Цей день в історії. 5 липня
Міжнародний день кооперативів. Відзначається в першу суботу липня за рішенням 49-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (1994) починаючи з 1955 року з нагоди 100-ліття Міжнародного кооперативного альянсу (МКА).
Державно-церковне свято Чехії та Словаччини – День слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія.
День Конституції у Вірменії.
Національне свято Боліваріанської Республіки Венесуела – День проголошення незалежності (1811).
Національне свято Республіки Кабо-Верде – День Незалежності (1975). До 6 лютого 1986 року – Республіка Острови Зеленого Мису. В минулому (з ХV ст.) – колонія Португалії.
Ювілеї дня
115 років від дня народження Павла Васильовича Одрехівського (1899–1973), видатного майстра рельєфного різьблення на дереві з Лемківщини. Засновник відомої династії різьбярів.
125 років від дня народження Жана Кокто (1889–1963), французького поета, письменника, художника, театрального діяча, кіносценариста і кінорежисера. У 1910 році зблизився з постановником «Російських балетів» С. Дягілевим, написав кілька балетних лібрето. Писав есе, спогади. Режисер і автор сценаріїв кінофільмів «Кров поета» (1930), «Орфей» (1950), «Заповіт Орфея» (1960). П’єса Кокто «Священні чудовиська» йде з 1989 року у Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки.
120 років від дня народження Антса Лаутера (1894–1973), естонського актора, режисера, педагога, народного артиста СРСР, професора Естонського театрального інституту. Знімався у фільмах «Король Лір», «Посол Радянського Союзу», «Мертвий сезон», «Далеко на Заході», «Гамлет», «Щастя Андруса». Лауреат Державної премії СРСР (1952).
115 років від дня народження Марселя Арлана (1899–1986), французького письменника і літературного критика, визнаного майстра французької прози. Автор есе з літератури і живопису. Лауреат Великої літературної премії Французької академії (1952) і Великої національної премії (1960).
105 років від дня народження Ізи Міранди (Інес Ізабелла Сампьєтро; 1909–1982), італійської кіноактриси. Знімалась у фільмах «По той бік гратів» (у радянському прокаті «Біля стін Малапаги»), «Договір з дияволом», «Ми жінки», «Новий світ», «Апокаліпсис землетрусу».
100 років від дня народження Жоржа де Годзінського (Георгій Францович Годзінський; 1914–1994), фінського композитора, піаніста, диригента, акомпаніатора Федора Івановича Шаляпіна. Народився в Петербурзі. Шестирічним разом зі своїми батьками переселився в Фінляндію. Навчався в Музичній академії імені Яна Сібеліуса. Ще навчаючись, працював у фінській опері концертмейстером. У листопаді 1935 року відбулась його зустріч з Ф. Шаляпіним, котрий запросив музиканта в 1936 році на гастролі в Японію і Китай. Композитор написав понад 100 опер і оперет, музику до понад 80 фільмів.
90 років від дня народження Яноша Старкера (1924–2013), видатного американського віолончеліста і педагога угорського походження, професора. Був концертмейстером групи віолончелей оркестру «Метрополітен-опера», будапештських оркестрів оперного театру і філармонії, Чиказького симфонічного оркестру. Автор ряду транскрипцій і редакцій класичних творів для віолончелі. Лауреат премії «Греммі» (1997).
Роковини смерті:
55 років із дня смерті Матвія Алкумовича Капелюшникова (1886–1959), російського ученого-нафтовика. У 1922 році винайшов (разом з С.М. Волохом і М.А. Корневим) забійний двигун – турбобур для буріння свердловин. З цього винаходу розпочалась історія турбінного буріння. У 1931 році за проектом Капелюшникова і Шухова в Баку був побудований перший радянський крекінг-завод. Є автором багатьох винаходів, які сприяли полегшенню процесу добування нафти.
45 років із дня смерті Вальтера Гропіуса (1883–1969), видатного німецького архітектора, дизайнера, теоретика архітектури, засновника і директора (1919–1928) «Баухауза» - вищої школи будівництва і художнього конструювання. Після приходу до влади нацистів залишив Німеччину, з 1937 року – в США. Проектував архітектурні комплекси Гарвардського університету в Кембриджі та Університету в Багдаді, побудував будівлю посольства США в Афінах. Гропіус створив декілька прототипів економічних квартир, які й зараз досить часто використовуються у Західній Європі. Ним був розроблений прийом так званої «термінової забудови», за якої стандартні корпуси розташовуються паралельними рядами. До речі, Гропіус брав участь і в архітектурних конкурсах, що проходили в Радянському Союзі. Він є автором проектів театру в Харкові та Палацу Рад у Москві (котрий мав повстати на місці храму Христа Спасителя). Вальтер Гропіус ще за життя бачив утілення і розвиток своїх ідей. Один з районів Берліна, побудований у 60-х роках за його проектом, був названий Гропіусштадт.
20 років із дня смерті Михайла Осадчого (1936-1994), українського поета, прозаїка, правозахисника. Був двічі засуджений. Покарання відбував у мордовських концтаборах. Після заслання Михайло Осадчий повернувся до Львова. Довго не мав роботи, потім працював вантажником, двірником, кочегаром. У листопаді 1987 року він став одним із ініціаторів створення Української асоціації незалежної творчої інтелігенції. Його б засудили і втретє (у грудні 1988 Осадчого офіційно попередили про кримінальну відповідальність «за дармоїдство»), але не встигли – розвалилась імперія. У 1993 році в мюнхенському Українському Вільному Університеті Михайло Осадчий здобув вчений ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію «Українське літературне дисидентство». Михайло Осадчий був членом львівської письменницької організації, а з 1993 працював доцентом кафедри історії журналістики Львівського державного університету. Помер Михайло Григорович Осадчий 5 липня 1994 року. Похований на Личаківському кладовищі у Львові. Про своє місце в літературі й у суспільстві колись він розмірковував так: «А може, ти й родився розповісти / Про відстані від волі до неволі, / Про вирви їх круті й вузькі назад мости».
В матеріалі використані фото: zaxid.net, kinozal.tv, famous.totalarch.com
