Недільне чтиво: Під прапором Поразки
Особлива роль московських піарників у розробці, оформленні і просуванні проекту «Народні Республіки» - «НовоРосія» добре відомі, досить пригадати верхівку цього інтелектуального айсберга - групу «Б2»: Бородая і Баширова.
Саме цим пояснюється первісна обгорткова привабливість фантика, яка є в їх символіці. Не так щоб зовсім геніально креативна, але досить міцна робота професіоналів, що чітко прораховують, як впливатимуть на свідомість і підсвідомість публіки запропоновані кольори і знаки. А насправді, дійсно просто нашвидку придумані фантики. Але при активному розкручуванні вони переконали якусь частину населення, що за це можна віддати своє життя. Не кажучи вже про те, щоб щедро забирати чуже.
У цьому ж полягає і явна слабкість проекту: розуміючи професійну та ідеологічну логіку авторів, легко прорахувати плани творців його символіки: первісні, поточні та навіть значною мірою фінальні: навіщо зрештою все створювалося? Наголошую: плани, що проявляються при дешифровці символів і знаків, а не ті, що декларуються в інтерв'ю і маніфестах.
Отже, «Народні Республіки». Звичайно, «Радянські Республіки» були б точніші по суті. Тим паче, що і Донецько-Криворізька республіка, на яку як на знатну бабусю люблять посилатися енерівці, була саме «Радянською» - ДКРР. А «Народними Республіками» були конче ненависні укропофобам УНР і ЗУНР.
Але це, по-перше, справа давня, а по-друге, сильно сумніваюся, що середній московський піарник у принципі знає, що таке «Західно-Українська Народна Республіка». Зате безвусі московські хлоп'ята, що стали сьогодні неголеними піаро-державотворцями, в дитинстві бігали повз висотки-книжки - будівлі СЕВ. І серед всіляких абревіатур, які в них входили, найпоширенішою була матриця УНР-ПНР-МНР. Угорсько-польсько-монгольська Народні Республіки. Це кліше при плануванні розколу України і було узяте за основу. Тут ідеологічний бекгрануд цілком відповідний - вільне (буцімто) співтовариство соціалістичних країн, з центром у Москві, опорою на Москву і рішеннями, що приймаються у Москві. При цьому держ. новоутворення символічно нібито зовнішні, «закордонні». Що теж непогано для свободи піарного і політичного маневру.
Але для маневру в інший бік - інтеграційної широти - «руськомирська» близькість була реалізована у лінійці прапорів-гербів «Народних Республік». Є латинський вислів Tabula rasa («чиста дошка»), воно тут якнайкраще підходить для верхньої білої смужки триколора Російської Федерації. Коли є зрозумілий загальний об'єднуючий принцип, прапори «Народних Республік» створюються легко і технологічно. Для «ДНР» береться нижня частина чорно-блакитного прапора і гербового щита міста Донецька, для «ЛНР» - блакитний фон прапора Луганська. Для «ХНР» (ну чого вже зовсім не сталася і потім оперативно перейменованої у «ХРеН») - зелений фон прапора і герба Харкова. Плюс усюди дещо видозмінений (у районі нагрудного щита) двоголовий орел як герб. І подібне криваве «і так далі» (на щастя невдале) планувалося по всім областям Південному Сходу (що мали шанобливо впасти за «принципом доміно» до ніг двоголового московського орла)
Впізнали? Це ж принцип штампування прапорів і гербів «сестер - союзних республік» б/в СРСР. Неодмінний червоний колір (у новому варіанті червоно-синій) як основний, неодмінний двоголовий серп-і-молот. В самому використанні цієї матриці - ясний натяк, що за сприятливих умов новороби «...НР» можуть бути інтегровані в Росію не за варіантом СЕВ, але за варіантом СРСР.
Тут є ще один важливий ідеологічний нюанс. У старій імперській концепції триєдиного російського народу біло-синьо-червоний прапор Російської держави часто тлумачився як символ непорушної цілісності народностей: великоруської (червоний - колір фону герба Москви з Георгієм-Побідоносцем), малоруської (синій - колір фону герба Києва з Михайлом-Архангелом), білоруської (білий - фон герба Смоленська, що вважався колись головним білоруським містом). Отже зафарбування білої смужки на імперському триколорі ніяк не суперечить суті та ідеології даного проекту. Тобто, звичайно, «білоруси - брати», але у даному разі у них все ж пікнік на узбіччі.
На рівні підсвідомості, нейролінгвістичного програмування «...НР» дуже добре паруються з НовоРосією (адже теж НР). І тому саме таке найменування і розгортання проекту було цілком логічним. У всьому, за винятком прапора Новоросії. Ось тут вельми хитро закручено. І, правду кажучи, дуже вже двозначно, суперечливо. Отже, Андріївський синій хрест з невеликою білою окантовкою на червоному фоні. На перший погляд все начебто вірно, звично, в рамках попередньої логіки. Переважання синього і червоного кольорів з невеликим додаванням білого. Так! Домінування червоного з додаванням синьої смужки - нагадують про прапори УРСР і РРФСР. Теж так! Але ж, але ж...
