Цей день в історії. 1 грудня

Грудень – останній місяць календарного року і перший – зими. У народі казали: «Прийшов грудень – приніс студень», «Грудень холодний та сніжний – хліб буде буйний та пишний», «Груднева днина куца: сюди тень, туди тень – та й минув день», «Сподівайся од нього добра, як від грудня тепла» та ін. Сучасна назва грудня стосувалася раніше передостаннього місяця року. У давньоруські часи початок зимового літочислення йменувався «студнем». Щоправда, поруч співіснувала й інша назва – «груднъ», яка означала «нерівний, покритий грудками шлях». Це підтверджує й Іпатський літопис (1118 року): «Приидоша… по грудну пути, бе бо тогда месяц грудень». Разом з тим, в активному вжитку співіснувало чимало діалектних найменувань. З-поміж них найбільш відомі: «лютень», «хмурень», «стужайло», «студений», «мостовик» тощо. Серед багатьох регіональних назв упорядники офіційного календаря України зупинились на одній – «грудень». Подібні назви можна зустріти і у наших сусідів: у поляків – «груджєнь», білорусів – «грудзень», сербів і хорватів – «грудан», словенів – «груден».

День працівників прокуратури. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 1190/2000 від 2 листопада 2000 року, щорічно в цей день.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Проголошений Всесвітньою організацією охорони здоров’я у 1988 році; відзначається за підтримки Генеральної Асамблеї ООН.

Національне свято Румунії – Національний день (1918). Утворення єдиної румунської національної держави в результаті об’єднання Трансільванії з Румунією.

Національне свято Центральноафриканської Республіки – День проголошення Республіки (1958).

День бахрейнської жінки. Проголошений у 2008 році з ініціативи дружини короля Бахрейну шейхи Сабікі – перше в історії країни жіноче свято.

Події дня:

160 років тому (1853) російська ескадра під командуванням П.С. Нахімова здобула перемогу над турецькою ескадрою біля мису Сіноп. Це була остання велика битва епохи вітрильного флоту. Після перемоги в Сінопській бухті російський флот став пануючим на Чорному морі. У зв’язку з цим союзники Туреччини – Великобританія і Франція в грудні 1853 року ввели свої ескадри в Чорне море.

135 років тому (1878) відбулось відкриття Донецької кам’яновугільної дороги. Рішення про будівництво залізниці (так званої Донецької кам’яновугільної дороги) було ухвалене 22 квітня 1875 року, що відіграло неабияку роль у розвитку кам’яновугільної та металургійної промисловості Донбасу. Через 2 роки в Луганську, де знаходилося головне Управління дороги, було відкрите перше на Донбасі залізничне технічне училище.

110 років тому (1903) на екрани світу вийшов перший американський вестерн – 11-хвилинний фільм Едвіна Портера «Велике пограбування потяга», який вважається родоначальником жанру вестерну в кіно.

100 років тому (1913) на заводі американської компанії «Форд» став до ладу перший у світі конвеєр зі складання автомобілів, винайдення якого принесло світову славу Генрі Форду. Установка конвеєра дозволила збирати новий автомобіль кожні дві  з половиною години.

100 років тому (1913) в Буенос-Айресі (Аргентина) був відкритий метрополітен – перший у Південній Америці та Південній півкулі. На сьогодні загальна довжина шести ліній метро складає близько 58,8 км., річний пасажиропотік – 328,5 млн. чоловік (наприклад у Київському метрополітені, збудованому в 1960 році, з майже такою самою довжиною ліній – 526,654 млн). У листопаді 1993 року держава передала права на будівництво і експлуатацію метро приватним компаніям Аргентини, США і Бельгії. Новий концерн, що має назву «Метровіас», став першою приватною організацією у світі, яка володіє підземною залізницею. Цікавий факт: аж до 2013 року на одній із ліній використовувалися бельгійські вагони виробництва 1913 року. Утім, навіть після модернізації рухомого складу метрополітену, в експлуатації все ж таки залишилося декілька десятків німецьких вагонів 1930 року виробництва – на сьогоднішній день вони є найстарішими в світі. В метрополітені Буенос-Айреса працює 4 500 працівників (до речі в Київському – майже 8 000). Вартість проїзду з березня цього року була підвищена з 2.50 до 3 песо 50 сентаво (приблизно 6 грн 50 коп.) . Право безкоштовного проїзду мають лише інваліди. Школярі та студенти теж користуються певними пільгами, але мають бути одягнені в форму та мати при собі спеціальне посвідчення. Пенсіонери можуть безкоштовно їздити тільки в певний час.

