Наука в Україні продовжує існувати в системі старих радянських координат. Фінансування іде "по головах", воно спрямовується на зарплату і частково на покриття комунальних затрат, хоча сьогодення вимагає структурних змін і, в першу чергу, запровадження системного підходу до оцінювання наукових розробок. Так вважає директор Інституту біології клітини НАН України, доктор біологічних наук, професор, академік Андрій Андрійович Сибірний.
Своїми думками вчений поділився з кореспондентом Укрінформу.
- Парадокси, які склались у вітчизняному науковому середовищі, яскраво відображують приклад нашої установи. Створена 13 років тому згідно з урядовою постановою від 14 липня 2000 року на базі Відділення регуляторних систем клітини Інституту біохімії імені О.В.Палладіна НАН України, нині вона широко відома у міжнародному науковому світі. Результати наших досліджень, а вони стосуються молекулярно-генетичних і біохімічних механізмів регуляції метаболізму у дріжджів та створення нових біотехнологічних процесів і продуктів на основі цих мікроорганізмів, а також вивчення молекулярних механізмів регуляції проліферації, диференціації та апоптозу у нормальних та пухлинних клітин тварин і людини, використовують вчені США, Японії, Польщі, Швеції, Австрії, Німеччини, Болгарії, Росії та багатьох інших країн. За міжнародними контрактами та грантами співробітники Інституту залучають значний обсяг коштів, якими не можемо скористатись. Один з останніх прикладів, транш, що надійшов від Європейського Союзу за роботу в технічному проекті "Наукова інтеграція польсько-української транскордонної території в галузі моніторингу та детоксикації шкідливих речовин в навколишньому середовищі" в рамках Програми прикордонного співробітництва Польща - Білорусь - Україна. Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області наклало на нього "руку", а бюджетних надходжень недостатньо. Вони, як правило, призначені на зарплату і комунальні послуги. Тому говорити про системні зрушення в українській науці не можна.
- Як же колектив дає собі раду?
- Окрім централізованого забезпечення, необхідні прилади, реактиви та матеріали отримуємо за рахунок коштів конкурсних, госпдоговірних тем та міжнародних грантів. Вони дозволяють похвалитись сучасним обладнанням і ключевою лабораторією молекулярної і клітинної біології - однієї з трьох в Україні. Завдяки зарубіжним партнерам відряджаємо наших співробітників за кордон, де вони проводять дослідження, яких на даний час не можна виконати в Інституті. До речі, такий підхід приваблює до нас молодь. Майже 80 відсотків випускників біологічного факультету Національного університету імені І.Франка розпочинають у нас свій науковий поступ. Ще студентами вони беруться за актуальні теми, які лягають в основу бакалаврських та магістерських робіт, пізніше - як молоді спеціалісти - їдуть на стажування, окремі вертаються, але, головне, з більшістю з них продовжується співпраця, яка дозволяє реалізувати важливі проекти, що викликають інтерес зарубіжних науковців і підприємців.
- Що можна виділити в цьому плані?
- Це дослідження ракових клітин - апоптоз, яке дозволяє програмувати їх загибель. Адже, як не дивно, нині рак вершить долями людей. Проти цього комплексного захворювання немає поки що панацеї. Його клітини розмножуються безконтрольно, а відтак можуть жити вічно. Ми ж вже вийшли на цікавий феномен - деякі з них (зокрема шкіри, печінки) гинуть, коли відчувають голод за амінокислотою аргініном. У результаті, вивчили його токсичний аналог рослинного походження - канаванін - як протипухлинний препарат, що продемонстрував ефективність апоптозу. Не можна оминути увагою також вітамін В-2, що знайшов чимале (80%) застосування в кормовиробництві як додаток до преміксів, а також часткове - у продовольчих напоях і в медицині. У світі великий інтерес викликали розроблені нами дріжджі, які використовуються у різних сферах виробництва. Загалом, ми працювали за 6 відомчими темами, з яких 5 фундаментальних і 1 прикладна, за цільовими програмами прикладних досліджень НАН України - 15 тем, в числі яких бродіння рослинної біомаси (лігноцелюлози). Вона на 50 відсотків формує побутове сміття, з якого завдяки нашим дослідженням можна видобувати газ. Для прикладу, у Швеції його використовують для заправки автобусного парку. А відоме ПрАТ "Компанія Ензим" (колишній Львівський дріжджовий завод) запровадило запропоновану нами методику визначення етилового спирту, що служить критерієм плановості виробничого процесу. І таких прикладів чимало.
- А щоб Ви запропонували для зміни ситуації в українській науці?
- Свого часу мій попередник навчав "Наука може бути тільки міжнародною, іншої нема". Тому, наприклад, у нашому Інституті вже стало нормою - на звання кандидата наук може претендувати тільки той, хто має не менше двох іноземних публікацій. За так званим імпакт-фактором нині статті наших співробітників чи не найбільше з українських цитовані іноземними науковцями. Вони регулярно відвідують Інститут, беруть участь у семінарах, конференціях, круглих столах. Ось і найближчими днями відразу двоє професорів з США і Японії, відомі в науковому світі, виступлять у нас з лекціями. Та й наші представники постійно виїжджають у різні зарубіжні відрядження, викладають у вишах сусідніх держав. Ми виконуємо дослідження за 8 проектами з міжнародними та зарубіжними організаціями, 6 - молодіжними міжнародними грантами. Є у нас низка вчених, у тому числі молодих, які отримують стипендії Президента України, Національної академії наук, обласної державної адміністрації та голови обласної ради, відзначені Державною премією України в галузі науки і техніки. А тому вважаю, що повинна бути запроваджена система оцінювання діяльності наукових установ за важливістю розробок. Вже давно назріла необхідність у своєрідному аудиті вітчизняної науки, який би допоміг відсіяти все застаріле, зосередити увагу та ресурси на найважливіших напрямах світового розвитку, створити належні умови праці та мотивацію для молодих вчених. Тільки структурні зміни дозволять підняти українську науку на вищий рівень.
Розмову вів Ігор Бачун, Укрінформ.