Цей день в історії. 25 вересня

Події дня:

500 років тому (1513) іспанський конкістадор Васко Нуньєс де Бальбоа із загоном зі 190 іспанців і 600 індіанців-носіїв перетнув Панамський перешийок і першим з європейців дійшов до Тихого океану, який він назвав Південним морем, проголосивши усі прилягаючі до нього землі володінням іспанської корони.

405 років тому (1608) нідерландський учений Ханс Ліпперсгей створив «інструмент для бачення на відстані», оснований на використанні випуклої та увігнутої лінз, який став основою сучасних телескопів, і подав заявку на свій винахід.

130 років тому (1883) Г.В. Плеханов у Женеві заснував першу російську марксистську організацію – групу «Визволення праці».

5 років тому (2008) біля берегів Сомалі місцеві пірати захопили судно «Фаїна», на борту якого був вантаж зброї. Майже 5 місяців екіпаж судна, серед яких були й 17 громадян України, перебував у заручниках сомалійських піратів. Довгоочікуване звільнення стало можливим лише після виплати викупу у 3,2 млн. дол. Це сталося в ніч з 4 на 5 лютого 2009 р.

Ювілеї дня:

110 років від дня народження Марка Ротка (Маркус Роткович; 1903-1970), американського художника, одного з найвизначніших майстрів мистецтва абстракціонізму. Творець теорії живопису кольорового поля, один із найвідоміших американських художників 2-ї половини ХХ ст. Його полотна б’ють усі аукціонні рекорди: картина «Помаранчеве. Червоне. Жовте», у минулому 2012 році, була продана за неймовірно високу суму (майже 87 мільйонів доларів) і стала найдорожчим твором післявоєнного мистецтва, будь-коли проданого на торгах. Не обійшлося і без криміналу – одну з картин Ротко, у тому ж таки 2012, зіпсував вандал, що зайвий раз привернуло увагу до творчості художника. Втім, він не потребує дешевого піару – його, співця кольорової безпредметності, представника американського абстрактного експресіонізму цінують (особливо в Америці) передусім за духовність. «Картини народжуються з відчуття трагедії, з відчуття катарсису, з відчуття глибокого переживання», - наголошував митець. А ще казав, що пише свої роботи радше для соборів, аніж для ресторанів. Тут можна згадати знамениту каплицю Ротко в Г’юстоні (штат Техас), для якої він створив серію робіт. Ювілей тепер вже класика світового мистецтва широко відзначатиметься не лише у Сполучених Штатах, але й на батьківщині Марка Ротко – в латвійському місті Даугавпілсі (за народження Маркуса Ротковича – Двінськ). 24 квітня цього року там почав працювати музей і арт-центр його імені. До ювілею підготували цікаві програми, зокрема, творчі майстерні для молодих художників-експресіоністів. На відкритті музею були присутні представники творчої та політичної еліти Латвії (серед інших – два колишніх президенти країни). Майже 10 років знадобилося землякам художника, аби гідно вшанувати його пам’ять. Проект коштував майже 2 мільйони доларів й фінансувався переважно з фондів ЄС; з картинами допомогли діти художника – Крістофер і Кейт Ротко – вони подарували 6 батькових полотен раннього періоду. Нині музей у Даугавпілсі – єдиний у Центральній і Східній Європі, де виставлені оригінали полотен Ротко. Найбільше його робіт експонується в Національній галереї мистецтв у Вашингтоні (майже 250), в Чикаго, в музеях Гуггенхайма в США та Іспанії. Варто зауважити, що художник з симпатією згадував власне дитинство в тоді ще невеликому містечку Вітебської губернії, але повернутися на батьківщину, яку він 10-літнім залишив разом із батьками в 1913 р., не прагнув. США стали для нього другою батьківщиною – там він знайшов себе, реалізувавшись, як художник, там зустрів кохання (й не одне), там у нього народилися діти, там він і помер, наклавши на себе руки у віці 66-ти років.