80 років тому (1933) у Москві відкрився Літературний інститут ім. О.М. Горького. Серед його випускників є чимало українських майстрів пера (Ліна Костенко, Юрій Андрухович).

Ювілеї дня:

150 років від дня народження  Аміна Касима (1863-1908), єгипетського письменника і публіциста, громадського діяча, одного з перших борців за прав жінок Єгипту, одного з фундаторів Каїрського університету. Дата внесена в Календар пам’ятних дат ЮНЕСКО 2013 року.

110 років від дня народження Михайла Івановича Царьова (1903-1987), російського актора, режисера й педагога, громадського діяча. Народний артист СРСР, Герой Соціалістичної Праці, дворазовий лауреат Державної премії СРСР (1947, 1969); професор Московського театрального училища ім. М. Щепкіна. З 1937 року – актор Малого театру (в 1950-1985 рр. – директор, з 1985 – художній керівник).

100 років від дня народження Платона Микитовича Воронька (1913-1988), українського поета. Лауреат Державної премії СРСР (1951), Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка (1972). Автор понад 30 збірок віршів та поем, великої кількості творів для дітей, пісень. Народився на Сумщині у селянській родині. Згодом поет напише: «Мати моя, Марфа Іванівна, була ніжною, сором’язливою і постійно сумовитою жінкою. Природа нагородила її винятковим голосом. Зимовими вечорами, сидячи за прядкою чи ткацьким верстатом, вона співала тихо й сумно, ніби в піснях розмовляла сама з собою. Сліпий дідусь на зимову холоднечу повертався додому і теж співав під ліру чи кобзу козацькі думи або ним же придумані пісні із страшними сюжетами. Так що в нашій сім’ї достатки були, вважай, тільки в піснях». По закінченні семирічки в Охтирському дитмістечку вчився в Харківському автошляховому технікумі, працював на будовах Таджикистану, служив у радянській армії. У 1938-1941 рр. навчався в Літературному інституті ім. О. Горького. Вже тоді писав вірші, але друкувати їх не квапився. Максим Рильський, з яким Воронько на той час познайомився (згодом те знайомство переросло у міцну дружбу), згадував: «Він читав нам свої віршові спроби, і було в них багато теплоти і свіжості. Але, скромний і вимогливий до себе, Платон Воронько не квапився друкувати свої вірші, хоч ми його до того й заохочували». З початком Великої Вітчизняної війни Платон Воронько добровольцем пішов на фронт, був командиром підрозділу партизанського з’єднання Сидора Ковпака. Між боїв писав пісні та вірші, які розповсюджувалися листівками серед партизанів і населення в тилу ворога. Перша поетична збірка «Карпатський рейд» вийшла у 1944 році. Напрочуд гарно сказав про свого старшого колегу Борис Олійник: «Біографія Платона Воронька – динамічна, поривиста, прискорена, як і його творчість, а отже – й характер. Од самих витоків життєпису поет жодного разу не стояв осторонь діянь і звершень своєї Вітчизни, ніколи не брав «тайм-ауту», йому природно чужа позиція стороннього спостерігача. Він – син свого часу з усіма наслідками і зобов’язаннями, що накладає на особу цей стан».

