Спеціальна спостережна місія Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) діє в Україні вже близько півтора місяця. Постійний представник Франції в ОБСЄ Максим Лефевр (Maxime Lefebvre) поділився попередніми результатами її роботи з фондом Роберта Шумана. У рамках співпраці з цим впливовим європейським аналітичним центром Укрінформ публікує виклад цього інтерв'ю, в якому французький дипломат розповідає не лише про місію моніторингу, але й в цілому про роль ОБСЄ та інших міжнародних організацій в урегулюванні українсько-російського конфлікту.

- У чому особливості цієї спостережної місії, створеної ОБСЄ відразу після нелегітимного референдуму в Криму та його анексії Росією? Яким на даний час є її склад?

- Як випливає з назви, спостерігачі повинні відстежувати події, аби надавати об'єктивну інформацію про ситуацію в Україні, у тому числі в Криму. Це стосується як сфери безпеки, так і дотримання прав людини та національних меншин.

Водночас, завдання даної місії моніторингу виходять за межі простого спостереження і включають елементи зі стабілізації ситуації в Україні, відновлення довіри, зниження напруженості та сприяння національному діалогу.

Наприкінці березня, одразу після ухвалення відповідного рішення, місія висунулася на місця, використовуючи, зокрема, присутній в Україні персонал Координаційного бюро ОБСЄ в Києві. Упродовж двох тижнів були сформовані та розгорнуті десять команд, загальна кількість спостерігачів становила 100 осіб. Зараз йдеться про її збільшення до 300, при тому, що мандат отримано на 500 осіб.

Варто додати, що женевські домовленості між Україною, США, ЄС та Росією від 17 квітня відводять дуже конкретну і оперативну роль спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ у питанні умиротворення країни шляхом роззброєння бойовиків, звільнення адміністративних будівель та відмови від насильства.

- Про що повідомляють представники спостережної місії ОБСЄ?

- Вони вивчають ситуацію на місцях, у тому числі на основі відкритої інформації. Їхня основна увага зосереджена на питаннях реалізації державної політики в східних та південних областях України, які переважно є російськомовними регіонами. Спостерігачі повідомляли про захоплення адміністративних будівель проросійськими громадянами, створення ними блок-постів та зіткнення з «промайданівськими» силами. Крім того, вони аналізують політичну ситуацію в зонах своєї відповідальності, передусім, у сферах дотримання прав людини і міжнаціональних стосунків.

- Чи виявили спостерігачі ознаки утисків російськомовного населення або прояви ксенофобії та антисемітизму з боку української влади?

- Нічого подібного виявлено не було. Хоча так звані «повстанці» й говорили про подібну цілеспрямовану політику Києва, посилаючись на те, що після повалення режиму Віктора Янукович були заяви про наміри скасувати «мовний закон». Але ж цей закон не скасували. Навпаки, стало зрозуміло, що «повстання» в Криму і російськомовних регіонах стало результатом добре організованої меншості активістів, яку підтримали ззовні.

Ксенофобських та антисемітських дій нової влади, про що так активно заявляє у своїй пропаганді Москва, не виявлено. Навпаки, спостерігачі констатували такі випадки в Східній Україні з боку саме "повстанців". Нагадаю, що наші представники, зокрема, з питань свободи ЗМІ Дунья Міятович та верховний комісар з питань нацменшин Астрід Торс, які відвідали Крим на початку кризи, висловили серйозні занепокоєння з приводу обмеження свободи преси і долі кримськотатарської громади.

- Як оцінюється нинішня ситуація в Україні?

- Як нестабільна. Анексія Криму та організовані "повстання" російськомовних регіонів підривають політичну стабільність в Україні, перед якою, крім цього, є багато інших викликів.

США, ЄС, міжнародні фінансові установи націлені на допомогу Україні для стабілізації ситуації, успішного політичного переходу, проведення президентських виборів і національного діалогу для реалізації конституційної реформи, а також модернізації країни.

- Женевські домовленості не виконуються Москвою... Як ще у деескалації напруженості в Україні може допомогти ОБСЄ? Чи, можливо, варто залучити до цього процесу ООН?

