Західний фронт і Франція: час дій
Людство цього року відзначає кілька епохальних історичних дат: 100-річчя від дня початку Першої Світової війни та 70-ту річницю висадки у Нормандії союзницьких військ, що започаткувала відкриття Західного фронту. Під час обох Світових воєн саме на території Франції розгорталися масштабні баталії. У 2014 році керівництво країни планувало запросити на відзначення цих дат і для вшанування загиблих офіційні делегації з України та Росії, оскільки обидві країни зробили вагомий внесок у перемогу над фашизмом. Зараз такі плани виглядають суцільною фантастикою. Оскільки нині, в ХХІ-му столітті, Україна стала об'єктом зовнішньої агресії, як Франція - у ХХ-му. Загарбники прийшли не від фашистської диктатури, а з боку колишнього союзника, який увійшов на територію сусіда без оголошення війни і навіть без розпізнавальних знаків. Історичні паралелі напрошуються самі...
В тому числі й з французькою історією. Російська агресія породила свій «колабораціоністський уряд» Аксьонова, і загрожує анексією територій суверенної держави під сумнівним, з правової та історичної точок зору, гаслом про захист «єдиномовців».
Франція, славетні льотчики якої увійшли в безсмертя в боротьбі із фашизмом, цього разу не поспішає створювати ескадрилью «Нормандія-Дніпро» або ініціювати програму ленд-лізу для боротьби з агресором. Натомість, французька дипломатія наполегливо шукає аргументи для російського керівництва, щоб йому відкрити очі на реальність. Відкриття такого дипломатичного «Західного» фронту є вкрай важливим для України. Тому що вже перші постріли у Криму спричинять божевілля братовбивчої війни. Це може бути справжня європейська трагедія.
Між тим, судячи з усього, західні лідери і, зокрема, французька влада та політики не знають, що робити з цією проблемою. Таку тезу підтверджують як офіційні політичні маневри і дипломатичні джерела.
Упродовж трьох діб після висадки російських військ в Криму лише МЗС Франції зробило п'ять заяв, висловило занепокоєння ситуацією, заявило про неприпустимості таких дій та закликало до деескалації конфлікту. Глава французької дипломатії неодноразово проводив телефонні розмови зі своїм російським візаві, німецьким, американським та польським колегами. «Ми надзвичайно стурбовані нестабільною ситуацією в Криму. Необхідно зробити все можливе, щоб зменшити напруженість у східному регіоні і сприяти розвитку мирних переговорів між зацікавленими сторонами. Ми підтверджуємо нашу підтримку суверенітету і територіальної цілісності країни і закликаємо всі сторони в Україні утриматися від будь-яких дій, які можуть поставити це під загрозу», - йшлося в одній із останніх заяв МЗС Франції.
Глава французької дипломатії Лоран Фабіус також виступив за міжнародне посередництво у врегулюванні кризи. Він запропонував використати для цього як переговорний потенціал самої Франції, так і інструменти ООН та ОБСЄ. Втім навіть пафосний заклик французького міністра про те, що «росіяни традиційні друзі французів, від яких вони чекають іншого, ніж брязкотіння зброєю», був проігнорований російською стороною.
Після того, як Володимир Путін отримав дозвіл російських парламентаріїв на відправлення військ в Україну, президент Франції підкреслив важливість єдиної позиції на основі на поваги до територіальної цілісності і суверенітету України, на підтримці українського уряду в проведенні виборчого процесу, а також на визнанні прав різних громад в Україні, які мають зв'язки із Росією. Франсуа Олланд, провівши переговори з Бараком Обамою, Германом Ван Ромпеєм, Ангелою Меркель та Дональдом Туском, узгодив спільну позицію щодо ситуації в Україні. Він також мав розмову з Путіним, але, судячи з усього, його бачення ситуації та аргументи не переконали російського лідера.
Відтак французький президент вже у неділю скликав Раду оборони Франції. Під час її екстреного засідання було оголошено, що Франція, слідом за США та Канадою, у зв'язку з російсько-українською кризою припиняє підготовку до червневого саміту G8 в Сочі і засуджує дії Росії по відношенню до України. Проте, заяви французьких можновладців не зупинили тиск, який російські військові чинять проти українських моряків та прикордонників, як і концентрацію «братніх» військ по інший бік Керченської протоки.
Відбулася певна консолідація французького політичного класу довкола врегулювання кризи в Україні. Варто зазначити, що французьку владу, яку очолюють соціалісти, підтримує навіть опозиція. Зокрема, лідер Союзу за народну підтримку Жан-Франсуа Копе у своїх заявах привітав політичні зміни в Україні та закликав до збереження територіальної цілісності країни. Таку точку зору підтримують не лише однопартійці, а й центристи.
Цікаво, що єдиними, хто підтримав дії Росії в Україні, виявилися французькі радикали. Лідер «Лівого фронту» Жан-Люк Меленшон оцінив події в Києві як «переворот», після якого Москва «вдалася до захисних заходів» в Криму. Аргументація і логіка цієї заяви є досить показовими. «Кримські порти мають життєво важливе значення для безпеки Росії. Тому абсолютно передбачуваним є те, що росіяни вжили захисні заходи проти державного перевороту, що схожий на авантюризм неонацистів», - зазначив Меленшон. За його словами, французи не повинні мати нічого спільного з «провокаціями проти росіян».
На думку головного стратега славнозвісного Національного фронту і радника його лідера Флоріана Філіппо, ЄС не потрібно було втручатися в українську кризу. «Ми повинні уникнути втручання Євросоюзу, який до цих пір лише підливав олію у вогонь, зробивши безрозсудні обіцянки Україні. Ми не повинні пропонувати Україні бути асоційованим чи повноправним членом Євросоюзу», - вважає він. Лідер Національного фронту Марін Ле Пен поки не висловлювала критики з приводу поглядів своєї «правої руки».
Але такі погляди є радше винятковими. На думку голови сенаторської групи дружби Франція-Україна центриста Ерве Море, події в Україні в жодному разі не є проявом фашизму, а справжнім вітром демократії Майдану. «Для нас, європейців, вітер зі Сходу вкотре перетрусив старі моделі європейської дипломатії, яка не змогла по-справжньому оцінити наслідки напруженості і очікувань українського народу після 29 листопада в Києві», - зауважив французький політик.
Зрештою, бажання французького істеблішменту (за певним винятком) зупинити російську агресію в Криму цілком збігається з цивілізованою логікою міжнародної правової системи. Адже Франція у формі офіційної заяви приєдналася до положень Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум), укладеного 5 грудня 1994 року між Україною, США, Росією та Об'єднаним Королівством Великої Британії і Північної Ірландії. Відповідно до Меморандуму, США, Британія та Росія, зокрема, зобов'язалися утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України. Там же підтверджувалося зобов'язання держав-гарантів домагатися негайних дій Ради Безпеки ООН з надання допомоги Україні «у разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об'єктом погрози агресією із використанням ядерної зброї».
Франція додала свій голос на користь створення Західного фронту проти агресії. Гучні заяви поступово втілюються в скоординовані та потужні дії західних партнерів. Колись спільні зусилля союзників зупинили фашистську Німеччину. Наскільки ефективною міжнародна взаємодія буде у випадку з російською агресією проти України - покажуть уже найближчі дні.
Підготував Роман Сущенко
