25 років з часу виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан виповнюється 15 лютого. У столиці та всіх регіонах України відбудуться урочисті заходи до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, що відзначається цього дня. Ветерани війни в Афганістані говоритимуть про минулі події і повоєнне життя, обговорюватимуть стан соціально-правового захисту цієї категорії громадян, зокрема й на тлі поточних політичних подій в Україні.

Про те, як відзначатиметься цей день в Україні, як держава вирішуватиме проблеми ветеранів-"афганців" - в інтерв'ю з Володимиром Сіроштаном, який посідає посаду першого заступника голови Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України з 2010 року, а з квітня 2013-го фактично очолює цей центральний орган виконавчої влади. Крім того, він і сам представляє ветеранський загал, є безпосереднім учасником тих драматичних подій.

- Володимире Григоровичу, маємо "круглу" дату, пов'язану з Афганською війною. Та й увесь 2014-ий проголошений Президентом України Роком учасників бойових дій на території інших держав. Чим для Вас особисто є історичні події, про які йдеться?

-Безумовно, для мене, як і для всіх ветеранів Афганістану, 25 років - це знаменний ювілей. І просто пройти повз цю дату ні влада, ні громадськість не мають ні морального, ні політичного права. Бо ці 25 років є роками постійної боротьби ветеранів-інтернаціоналістів, у першу чергу "афганців", за свій громадянський, соціальний і політичний статус в Україні. А консолідуючим фактором у цій боротьбі завжди була і сьогодні залишається Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). І саме "афганці" формують той здоровий стрижень, навколо якого об'єднуються всі інші категорії ветеранів, передусім ветерани-інтернаціоналісти. Адже як-не-як, а налічується 24 країни, пройдені вихідцями з України через бойові дії протягом останніх десятиліть.

До речі, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) наступного року й сама відзначатиме ювілей - 25 років існування. Ця спільнота серед усіх ветеранів війни, мабуть, найчисленніша і найструктурованіша, а також найактивніша на сьогодні. Звісно, вона перебуває у відповідному соціумі і, скажімо, повз такі події, що відбуваються нині в Україні, майданового чи антимайданового характеру, пройти не може.

- І як Ви оцінюєте роль у цих подіях ветеранів війни в Афганістані?

- Загалом позитивно. Вони взяли на себе миротворчу місію і як справжні чоловіки обстоюють свої життєві позиції. Бо воїни-інтернаціоналісти загалом не були, не є і, мабуть, ніколи не будуть мовчазливо чи індиферентно сприймати ситуацію в Україні. Про це мене останнім часом дуже часто запитують, і я всім відверто це кажу, бо знаю: "афганці" не можуть бути байдужими, не той життєвий стрижень мають.

- Але вони мають претензії до держави, до нинішньої української влади?

- Переконаний, що такі претензії мають у цій країні - зрештою, як і в будь-якій іншій - не тільки "афганці". І це нормально для влади, яка діє по-реформаторськи активно. Але з усією відповідальністю хочу підкреслити одну дуже важливу річ: на загальному тлі пострадянських країн Україна має дуже достойний вигляд. Достатньо проаналізувати нормативно-правову базу соціального та правового захисту по відношенню до ветеранів війни загалом і до воїнів-інтернаціоналістів зокрема.

Лише в Україні створений і діє такий центральний орган виконавчої влади як наша Державна служба з питань інвалідів та ветеранів (до цього - Комітет у справах ветеранів), встановлено день вшанування ветеранів-інтернаціоналістів. Є президентський указ, яким поточний рік визначено Роком учасників бойових дій на території інших держав. В інших країнах СНД нічого подібного немає. Тобто в Україні сформована передова "ветеранська" законодавча база. І я про це кажу не лише як урядовець, а й як ветеран війни. Звичайно, хочеться більшого. Але, повірте, в жодній іншій країні ветерани-"афганці" не прирівнюються до фронтовиків Великої Вітчизняної війни соціально і пільгово, як це є у нас, в Україні. А, скажімо, в країнах Балтії учасники війни в Афганістані взагалі позбавлені будь-якого соціального та правового захисту.

- Як представник влади можете навести конкретні приклади тісної співпраці уряду і ветеранських громад?

- На підтвердження цього можу сказати, що в жодній країні немає таких угод, як Меморандум між УСВА (воїнами-інтернаціоналістами) і главою уряду України. Пригадуєте вересень 2011 року, коли наш місцевий "рейхстаг” - тобто Верховну Раду - штурмували ветерани-"афганці"?.. Внаслідок цієї емоційної суперечки було підписано меморандум. Підписав його голова УСВА Сергій Червонописький. Але документ стосувався підвищення соціальних стандартів для всіх без винятку ветеранів війни. А вже потім з'явилися і регіональні та місцеві меморандуми, виконання яких ми ретельно моніторимо. Ось вам конкретний приклад. З одного боку - дія ветеранської громадськості, з іншого - все-таки зважена поведінка влади.

– Певно, в минулому були й негативні приклади такої співпраці. Не випадково ж ми сьогодні спостерігаємо громадський спротив, зокрема й за участю ветеранів-"афганців"?

– Я не можу критикувати попередню владу. Як керівник Держслужби, що опікується ветеранами, я відповідаю за дії нинішні. І підписуюсь під тим, що жодні соціальні стандарти на поточний рік в Україні не зменшилися. Навпаки, триває дискусія з Мінсоцполітики щодо їх значного підвищення.

Якщо говорити про ветеранську громаду воїнів-"афганців", то зауважу також, що ми маємо в Україні найкращий на просторі СНД меморіальний комплекс у столиці і пам'ятники в усіх обласних та майже всіх районних центрах. А ще свою церкву - Парафіяльний храм Воскресіння Христового (або Афганська церква) та найкращий в СНД музей з цієї актуальної теми. Це ще раз підтверджує, що в Україні до "афганців", до воїнів-інтернаціоналістів ставляться з повагою і шаною.

