріччя буде періодом консолідації, без подальшого розширення упродовж нашого мандату", - заявив Юнкер у політичному дороговказі на діяльність своєї комісії.
Звичайно, подальша політика і бюрократія покажуть, наскільки прихильною буде Європа до України, наскільки її "м'яка" сила виявиться ефективною перед агресивною поведінкою Москви. У будь-якому разі, Україна, яка веде жорстку битву, ціною життів своїх громадян захищаючи європейські цінності і майбутнє, зацікавлена у сильній Європі, складовою якої разом із національними урядами неодмінно виступатимуть 28 брюссельських комісарів.
Андрій Лавренюк, Брюссель.
