У Парижі цього тижня відкрилися імениті ярмарки сучасного мистецтва міжнародного значення cutlog та fiac. На них найпрестижніші галереї виставляють на показ і продаж авторські шедеври, що відображають сучасні тенденції у світовому мистецтві. До числа обраних потрапили роботи талановитих українських майстрів візуального мистецтва подружжя Олени та Віталія Васильєвих.

Віталій Васильєв, роботи якого виставляють престижні аукціони Sotheby's, Christie's, Bonhams або Phillips, який є лауреатом світових виставок і автором провідних світових видань, погодився відповісти на запитання Укрінформу.

- Ви часто буваєте в Європі. Тут Ви шукаєте натхнення або глядача?

- Художники живуть постійним рухом, зараз ми разом з дружиною виставляємося на Венеціанському бієнале, готуємося до виставки в Парижі, попереду виставка сучасного мистецтва в Маямі. Постійний рух дарує нам нові враження, знайомства, це частина творчого життя.

- Ваші роботи минулого місяця дуже тепло зустріли на Французькій рів'єрі. Що це був за проект?

- Це була участь у арт-проекті «SLAVianski» і його складовій - виставці «La Femme 100 Tеtes» («100 облич жінок» - ред.). Його комісар Наталі Терещук, запропонувала взяти участь у заході в якості почесного гостя. Ми відібрали кілька робіт і представили їх на Лазуровому узбережжі. Щирість сприйняття південних французів була неперевершеною.

- Ваш проект «Нео», наскільки мені відомо, потрапив на Венеціанське бієнале. У чому секрет успіху?

- Насправді, секрету немає. З нами зв'язалися організатори фестивалю з Венеції і запропонували взяти участь у кураторському проекті офіційної частини бієнале. Наголошую, не у конкурсі на участь в ньому або у складі національного павільйону, а саме в кураторському проекті. Усього цього року в Італії було представлено чотири таких проекти, і ми з Оленою представляли Україну. «Нео» зацікавив більшість відвідувачів бієнале. Цей проект коштовний. Спеціально під нього було зроблено темну кімнату з модулів, на стінах, стелі і підлозі якої розміщувалася інсталяція наших робіт, задіяні були світло, вода та тіні. Вийшло неймовірно. Тому раджу усім, у кого є можливість, поїхати до Венеції і обов'язково відвідати виставковий комплекс, він працюватиме до 24 листопада.

- Символом Вашого проекту «Нео», як і багатьох інших інсталяцій, виступає жінка. Яким чином ви підбираєте моделей для таких проектів?

- Насправді, це копітка робота, ми шукали для проекту спеціальних людей. Для мене була важлива не просто модель, важливі були її пропорції, розмір та форми вух, пальців, рук, ніг, тіла. Ми максимально намагалися стерти межу між минулим і сучасністю. Скіфській пекторалі понад 2,5 тисячі років, це був символ божества. Ми використали прикраси цього стародавнього народу, які несуть колосальну енергетику. Наші моделі - це дві сестри, які за своїми особистими даними гармонійно вписалися в концепцію проекту.

- Кілька слів про те, як народжувалася ваша творчість.

- Спочатку для нас з Оленою це було лише хобі. Але настав момент, коли довелося обирати між мистецтвом або іншою діяльністю. Ось тоді ми й вирішили щільно пристати до мистецтва фотографії. Коли художник живе зі своєї творчості і нею заробляє, це означає лише одне - шлях обрано вірно. Тут в Європі є люди, які нас розуміють, колекціонують і вірять у потенціал. Власне, в Україні ми стали відомі завдяки популярності на Заході. Усе почалося у 2007 році.

- Хто у вашому тандемі є генератором ідей ?

- На дружині лежить велике коло обов'язків, а мій мозок якось більш розкутий. Але Олена також щось придумує і додає, ми доповнюємо одне одного. Наприклад, деякі її ідеї реалізовані в проекті «Нео». Разом ми придумали книгу до проекту (книга з якісними репродукціями фоторобіт виготовлена за допомогою сучасних світлодіодних технологій, які уводяться у дію торканням до обкладинки книги - авт.).

- На кого з митців ви орієнтуєтеся у творчості?

- Вже майже 10 років ми слідуємо власній філософії: ні на кого не озираючись, ми робимо щось своє. Вважаю, що саме таким є покликання кожного художника - привносити щось своє у мистецтво. Щоб там не писали Енді Ворхол чи Пабло Пікассо про те, що все вже було зроблено або придумано до нас, я дозволю собі з ними не погодитися.

Мені подобаються зали з роботами майстрів ХV-ХІХ століть, але я вважаю себе художником сучасного мистецтва. А воно тим і прекрасне, що ніхто з художників ще не знає, чи обере його історія. Особисто переконаний, що сучасне мистецтво має бути зрозумілим для людей.

- Наскільки важливим для художника є його участь у такого роду виставках, арт-ярмарках, аукціонах?

- Аукціон, хочемо ми того або ні, визначає для художника його вартість - світову ціну. Саме аукціон підтверджує ринкову ціну творів, художнику надають індекс і такі автори мають хорошу інвестиційну привабливість. Участь у арт-ярмарках для них - це свого роду «засвітка». Тому сучасним авторам варто брати участь в таких заходах. Художник не повинен призначати вартість своїх робіт, це повинні робити фахівці та експерти. Або аукціони.

Роман Сущенко, Париж. 25 жовтня 2012 року.