- Очевидно, що ООН стосовно конфлікту, виступає як організація, яка намагається розв'язувати проблеми в глобальній системі колективної безпеки. Проект резолюції, представлений на розгляд РБ ООН був визнаний усіма її учасниками, за винятком Росії, ну й Китай утримався. На засіданні Генеральної Асамблеї ООН резолюцію по Україні підтримали 100 країн і лише 11 проголосували проти, інші країни виявили стриманість або не брали участь у голосуванні.

ОБСЄ залишається регіональною організацією і, передусім, є форумом для обговорення нагальних проблем з безпеки в Європі. У нинішньому конфлікті ОБСЄ виконує роль посередника, яка є надзвичайно складною після анексії Криму Росією та заохочення нею сепаратизму в російськомовних регіонах.

Швейцарське головування ОБСЄ намагалося започаткувати консультації у рамках так званої «контактної групи», що включає головних акторів (США, Україну, основні європейські країни, у тому числі Італію і Польщу, Туреччину, а також Сербію в якості майбутньої головуючої в ОБСЄ). Ця «контактна група», яка не була формалізована і в якій росіяни не брали безпосередньої участі, тим не менш, відіграла важливу роль для затвердження мандату спеціальної спостережної місії ОБСЄ в Україні. Після цього з'явився чотирьохсторонній формат - Україна, США, ЄС, Росія.

Підсумовуючи, слід додати, що міжнародне врегулювання української кризи включає: багатосторонні формати - ООН, ОБСЄ, де є конфронтація, але все ж таки діалог має місце; форуми західного партнерства із застосуванням інструментів тиску (G7, ЄС, НАТО), а також переговори на постійній основі між столицями, в тому числі з Москвою.

- Росія своїми діями підриває територіальну цілісність України, серйозно порушує міжнародне право. Яка ваша думка про те що відбувається? Чи є адекватною реакція з боку міжнародного співтовариства?

- Це очевидний ризик. Росія виправдовує свої дії прикладами порушення міжнародного права з боку Заходу упродовж 20 років. Війна в Косово, вторгнення в Ірак, повалення режиму Каддафі в Лівії, загрози бомбардування Сирія тощо. Правда полягає у тому, що є факт агресії однієї країни проти іншої з метою позбавлення частини її суверенної території.

Те, що Росія, будучи ядерною державою і гарантом територіальної цілісності України, захоплює її, не має прецедентів у сучасній історії, за виключенням вторгнення в Кувейт Саддама Хусейна. Така поведінка глибоко дестабілізувала міжнародний порядок та порушила принципи його існування.

- Проаналізувавши дії Росії в Криму, які висновки Ви можете назвати очевидними?

- Цілком очевидним є те, що план захоплення Криму був підготовлений задовго до його реалізації. Його ефективність це доводить, анексія без жодного пострілу.

Рішення про реалізацію цього плану можна вважати наслідком зміни влади в Києві і збільшенням ризику«втрати України» для Москви. Але спроба зрозуміти точку зору Кремля робить очевидним той факт, що анексія Криму лише пришвидчує втрату російського впливу в Україні.

Якщо Росія розраховує заощадити на ризиках і намагатиметься отримати перемогу силою, то це лише об'єднає усіх західників проти неї. Це називається Пірровою перемогою.

- РФ, як член ОБСЄ, порушила заключний акт Наради (Конференції) в Гельсінкі, що гарантував непорушність кордонів в Європі? Чи може організація покарати Росію за це санкціями чи виключенням?

- Такі санкції не розглядаються. ОБСЄ є організацією, яка працює на основі консенсусу, і шанси перегляду діючих механізмів для врегулювання проблеми без консенсусу є крихкими. Не існує жодних серйозних юридичних підстав, щоб виключити Росію ні з ОБСЄ, ні, скажімо, з ООН. Але Росія вже переважно ізольована Заходом через її поведінку.

- Які ініціативи можуть запобігти повторенню небезпечного прецеденту анексії Криму?

- По-перше, як доконаний факт приєднання Криму до РФ не буде визнано ніколи. Подальша політика Європи, та Франції зокрема, передбачає діалог і твердість позиції з примушенням до деескалації. Кремль чудово розуміє політику сили і знає їй ціну. Тому можна прогнозувати, що вартість його нелегітимних дій лише зростатиме.

В перспективі необхідно запровадити нову систему колективної безпеки в Європі на принципах, які відповідатимуть сучасності. А це означатиме більше роботи для ОБСЄ.

Переклад підготував Роман Сущенко, Париж.