– Але ж, погодьтеся, "афганці" мають соціальні та правові проблеми, вони потребують значно кращого ставлення до себе з боку держави?

- Погоджуюсь, проблеми дійсно є, і ми про них знаємо. Тому і плани дій державних органів щодо посилення уваги до цієї категорії громадян - цілком конкретні і реалістичні. І якщо забезпечити їх виконання, то багатьом в Україні стане легше жити. Зокрема, й тим 11 тисячам ветеранам-інтернаціоналістам, які перебувають у чергах на квартиру. Але сьогодні владі бракує понад 3,5 мільярда гривень на вирішення цієї проблеми. Є лише поетапні плани.

У нас дуже велика кількість ветеранів-інтернаціоналістів, "обезножених" війною. Вони не мають спеціального автотранспорту, але ми практично за 3-4 роки спробуємо закрити цю тему. У нас "афганці"-інваліди не мають також доступу до основної експозиційної частини свого музею на території меморіального комплексу - бо там бракує ліфта. Але ми знімемо цю проблему, ми над цим уже працюємо.

Є і моральна складова цього плану - щодо увічнення пам'яті. Скажімо, на гранітних плитах меморіального комплексу на вулиці Лаврській, 17, про який уже йшлося, значаться імена лише воїнів-"афганців". Але ж воїни-інтернаціоналісти не лише "афганці". І вже 2014 року ми плануємо виправити цю історичну несправедливість і викарбувати на плитах імена кожного воїна-інтернаціоналіста, який пішов з життя, виконуючи свій військовий обов'язок. Бо мало хто знає про те, що в Ефіопії, Анголі, Сомалі і В'єтнамі в період з 1969-го до 1979-го року виконували завдання 47 тисяч військових радників і пішло з життя понад 200 осіб, та й з полону дехто не повернувся.

- Володимире Григоровичу, розкажіть, будь ласка, як в Україні будуть вшановувати учасників бойових дій на території інших держав, зокрема ювілярів - ветеранів війни в Афганістані?

- Ми вже згадували, що є Указ Президента України по нинішньому Року вшанування. Кабінет Міністрів затвердив відповідний план заходів. Не вдаватимуся в подробиці, але боротьба за кожен захід, за кожну кому в цьому плані була досить напруженою. І з боку громадських організацій, які по-справжньому поборолись за його реалістичність, за відповідне соціальне реагування на оголошений Президентом Рік учасників бойових дій на території інших держав. І з боку нашої Держслужби. Ми наполегливо робимо свою справу і теж боремось на своєму рівні. Особливо щодо фінансового забезпечення. За попередніми розрахунками, на реалізацію цього плану заходів закладалися серйозні мільярди гривень. Але треба зважати на те, що внутрішньополітична ситуація трохи ускладнилась...

- Як сьогодні поєднуєте відзначення "афганської" річниці і глибоку кризову ситуацію, яку спостерігаємо в країні останні місяці?

- Я один із тих, хто реагує на майдани прагматично. Комусь дозволено, вибачте, "майданити", а хтось повинен державну казну наповнювати. А якщо сказати простіше, то "буде хліб, буде й пісня". Зазначу, що закладаються серйозні кошти на соціальну підтримку цієї категорії громадян. Якщо в Україні буде мирно, якщо ми працюватимемо, то все буде добре.

Я переконаний, що кожен громадянин України повинен сам визначатися в цій ситуації і відповідати за свою соціальну місію у забезпеченні життєдіяльності і неподільності вельми крихкого організму під назвою Держава Україна. У взаємовідносинах все-таки повинні перемагати порозуміння і здоровий глузд. Бо якщо в Україні не можуть домовлятися, то нема чого "рипатись" у Європу. Нинішні "домовляння" через стрільбу та кидання "коктейлів Молотова", вочевидь, не той, не європейський рівень. Наскільки брак чи навіть відсутність у нас політичної культури використають наші недруги зліва чи справа, на Сході чи на Заході - це вже інше питання...

– А що конкретно планується до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 25-ої річниці виведення військ з Афганістану?

- Щодо заходів, які відбудуться найближчим часом, то, крім урочистостей на місцях, 13 лютого у Національному палаці мистецтв "Україна" заплановано всеукраїнський збір ветеранів Афганістану, який ми проводимо спільно з УСВА. На нього запрошені делегації з усіх регіонів України, а також зарубіжні бойові побратими.

Нам іноді закидають, що от люди на майдані, на антимайдані мерзнуть, а ми, мовляв, концерти плануємо... Я не поділяю таких думок. Адже дата - 25 років виведення війск з Афганістану - буває один раз і виникла вона не раптово. Ми - влада і ветерани - не можемо пройти повз неї, бо тут переплелися трагедія і героїзм, як відголосок минулого. По-друге, цей захід матиме належне героїко-патріотичне звучання. Ми запрошуємо ветеранів і молодь, курсантів військових училищ, ліцеїстів. І навіть у нинішній час це буде доречно і правильно. У будь-якому разі влада повинна заслужено відзначити державними нагородами ветеранів, які причетні до тих подій, які й сьогодні суспільно активні.

Важливий захід відбудеться вранці, о 10:00, 15 лютого біля Меморіального комплексу воїнам, загиблим під час війни в Афганістані, на вулиці Лаврській. Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) та Державна служба з питань інвалідів та ветеранів запрошує всіх приєднатися до цих урочистостей, які триватимуть цілий день. Ці заходи зберуть цікавих і небайдужих людей. Переконаний, вони будуть велелюдними.

– Щиро дякую Вам за розмову.

Вів інтерв'ю Михайло Камінський.