Незвичайну колекцію зібрав донецький вчений Євген Отін. У ній тільки слова. У філології – це стратоніми, у житті – назви вугільних пластів. Stratum – з латинського "пласт, шар". Саме з їх допомогою Євген Степанович протягом уже півстоліття і пише історію вугільної галузі Донбасу. Окремим розділом вона увійшла в книгу вченого «Топонімія Донеччини». Про що цей розділ у книзі, чи багато можуть розповісти стратоніми і чим вони цінні для історії вугільної промисловості в розмові з кореспондентом Укрінформу розповідає доктор філологічних наук, вчений – лінгвіст Донецького національного університету Євген Отін.

- Євгене Степановичу, чи давно ви захопилися збиранням слів і чому це саме стратоніми?

- Почну із загального поняття топонімії як науки про назви об'єктів, що є на земній поверхні. Так от, особливістю Донбасу є те, що край цей має ще й так звану підземну топонімію. Це і є вугільні пласти, що залягають у надрах, кожному з яких шахтарі давали і продовжують давати свої імена. А почалося все це в 80-90 роки ХVIII століття, коли в Лисичій балці Луганської області вперше було розпочато розробку «Лисичанської вугільної ломки». Видобуте тут паливо йшло на потреби Луганського ливарного заводу. А оскільки першими інженерами-гірниками були англійці, то і вугільні пласти отримали англійські імена – Мейн, Рау, Чері.

Стосовно мене, то збиранням стратонімів я захопився ще у сімдесяті роки минулого століття, їм присвятив розділи своїх книг, із них склав своєрідну історію регіону, ними продовжую займатися і досі.

- І про що ж можуть розповісти імена підземних вугільних пластів?

- «Що в імені тобі моїм?» - сказав поет. Що ж в іменах підземних пластів, цілому розділі мовної народної творчості? Тут і характер їх залягання (Побіжний, Верхній, Подвійний), і властивості вугілля (Алмазний, Крихкий, Розсипний), його колір (Красняк, Срібний, Баклажанка, Чері (колір вишні), і промислове застосування (Безсемерівский, Коксовий, Ковальський). Особливо шахтарі любили давати пластам жіночі імена – Віра, Варвара, Надія, Марія. Не проти були вони і пожартувати в назвах пластів – Кощіївський, Солоний, Мазурка, в тому сенсі, що натанцюєшся з ним. Пластам давалися імена власників шахт – Брагінський, Гордієвський, Мірошниченко та імена річок, урочищ, хуторів і балок, де розміщувалися шахти – Кальміуський, Лідієвський, Балковий. Характерно, що вугілля добувалося в Донбасі не тільки на шахтах, а й у копанках, які ще називали «дудками», де теж розроблялися свої пласти з власними іменами.

Словом, це цілий світ, ціла історія підкорення вугілля, де іноді одне слово, одна згадка може дуже багато розповісти. Писали цю історію українці і росіяни, іноземні і свої інженери, робітники і селяни, які приїхали «на Донбас» заробити на коня або корівку. Потім у Донбасі склали докладну геологічну карту, на якій вугільні пласти почали позначатися просто літерою і цифрою – k 1, h 5 і так далі, але стратоніми встояли і залишаються в мові шахтарів, у книгах, науковій літературі. І збирання, і пояснення їх назв зовсім не дивацтво, а серйозна наукова робота, історія Донбасу в іменах його шахтарських пластів.

- Як вам вдавалося знаходити ці імена, що у вивченні стратонімів у вас на черзі?

- Коли живеш у Донбасі, назви вугільних пластів – навколо тебе. Вони в розмовах, у газетах, доповідях, словом, умій тільки прислухатися. Окремий їх пласт – у геологічних журналах, які я, філолог, постійно виписую. Що стосується роботи на майбутнє, то тут я хотів би вивчити і стратоніми Кузбасу, порівняти їх з назвами пластів Донбасу. З цією метою я вже налагодив зв'язки з філологами університету в Кемерово. Загалом, попереду цікаве і велике дослідження.

- Євгене Степановичу, вам треба за таку роботу, якій ви присвятили десятки років і яка є по своєму унікальною, єдиною в Україні, давати Почесний знак «Шахтарська слава».

- У Твардовського з такого приводу його Василь Тьоркін сказав так: «Я згодний на медаль».

Розмову вів

Микола Столяров, Укрінформ

м.Донецьк.