Волинські події вимагають правдивого погляду - Яневський
Усе, що говориться про українсько-польське минуле, про Волинські події, можна розділити на декілька пунктів.
Про це заявив Данило Яневський в коментарі Известиям.
"По-перше, події на Волині, поза сумнівом, - велика трагедія, загинули безневинні люди, і цьому немає ніякого виправдання ані пробачення. Усе, що треба було сказати, сказали вже представники церкви та політики. По-друге, вас, усіх журналістів, і усіх, хто читає і слухає, обманюють останні 70 років», - стверджує відомий журналіст та історик.
За його словами, ніякої українсько-польської війни на Волині не було в 1943 році, це абсурд і брехня. Що було? Був локалізований у часі та просторі збройний конфлікт, різанина, м'ясорубка між громадянами Польської республіки, українцями та поляками за походженням. Причому українці, у своєму загалі, не греко-католики, а православні.
Відбувається обман на рівні слів, використовуються весь час терміни - УПА, бандерівці. Я ставлю питання: яка УПА? Їх за станом на літо 43 року було як мінімум шість, вони не мали єдиного командування. УПА Шухевича виникла за 3-4 місяці після цих подій.
Хто такі бандерівці? Увесь провід революційної ОУН на чолі з Бандерою, нагадаю вам, сидів у концтаборі в окремому комфортному блоці, ізольований від Волині - мобільних телефонів не було, фейстаймів не було. Звідти Бандера відправив листа сестрі з проханням вислати йому гроші на цукерки. Йому в концтаборі цукерок бракувало.
Говорять, у конфлікті були дві сторони. Це брехня. Там були чотири сторони. Третя сторона - це рейхскомісаріат України, рейхскомісар Кох, який мав безпосередньо політичну, юридичну і кримінальну відповідальність за те, що відбувалося на території рейхскомісаріата України.
Нагадаю, що Коха було визнано військовим злочинцем, засуджено до страти на території Польщі, ніколи не було видано Радянському Союзу, СРСР не вимагав його видачі. Кох спокійно жив у комфортних умовах ізоляції на території Польщі у в'язниці, мав доступ до преси, до ТБ, прожив довго (помер у 1986 у віці 92-х років).
Четверта сторона - Радянський Союз. Судоплатов, легендовані групи НКВД, які були зацікавлені в розв'язуванні там кривавого конфлікту.
Нарешті, ще однією стороною можна вважати емігрантський уряд генерала Сікорського. Якщо зовсім конкретно, то полковник Ян Ковальські, керівник польської політичної розвідки, і міністр оборони генерал Кукель.
У 2010 році були розсекречені документи Служби зовнішньої розвідки Російській Федерації, де 443 сторінка - відкриваємо, читаємо: я, емігрантський уряд Польщі, в особі..., вступили в переговори з керівництвом Рейху з метою організації німецько-польської війни проти Радянського Союзу...
У цій книжці ми дізнаємося, чому конфлікт на Волині виник влітку 1943 року. Коли висадилися німці в Італії, Гітлер вже тоді розумів, що війні - кінець, його стратегією було затягування конфлікту якомога на триваліший термін. Польща розглядала Волинь як свою територію, і вони були зацікавлені в тому, щоб залишити там антропологічну пустелю - з тим, щоб вони різалися там до кінця своїх днів...
У цьому значеннні, тільки завдяки операції «Вісла», вони фізично не мали можливості завершити це.
І останнє. Ці танці на кістках вигідні одній стороні, яка розпалює конфлікт між українцями, поляками та євреями. Про яких українців ми говоримо? Про українців СРСР, які воювали в армії Радянського Союзу в Сталінграді та в Курську в цей час, про українців - громадян Польщі? Якщо хто не знає, більш як 100 тисяч українців-військовополонених німці відпустили після 41 року. Вони воювали в армії Андерса, вони воювали в Армії Крайовій, вони воювали в арміях США, Канади, Австралії, СРСР, у Вермахті. Це ми про них говоримо? Молитися потрібно за тих людей. І робити усе, щоб поляки почувалися в Україні так, як вони почуваються в США, а українці почувалися в Польщі так, як вони почуваються в Німеччині. Треба припинити вираховувати кількість пролитої крові та зрозуміти, кому вигідна пролонгація цього конфлікту.