100 років від дня народження Георгія Іларіоновича Майбороди (1913-1992), українського композитора, народного артиста СРСР. Учень Левка Ревуцького. Автор опер «Милана», «Арсенал», «Тарас Шевченко», «Ярослав Мудрий»; 5 симфоній, «Гуцульської рапсодії», сюїти «Король Лір», «Радісної увертюри», хорів, романсів. Під час Великої Вітчизняної війни Георгій Майборода дійшов аж за Одер рядовим кулеметником. Левко Миколайович Ревуцький наприкінці 1945 року писав командирові військової частини у якій служив Г.І. Майборода: «Глибокошановний товаришу… Звертаюсь до Вас з великим проханням: відкомандирувати Майбороду Георгія Іларіоновича, що перебуває на військовій службі у ввіреній Вам частині, у розпорядження  Київського військового округу. Майборода Г.І. – один із найталановитіших композиторів України… один із найдорожчих мені учнів, яким по праву пишатиметься буд-який професор, що виховує музичні кадри… Якщо знайдете можливість виконати моє прохання, то цим зробите величезну послугу українському музичному мистецтву… Композитор Л. Ревуцький. 1945. ІХ. 7». Максим Рильський, палкий шанувальник оперного і взагалі музичного мистецтва, так відгукнувся на першу оперу Георгія Майбороди «Милана»: «Не ганяючись за умисною новизною, цураючись формальних хитромудрощів, композитор Г. Майборода радує… слухачів насамперед тим, за чим вони, слухачі, чесно кажучи, трохи скучили, - багатством і різноманітністю мелодій. Відрадно виходити з театру, нести в пам’яті яскраві, вражаючі і характерні наспіви» (газета «Правда», 1957 р., 2 грудня). А ось як згадує Георгія Майбороду диригент Федір Глущенко: «Давно живучи у місті, він, виходець із села, зумів зберегти ту мудру непоквапливість, властиву людям, які корінням не відірвались від землі. Тим, хто мало знайомий із Георгієм Іларіоновичем, здається він суворим, замкнутим. І яке контрастне відкриття: він людина лагідної, веселої вдачі, йому притаманне вроджене почуття гумору, гостра дотепність, а під зовнішньою недоступністю прихований тактовний співбесідник і така чарівна людина. Він глибоко порядний і надто небайдужий до життя людей…».

95 років від дня народження Платона Іларіоновича Майбороди (1918-1989), українського композитора, народного артиста СРСР. Брат Георгія Майбороди. Як і той, навчався у Київській консерваторії у Левка Ревуцького. Автор  вокально-симфонічних творів, хорів, ліричних пісень («Білі каштани», «Київський вальс», «Рідна мати моя», «Ми підем, де трави похилі», «Моя стежина»), музики до драматичних вистав і кінофільмів. «Життя моє – пісня», – таким було творче кредо композитора.

90 років тому народився Санте Грачотті (1923), відомий італійський учений-славіст, член Академії деї Лінчеї в Римі. Президент Італійської асоціації славістів (1971–1978), віце-президент Міжнародної асоціації по вивченню і поширенню слов’янських культур. Очолює Інститут слов’янознавства при Римському університеті, де за його ініціативою запроваджено вивчення української та білоруської мов, літератур, історії.

90 років тому народився Микола Костянтинович Саков (1923-1996), радянський військовий, Герой Радянського Союзу. Відзначився під час форсування Дніпра в районі Вишгорода Київської області. 3 жовтня 1943 року на рибальському човні під вогнем супротивника переправив на правий берег дві роти піхоти, що сприяло захопленню плацдарму.

70 років від дня народження Богдана Михайловича Гавриліва (1943), українського історика-краєзнавця. З 1977 року організатор та завідувач Музею історії освіти Прикарпаття в Івано-Франківському педагогічному інституті ім. В. Стефаника.

Роковини смерті:

450 років тому помер Андреа Мелдолла Ск’явоне (бл. 1510-1563), італійський живописець і гравер венеційської школи епохи маньєризму, уродженець Далмації. Дата внесена до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО 2013.

110 років з дня смерті Софії Михайлівни Переяславцевої (1849–1903), першої в історії вітчизняної науки жінки-зоолога та ембріолога, доктора філософії, керівника Севастопольської біологічної станції (1880-1891). У 1903 році викладала в Новоросійському університеті (Одеса). Описала 45 видів безхребетних; вивчала ембріологію ракоподібних і павукоподібних. Лауреат премії ім. К. Кесслера.

40 років з дня смерті Давида Бен-Гуріона (справж. Давид Йосиф Грін; 1886-1973), ізраїльського політика, першого прем’єр-міністра Держави Ізраїль (1948-1953, 1955-1963).

35 років з дня смерті Петра Йосиповича Панча (1891-1978), українського письменника. Літературну діяльність Петро Панч розпочав у двадцяті роки. Він створив понад шістдесят творів художньої прози. За радянських часів широкого визнання здобули його повісті і романи «Голубі ешелони», «Син Таращанського полку», «Гомоніла Україна», «На калиновім мості», «Олександр Пархоменко».

В матеріалі використані фото: gp.gov.ua, photo.ukrinform.ua