Політичні питання, що виникли у зв'язку з процесами євроінтеграції України, сколихнули суспільство. Разом з тим, крім політичних чинників, ці процеси мають ще й економічну складову. Про роль МВФ, про хліб насущний і про європейську допомогу Україні в інтерв'ю для Укрінформу розповіла директор брюссельського Європейського центру для сучасної України Інна Кірш.
- В Україні часто говорять про взаємозв'язок між кредитами МВФ і процесами євроінтеграції України. Але ж МВФ і ЄС, до зближення з яким прагне Україна - це абсолютно різні структури...
- На сьогоднішній день МВФ є потужною фінансовою організацією, політику якої визначають США і сильні країни-члени Європейського Союзу. Тому непрямий зв'язок між МВФ та ЄС є очевидним. З іншого боку, МВФ залишається самостійною недержавної і неполітичної структурою. Більше того, ця організація зараз скаржиться на сильний пресинг з боку США і членів ЄС для прийняття тих чи інших фінансових рішень, у тому числі, пов'язаних із наданням кредитів для України.
- Але наскільки сам МВФ незалежний у своїх рішеннях? Очевидно, що він повинен прислухатися до власних донорів, одним з них і досить великим є Росія. Чи не може Росія в цих умовах заблокувати кредит МВФ для України і зірвати, таким чином, її зусилля з євроінтеграції?
- Повторю, МВФ не є політичною структурою, на нього дуже важко впливати. Тому можна абсолютно виключити припущення, що відомий лист МВФ з вимогами до українського уряду було так чи інакше пов'язано з тиском з боку Росії. Зміст листа відображає тільки економічну складову ситуації, що склалася в Україні .
- ЄС неодноразово заявляв, що надання Україні макроекономічної технічної допомоги в розмірі 610 мільйонів євро безпосередньо залежить від того, чи зможе Україна домовитися з МВФ з приводу отримання чергового кредитного траншу. Ця вимога все ще актуальна?
- Поки що ця вимога залишається в силі, оскільки для того, щоб дати такий кредит, Євросоюз потребує певних економічних гарантій та фінансових факторів, яким Україна може відповідати тільки в більш стабільних фінансових умовах. Така стабільність може бути досягнута в Україні тільки за допомогою МВФ.
- Існує думка, що підписання Угоди з ЄС відклали або згорнули, оскільки Євросоюз не надав Україні достатньо грошей для компенсації втрат, які виникли, у тому числі, внаслідок погіршення торговельних відносин з Росією. Але виникає питання - чому ЄС взагалі повинен будь що виплачувати Україні?
- Європейський Союз не повинен платити за Україну. Разом з тим, Угода про асоціацію з Україною є унікальною, вона більше нагадує договір, який зазвичай підписують країни-кандидати на вступ до ЄС. Євросоюз надавав допомогу всім таким країнам, наприклад, Чехії, Польщі, до цього - Португалії, Греції та іншим. Ці кошти потрібні для того, щоб адаптуватися до вимог ЄС.
Україна готова була впроваджувати реформи, спираючись на власні сили. Але ніхто не розраховував на таку жорстку реакцію з боку Росії. Європейський Союз - і Президент Єврокомісії Баррозу, і Голова Ради ЄС ван Ромпей, і Єврокомісар Фюле - всі вони говорили: ми захищатимемо Україну від російського пресингу. Де-факто, Європа не змогла цього зробити в політичному плані. Тому на сьогодні Україна потребує, щоб Європа підтримала країну економічно, щоб збалансувати той збиток, який несе Україна через дії Росії.
- Про який обсяг такої матеріальної допомоги може йти мова?
- Цього на сьогодні ніхто не знає. Це залежить від того, як розвиватимуться відносини між Україною і Росією, наскільки Україна здатна впроваджувати реформи. Що жорсткішими будуть реформи в економічній сфері - то швидше відбудеться стабілізація, і тим менші обсяги допомоги можуть бути необхідні. Якщо процес затягнеться - грошей потрібно більше. Але в жодному разі це не будуть ті «скажені» суми, які озвучуються сьогодні. Євросоюз не може дати Україні такі суми, але він може надати допомогу в тому, щоб відкрити нові ринки для українських підприємців.
Ці важкі часи потрібно подолати. Сьогодні можна говорити про те, що для України необхідний своєрідний європейський «План Маршалла». Європа спільно з США це вже зробили для Грузії після війни (2008 року - ред.), частково - для Молдови. Але там ми говоримо зовсім про інші економічні обсяги. Україні потрібно відкривати для себе нові ринки, розвивати стандарти продукції і робити її конкурентної не тільки на європейському, але в цілому на міжнародному ринку.
- Це вимагає суттєвих реформ, в тому числі, вдосконалення основних фондів. Якого роду перехідний період необхідний для такої роботи? Зрозуміло, що дива не станеться протягом однієї ночі...
