Цього тижня до Вашингтона прибула делегація українських експертів у сфері енергетики. У четвер вони провели презентацію "Український енергетичний день", ознайомивши американських партнерів з можливостями інвестування в енергетичну галузь української економіки. Про те, що належить подолати Україні на цьому шляху, на яких моментах варто зосередитися та чого чекати, в ексклюзивному інтерв'ю Укрінформу розповів генеральний директор Центру досліджень енергетики (EIR Center, Україна) Олександр Харченко.

- Пане Олександре, чого Ви очікуєте від американських інвесторів в умовах, яких опинилася зараз наша країна?

- Українська енергетична галузь сьогодні є реально вигідним напрямом для інвестицій. У тому числі, українське житлово-комунальне господарство нині через фантастичну ціну на газ стало місцем, де треба багато чого міняти. Тут можна мати непоганий прибуток, вклавши свої гроші. Вони мають шанс це зробити.

Звичайно, ми усвідомлюємо, що іноземні інвестори вважають великими, я би сказав, фантастичними ризики для входження на український ринок. У сьогоднішній ситуації ми об'єктивно розуміємо, що впродовж найближчих півроку вони не робитимуть серйозних рішень. Але ми можемо використати цей час, щоб партнери знали про нас і наші можливості, щоби згодом, коли обстановка стабілізується, вони могли би діяти активно. Це - наша мета.

- Який результат від візиту до США Ви плануєте отримати, чого очікуєте від презентацій та двосторонніх зустрічей?

- Ми очікуємо кількох речей. Передусім, щоб у Сполучених Штатах краще розуміли, де вони можуть сфокусувати зусилля для підтримки енергетичної галузі та енергобезпеки України. Коли ми говоримо про те, щоб зменшити залежність від Росії в газовій сфері, і взагалі від газу, то фактично одразу спадає на думку альтернативне паливо та енергетична ефективність. Тому ми намагаємося донести цю інформацію та допомогти сфокусувати зусилля партнерів.

Друге, що ми хочемо, залучити вкрай необхідні для України грошові інвестиції, технології й, можливо, виробництво обладнання. Адже, наприклад, сьогодні в Україні немає масового виробництва обладнання для заміни й модернізації житлово-комунальної сфери, щоби значно скоротити споживання газу.

Одним із найбільш перспективних напрямів, думаю, є використання біомаси, хоча це - не нова технологія. У Німеччині, наприклад, цей вид пального останнім часом став дуже популярним. Інший приклад - місто Копенгаген опалюється дерев'яною щепою і соломою, що частково везуть з України і навіть Бразилії. Реальність у тому, що це - випробувані технології, вони давно працюють у Європі і Сполучених Штатах, маючи більше 20 ГВт вироблених потужностей на біомасі. А в Україні чомусь, яка є ідеальним осередком, щоб це робити, досі ніхто системно не працював на цьому напрямі. Тому своїм завданням ми бачимо донести відповідну інформацію й залучити ті сектори, які, власне, мають допомогти країні стати енергетично незалежною.

- В Україні основною складовою забезпечення електроенергією вважається експлуатація АЕС. Які, на Ваш погляд, перспективи розвитку атомної енергетики в нашій країні?

- Ми маємо чотири працюючі електростанції, ще два блоки в стадії добудови. Причому більша частина енергетиків не розуміє, для чого їх добудовувати, оскільки там є проблеми з мережею. З тих станцій, що зараз існують, приблизно 1 ГВт потужності неможливо вивести в мережу. Це одна з проблем, які є сьогодні в енергетичній системі.

А так АЕС в Україні є і залишатимуться базовою потужністю, адже поки їх немає чим замінити. Чи буде розвиватися атомна енергетика в Україні - це велике питання, тому що вона, по-перше, потребує великих капітальних вкладень, а по-друге, має потужний опір екологів.

Що стосується сировини для АЕС, в цьому великих проблем в стратегічному плані немає. Насправді така проблема - це більше видумка Росії, тому що побудова заводу з виробництва концентрату обійдеться Україні всього в 300 млн доларів. Питання, чому він не побудований, досі лежить в політичній площині. Зараз постачання цього виду палива здійснює за контрактом "Росатом", причому ця компанія сама зацікавлена в стабільних поставках. Якщо вони втратять українських ринок, це стане великим ударом для них. Але в такому випадку наше виробництво може безболісно, хоча і з деякими витратами, переключитися на західних постачальників.

- Чи можна відновлюваними або іншими джерелами енергії замінити атомну енергетику України?

- Однозначно, в найближчій перспективі - ні. Тому що потужність, яку ми маємо в атомних електростанціях при тому рівні можливих розумних інвестицій, я думаю неможливо замінити.

- На Вашу думку, на чому Україні потрібно зараз робити акцент в плані розвитку електроенергетики?

- На експорті в Європу. Це, насправді, головна мета для електроенергетики України. Але ми маємо проблему - умовно зайві виробничі потужності, які мають бути завантажені. На сьогодні складається ситуація, коли до нас звертаються європейські продавці електрики і запитують, як і де можна її купити. У Європі, наприклад, Німеччина вивела свої АЕС і має реальний дефіцит енергії, Італія переживає подібний дефіцит. На жаль, технічні можливості експорту української електроенергії до Європи сьогодні обмежені.

Фактично, це має стати одним зі стратегічних напрямків в найближчому часі, тим більше, що для цього питання не потрібно занадто великих грошей. Треба буде проінвестувати, збалансувати систему та продавати електроенергію в Європу. Ми продаємо менше 10 млрд кВт, а можемо постачати обсяг до 50 млрд кВт.

Розмову вів Ярослав Довгопол