Цей день в історії. 30 квітня

210 років тому (1804) під час атаки на колонію Голландська Гвіана (тепер Суринам, Південна Америка), британські війська вперше використали шрапнель – металеві сфери, наповнені кулями. Нові снаряди були названі на честь винахідника - майора Генрі Шрапнеля. Вони вибухали в повітрі, сфери розривалися, а кулі розліталися навсібіч. Доти використовувалися снаряди, начинені чорним порохом і картеччю. За винахід, який дозволяв знищувати набагато більше живої сили противника, майора Шрапнеля підвищили до підполковника. За чотири роки до смерті, у 77 – став генералом.

95 років тому (1919) у Києві згідно з постановою ЦВК Рад України було створено Раду робітничо-селянської оборони України на чолі з Х. Раковським.

95 років тому (1919) до Севастополя вступили війська Червоної армії.

95 років тому (1919) у Ризі було засновано виробниче об’єднання ВЕФ, яке протягом багатьох років було флагманом електронної індустрії Латвії.

Ювілеї дня:

195 років від дня народження Фердінанда Вебера (1819–1893), відомого чеського та українського медика, професора акушерства Львівського та Празького університетів, декана медичного факультету Празького університету. Закінчив медичний факультет університету в Празі. Працював лікарем загального та психіатричного шпиталів Праги, окружним лікарем у м. Жовква Львівської обл., професором акушерства Львівського університету (1854-70); обіймав посаду головного лікаря Львівського військового та холерного шпиталів. За заслуги в медицині та охороні здоров’я нагороджений дворянським титулом von Ebenhof. Автор низки наукових праць у Львівській, Віденській і Празькій медичній пресі, серед них підручник акушерства, посібник для акушерок та брошура про методи дотримання антисептики в акушерстві. Брав активну участь у заходах боротьби з холерою в Галичині. Був прихильником застосування антисептичних засобів при пологах.

105 років від дня народження Королеви Юліани (Юліана Емма Луїза Марія Вільгельміна Орансько-Нассауська; 1909-2004), королеви Нідерландів з Орансько-Насауської династії від часу зречення її матері Вільгельміни у 1948 році до 1980 року, коли сама Юліана зреклася корони на користь своєї доньки Беатрикс. Далі до самої смерті мала титул принцеси Нідерландів.

80 років від дня народження Дмитра Андрійовича Тютюнника (1934-2003), українського ґрунтознавця, кандидата сільськогосподарських наук, доцента Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Автор понад 90 наукових праць.

80 років від дня народження Олександра Сергійовича Деряжного (1934), українського кінооператора. Працював оператором студії «Укртелефільм». Зняв стрічки: «Філіпінки в Києві», «Вовчиха», «Чому посміхалися зорі», «У неділю рано зілля копала…», «Лілі Іванова», «Японське вар’єте», «Наталка-Полтавка» та ін.

Роковини смерті:

25 років із дня смерті Серджо Леоне (1929-1989), італійського кінорежисера. «Батько» італійського вестерна. Знятий ним під псевдонімом Боба Робертсона фільм «За пригорщу доларів» (1964) мав надзвичайний касовий успіх і започаткував цілий «напрямок» в італійському кіно 60-х рр. – ці фільми прозвали «спагетті-вестернами». Поштовхом для зйомок «За пригорщу доларів» став фільм Акіри Куросави «Тілоохоронець» – італійця «зачепив» сюжет (згодом Куросава навіть подав до суду на Леоне, звинувативши того у плагіаті). Далі були «На декілька доларів більше» та «Хороший, поганий, злий», які разом із «За пригорщу доларів» склали легендарну «доларову трилогію». В усіх трьох фільмах знявся молодий, нікому тоді ще не відомий американський актор Клінт Іствуд, створивши незабутній образ неголеного волоцюги-відчайдуха в пончо, з сигарою в зубах й лаконічним револьвером (чи переконливою гвинтівкою) у руці. Леонівські вестерни наповнені віртуозною стріляниною без прицілювання, пронизливо-промовистими поглядами, а створені акторами образи цілісні, часом аж до комізму. Однією з найпопулярніших робіт режисера є чотиригодинна гангстерська кіносага «Одного разу в Америці» (1984), де головну роль гангстера на прізвисько «Лапша» зіграв Роберт Де Ніро. У Радянському Союзі кінофільми Леоне були не в шані. Кінокритики писали наступне: «Картины Леоне насыщены жестокостью, переполнены садистскими избиениями, кровью, трупами, издевательством над личностью... Он эстетезирует жестокость, он хочет сделать её самоценной...». Звичайно, що подібна критика – не більш як набір штампів. Серед шанувальників творчості італійського режисера – Джон Ву, Даріо Ардженто, Роберт Родрігес, Квентін Тарантіно. У 2012 році, коли на Каннському фестивалі була показана повна версія «Одного разу в Америці», Стівен Спілберг назвав Серджо Леоне «найрежисерським режисером» і зізнався, що осягав режисуру, прискіпливо вивчаючи кадр за кадром «Хорошого, поганого, злого». Прикметно, що із семи картин, знятих С. Леоне, три входять до списку 250 кращих фільмів усіх часів і народів за версією сайту ІМDb. Починав Серджо Леоне режисером «категорії Б», а закінчив класиком світового кінематографа, довівши, що й «низький» жанр можна зробити високопробним мистецтвом. Музику до всіх його фільмів писав Енніо Морріконе – гарний приятель і однокласник.

В матеріалі використані фото: wikipedia.org