- Україні потрібні будуть короткострокові кредити, щоб прогодувати народ, який страждає від втрати робочих місць у результаті згортання торгівлі з Росією. Європа повинна допомогти в подоланні такої соціальної напруженості, інакше народ не піде більше за європейською ідеєю. Треба пережити цей важкий період в один-два роки.
У стратегічному вимірі мова не йде про погашення боргів України. Європейські кошти повинні бути спрямовані на розвиток виробництва і на відкриття для України нових ринків, що допоможе їй справитися з існуючими проблемами. Сума в один мільярд може бути важливою для таких країн як Молдова чи Грузія . Але для України цього недостатньо. Якщо згадати, як ці процеси відбувалися, наприклад, у Польщі, якій свого часу списували кредити, можна припустити, що ЄС міг би на якийсь термін відкласти виплати за боргами для України. Це дозволило б виграти час на реформи і подолати перехідний період.
Україні варто скористатися можливостями, які надає в цьому зв'язку Європейський Союз. Відомо, що після парафування Угоди про асоціацію у Вільнюсі Євросоюз повністю відкриває ринки для товарів з Молдови та Грузії. На перехідному етапі такий негайний доступ на європейський ринок міг би бути дуже корисним для України, щоб подолати той жорсткий тиск, який на країну чинить Росія.
- Якщо дозволите, політичне питання. З боку учасників мітингів на адресу уряду несуться мало не звинувачення в державній зраді у зв'язку з відстрочкою асоціації з ЄС. Наскільки правомірними є такі оцінки? Взагалі, чи може європейська інтеграція стати тією ідеєю, яка об'єднає українське суспільство і дозволить владі і опозиції все ж знаходити компроміси?
- Уряд не говорить про зміну вектора. В Україні продовжує діяти закон про основи внутрішньої і зовнішньої політики, де європейська інтеграція вказана в якості стратегічної мети. Про це говорили і Янукович, і Азаров. Влада продовжуватиме діяти, виходячи з цих законів. Євроінтеграція залишається вагомою складовою у роботі уряду.
Я трохи здивована, що обговорення цих процесів не ведеться на політичному рівні. Та ж опозиція, яка кидає звинувачення на адресу уряду, не пропонує жодних ідей щодо виходу із складної ситуації, в якій опинилася Україна. Але ж тільки подолання поточної економічної кризи дозволить Україні продовжити шлях до європейської інтеграції. Люди на сході країни, де зосереджено основний промисловий потенціал України, особливо страждають від скорочення торгівлі з Росією. Збереження цих виробництв і робочих місць, зниження соціальної напруженості мало б стати спільною турботою як для влади, так і для опозиції.
Звичайно, опозиції слід продовжувати вимагати прийняття законів, необхідних для європейської інтеграції. Але вони не повинні стосуватися лише судової реформи або лікування ув'язнених за кордоном. Головна турбота на сьогодні має полягати в поліпшенні ділового клімату в країні. Влада пройде свою частину шляху, але опозиції не варто тільки на владу покладати відповідальність за таку роботу. Відповідальність ця загальна і для влади, і для опозиції, і це є відповідальністю за всю країну. Розуміння цього з боку опозиції поки не спостерігається. Але саме таке об'єднання зусиль - це ключовий фактор для розвитку країни, не тільки з огляду на майбутні президентські вибори, але з урахуванням довгострокової перспективи.
- Враховуючи градус політичної дискусії в самій Україні і руйнівний вплив «російського» чинника, чи залишається перспектива у проекту європейської України, або ж він потихеньку йде у небуття?
- Навпаки. Вважаю, що європейська інтеграція стане головною темою на майбутніх президентських виборах як з одного, так і з іншого боку. Президент Янукович, якщо він хоче виграти вибори, повинен далі йти вектором євроінтеграції, інакше буде неможливо отримати підтримку виборців, у тому числі на сході та на півдні країни.
Наскільки я розумію, ключові гравці правлячої Партії регіонів бачать майбутнє країни в Європі. Як, власне, і народ це бачить, і представники великого бізнесу. Але країна повинна бути готова до цього в економічному плані. Тож питання зараз не в європейському виборі України, а в тому, як їй вижити в той момент, коли вона буде реалізувати цей курс на практиці. Особливо якщо Євросоюз не здатний надати Україні допомогу, яка в подібній ситуації виділялася іншим країнам. Для цього Україна повинна навчитися заробляти власні ресурси.
Що стосується політичної волі керівництва України до євроінтеграції - у мене немає жодних сумнівів з цього приводу, як і в тому, що Президент Янукович ніколи не буде маріонеткою або «губернатором» в підпорядкуванні Путіна (президент РФ - ред.).
Дмитро Шкурко, Київ. 26 листопада 2013 року.