В цілому прапор виглядає, сприймається не по-російськи, не по-радянськи. А на що ж він схожий? На прапор Норвегії, на Union Jack («союзний гюйс») Сполученого Королівства, тобто Великої Британії (особливо якщо прибрати центральний англійський хрест, залишивши лише ірландський та шотландський: кажучи російською - фрідом!). Асоціації виходять цілком натівські, для місцевого населення підсвідомо зовсім чужі. Так чому ж такий вибір? Можливо, ця частина символіки - на експорт. Чи не сколихнеться в якоїсь частини «корисних ідіотів» в грудях щось старе, архетипічне і вони теж визнають право народу «краматорських поребриків» на самовизначення. Але цього замало. В чому ж справа?
Тільки не треба нам розповідати, що в основі прапору «Новоросії» - військово-морський «Андріївський хрест» (це, до речі, обернений бік шотландського прапору, подарованого Петрові Великому родовитим Брюсом з королевської фамілії). Не треба, тому що саме таке поєднання кольорів і хрестів, доповнене 13 білими зірками, які символізують штати, що відкололися, було колись прапором Конфедеративних Штатів Америки, просто кажучи, Півдня.
І ось тут вже дуже точна і цікава асоціація, добре відома по «Звіяних вітром»: війна холодної, бездушної, буржуазної Півночі (у українському варіанті Північного Заходу) проти благородного Півдня (Південного Сходу). Втім, з українським Півднем не поталанило майже відразу (та й Схід катастрофічно потоншав).
Є й ще одна асоціація, вельми негативна для авторів креатиффу, - Південь в Америці був хоч і дуже благородний, аристократичний, але все ж рабовласницький. А порівняння шахтарів (особливо які залишилися без великих зарплат) з трудягами-неграми - один з шаблонів карнавальної, сміхової культури. У даному разі порівняння убивчо точне, що аж ніяк не сприяє залученню трудяг шахтарів до сумнівного проекту «Новоросії» (з отакенним душком старовинного рабського сепаратизму).
Для аффторів проекту це порівняння погане ще й тому, що дуже явно показує їх дійсне прагнення - викликати дух і практику багаторічної, багатокровної, болісної і мученицької Громадянської війни, яка була в Америці у 1861-65 рр.
Так, врешті-решт, прапор Конфедерації - символ поразки, хай і «благородної», але ж цілковитої, абсолютної; відразу історично приреченої справи!
Так чому ж такий сумнівний поразницький концепт було узято в розробку. Вочевидь, варіант програшу прораховувався з самого початку. Але поразки саме «героїчної», тобто максимально кривавої, тривалої, гучної, яка допомагає лити крокодилові сльози.
Проте, думається, це лише другорядна гілка розрахунків. Основна причина - в іншому. Прапор конфедератів - культовий у певних колах: білих расистів, білих націоналістів; рокерів, причому як музикантів (рок, на відміну від «чорного джазу», вважається «музикою білих»), так і мотоциклістів (серед яких переважають якраз націоналісти). Прапор конфедератів, незрозумілий і чужий для Донбасу, - ознака крутості і «білої» імперської розкутості (на кшталт «тягара білої людини») в середовищі, природному для московських піарників, що стояли біля витоків розкольницького проекту. Авжеж тут ще й привіт особі, наближеній до імператора, «хірургу» Залдостанову!.. Тобто обізнані хлопчаки просто круто стьобанулися і яскраво прикололися. А роздутий ними вогонь, війна, кров - то й що, це ж не їх кров... Головне, що завдання виконане.
Тому невипадково, що хресний батя Новоросії Олег Царьов 13 серпня заявив про необхідність апгрейда (це моє слово, він його навряд чи знає) «Новороської» символіки. Показове його обрунтування, що ілюструє наскільки далеким був попередній прапор: «Люди ризикують життями - для них важливо, під яким прапором це робити». Ось воно виявляється, що. Ось чому мало місцевих бажають ризикувати життям - прапор невдалий вибрали. Правда, щоб зовсім не відмовлятися від минулого символу, його оголосили «воєнним прапором Новоросії». (Повторивши тим самим історію у вигляді фарсу - адже і у конфедератів цей прапор не був прийнятий як офіційний, а вважався саме бойовим - Confederate Battle Flag).
Проте і новий прапор «новоросів» не кращий - старий імперський, жорстко націоналістичний чорно-жовто-білий. Знову перестаралися, тільки вже в інший бік. Адже монархічне чорносотенство близьке Донбасу приблизно тією ж мірою, що й конфедератське рокерство. Нікого не обдурить і нове не царське царьовське обрунтування: «На відміну від історичного прототипу ця символіка - чистота, степи Новоросії та її вугілля». Так і хочеться запитати чи просто мовити: «Что!».
Тобто треба так розуміти, сепаратисти змирилися з тим, що про «море і узбережжя Новоросії» можна забути (та й колір неба після «Боїнгу» їх, схоже, нервує). Не кажучи вже про те, що старо-імперський прапор - ще безнадійніший символ: архаїки, поразки і розвалу...
Так, всі ці дитячі ігри з прапорцями, різноколірними смужками і хрестиками були б смішні, якби за ними не стояв холодний, цинічний розрахунок. І велика кров.
Олег Кудрін, для Укрінформу.
