Майстриня декоративного живопису з Прикарпаття Параска Хома 10 листопада зустріне свій 80-річний ювілей. Попри поважний вік самобутня художниця продовжує малювати. У невеличкій сільській хаті, на звичайному папері виводить дивовижні квіти. Свою славу майстриня зустріла у 35 років, після першої виставки у Львові. Її мистецтво називають «наївним» і водночас європейським, бо воно зрозуміле, позитивне та світле. Як працює художниця сьогодні, про що мріє, кореспондент Укрінформу запитала у сина Параски Хоми Ярослава та її невістки Стефанії під час презентації виставки в Музеї мистецтв Прикарпаття.
- Як почувається пані Параска, що нині надихає її на творчість?
- 80 років – це дуже гарна дата. На її картинах - квіти, щастя радість. Це те, що Параска Хома принесла у свій ювілейний рік. Надихає її на творчість те, що й кожну людину – бажання жити, творити. Вона, як і інші митці, залежить від настрою. Нині її болить душа.
- За що так вболіває майстриня?
- За людей, за Україну, за все те, чим переймаються літні люди.
- А який у неї режим? Малює увесь день?
- Режим – незмінний. Встає о 6 ранку. Відразу турбується про чоловіка, допомагає йому і - до малювання. У перервах знову опікується татом. Каже, день прожила - та й дякувати Богові. Її господарка – це фарби та папір. Має одну кімнатку з дідом, де й працює.
- Хто турбується про стареньких?
- Діти і внуки.
- А скільки робіт пані Параски є у сімейному архіві?
- Сотні і тисячі. Пачка лише тих, які ще ніхто ніколи не бачив. Їх треба оформляти. Мама каже, що це вже не її турбота. Вона живе лише тим, що працює. Каже: "Я малюю, а зберігати мають молоді". Робіт стає дедалі більше. Їм ліку вже ніхто не знає. Лише у ці дні відкрито три виставки одночасно. На прохання музеїв ми привозимо свіжі роботи Параски Хоми, а вони виставляють її ранню творчість. Так формуються експозиції.
- Чи отримує Параска Хома стипендію?
- Президентської немає. Отримує звичайну стипендію біля 200 гривень. А це – два пензлики. Втім, тепер вона цим не переймається.
- Скільки грошей іде на матеріали?
- Порахуйте. Пачка паперу – це близько 2 тисяч гривень. Фарбами нам допомагали начальник обласного управління культури Володимир Федорак та директор Музею мистецтв Прикарпаття Михайло Дейнега. За рік ми робимо до 5-6 виставок мами.
- Якщо так сутужно з матеріалами, чи не думали ви продавати картини?
- З Росії приїжджав великий бізнесмен. Прийшов просто в обласну культуру, до начальника. Там сказав: "Робимо виставку, дозвольте вивезти роботи Параски Хоми". Ми стали проти, бо не побачили гарантії повернення робіт. А потім за ким бігати? Ризиковано. А купити роботи Параски Хоми у нас може хіба депутат чи мільйонер, бо українські музеї не мають на це таких грошей. Востаннє картини мами купив один з київських музеїв. Але таке буває дуже рідко.
- А скільки коштують твори Параски Хоми?
- Найменші – 5-6 тисяч гривень. Інші – дорожчі. Переконані, що продавати картини за безцінь не варто. Втім, нині йде мова не про продаж, а про те, щоб створити галерею Параски Хоми, бо це – єдине, чого хоче мама.
Розмову вела Ірина Дружук, ІВАНО-ФРАНКІВСЬК. 7 листопада 2013 року.