105 років від дня народження Еугена Сухоня (1908-1993), словацького композитора, автора першої національної опери «Крутнява», опери «Святоплук», кантати «Псалом землі Підкарпатської», оркестрових творів, хорів, музики до кінофільмів, а також музично-теоретичних праць. 1933-1948 рр. викладав у Музично-драматичній академії (з 1941 р. консерваторія) в Братиславі.

90 років від дня народження Петра Володимировича Гуріненка (1923-2010), українського письменника. Автор збірок оповідань, романів «У серця своя пам’ять», «Життя одне», «Той чорний ранок». Учасник Великої Вітчизняної війни.

85 років від дня народження Олександра Петровича Петросяна (1928-1996), українського хорового диригента, заслуженого діяча мистецтв УРСР. Керував самодіяльними і професійними колективами (1967–1969 – заслуженим шахтарським ансамблем УРСР «Донбас»); викладав у Харківському інституті мистецтв.

75 років від дня народження Ігоря Петровича Ґерети (1938–2002), українського мистецтвознавця, археолога. Автор експозицій меморіальних музеїв С. Крушельницької (с. Біла), Леся Курбаса (с. Старий Скалат), обидва – Тернопільська область; досліджував пам’ятку археології та мистецтва – могильник черняхівської культури (с. Чернелів-Руський Тернопільської обл.).

75 років від дня народження Лідії Миколаївни Федосеєвої-Шукшиної (1938), російської актриси. Знімалась у фільмах: «До Чорного моря», «Ровесниці», «Калина червона», «Дванадцять стільців», «Демидови» та ін., а також у телесеріалі «Петербурзькі таємниці». Грала в українських кінокартинах: «Катя-Катюша», «Люди моєї долі», «Спасіть наші душі», «І завтра жити», «Вірний Руслан».

65 років від дня народження Івана Ярославовича Гаврилюка (1948), українського кіноактора, народного артиста України. Зіграв головні ролі більш ніж у 70 фільмах. Найвідоміші з них: Іванко («Анничка», 1969), Максим («Захар Беркут», 1972), Сайко («Ати-бати, йшли солдати», 1977), Клим Синиця («Вавілон-ХХ», 1980), Рус («Легенда про княгиню Ольгу», 1983), отаман Сірко («Чорна долина», 1988), Кармелюк («Кармелюк», 1986), Іван Семенюк («Гори димлять», 1988) та ін. Працював майже на всіх студіях колишнього Радянського Союзу, а також у Болгарії Німеччині, Польщі, Чехії та Словаччині. Був народним депутатом України IV скликання. 

Роковини смерті:

125 років з дня смерті Григорія Павловича Ґалаґана (1819-1888), відомого українського громадського діяча, мецената.  Походив зі старовинного козацького роду на Чигиринщині. Володів великими маєтками на Полтавщині і Чернігівщині. Був особисто знайомий і листувався з Т. Шевченком, М. Максимовичем, П. Кулішем, В. Антоновичем. Відкрив у с. Сокиринцях першу в Україні селянсько-позикову ощадну касу, створив музей українського народного побуту. З 1882 р. був членом Державної Ради, де відстоював інтереси українських селян. У 1871 р. заснував у Києві приватний навчальний заклад – Колегію Павла Ґалаґана. З ініціативи і за матеріальної підтримки Григорія Ґалаґана було відкрито гімназію в Прилуках, ремісничі училища в Ічнянському і Прилуцьких повітах, цілий ряд народних шкіл. Г. Ґалаґан матеріально підтримував журнал «Кіевская Старина» та інші українські видання, дбав про розвиток української архітектури, хорового мистецтва і театру. Автор цінних наукових фольклорних і етнографічних праць.

10 років із дня смерті Юрія Олександровича Сенкевича (1937-2003), російського вченого-медика, журналіста, ведучого (з 1973) і директора студії «Клуб мандрівників», кандидата медичних наук. Автор книг «На «Ра» через Атлантику», «В океані «Тигрис», «Мандрівка довжиною в життя».

В матеріалі використані фото: nga.gov, interesniy.kiev.ua, kinoafisha.ua.