У другій половині травня в Одесі пройшов черговий раунд переговорів з придністровського врегулювання у форматі "5+2" (Кишинів, Тирасполь, Україна, Росія, ОБСЄ, ЄС і США). Про складнощі й тонкощі переговорного процесу, а також про питання європейської інтеграції України й Молдови в ексклюзивному інтерв'ю УКРІНФОРМу розповів Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Молдова Сергій Пирожков.

- Пане посол, на Ваш погляд, як вплинула політична криза в Молдові на процес переговорів з придністровського врегулювання, і чи посприяє призначення нового уряду і спікера парламенту РМ активізації переговорного процесу?

- Як відомо, будь-яка криза пронизує всі верстви суспільства, в тому числі, державні структури. У цьому зв'язку не всі відповідальні за переговорний процес державні особи могли повною мірою виконувати свої функціональні обов'язки й приймати політичні рішення. За відсутності легітимного уряду доводилося утримуватися від багатьох політичних рішень і заяв.

Водночас хотілося би висловити задоволення, що Молдові все ж вдалося подолати політичну кризу, а після затвердження нового уряду ключові фігури переговорного процесу зберегли за собою повноваження. Тому є надія, що придністровське врегулювання продовжить рухатися в тому ж напрямі, а стабілізація політичної обстановки додасть процесу нового імпульсу.

- Під час останнього раунду переговорів в Одесі було прийнято важливе для сторін рішення - про демонтаж канатної дороги між містами Резина і Рибниця. На які кошти і в які терміни вона буде демонтована?

- Канатна дорога між Рибницею і Резиною через Дністер побудована на початку шістдесятих років минулого століття. Більше десяти років вона ніким не використовується. Вагонетки, в яких свого часу поставлявся пісок на цементний завод у Резині, вагою в 600 кг, знаходяться в підвішеному стані та створюють серйозну небезпеку жителям навколишніх поселень.

У підписаному в Одесі протоколі зазначено, що сторони звертаються до чинного голови ОБСЄ з тим, щоб визначити практичні шляхи реалізації цього рішення. І вже ОБСЄ звернеться до міжнародних партнерів, передусім, держав-учасниць переговорного процесу формату "5+2" - Росії, ЄС, США для пошуку відповідних виконавців і фінансових ресурсів.

- Не менш важливим є питання, пов'язане з введенням єдиних номерів для автомобілів Придністровського регіону. У чому суть цього питання, і на якій стадії перебуває рішення по ньому?

- Ця необхідність виникла під час узгодження питання про свободу пересування. Протокол був ініційований місією ОБСЄ, щоб здійснити відкриття моста між селами Гура-Бикулуй і Бичок (через Дністер). Міст забезпечував автоперевезення в рамках міжнародного транспортного коридору Одеса-Чоп. Але, як відомо, під час бойових дій у 1992 році він був зруйнований, після чого відновлений на кошти Євросоюзу на початку 2000-х років. Об'єкт має не тільки стратегічне, але й економічне значення з точки зору переміщення вантажів. Однак міст не функціонує вже понад десять років, хоча в цій зоні розташовані миротворчі пости.

Зараз основна суть дискусій зводиться до того, щоби зробити міст життєздатною транспортною артерією, насамперед, для вантажних перевезень. Необхідно зауважити, що цей транспортний коридор іде в обхід Тирасполя, що істотно прискорить перевезення вантажів. Протокол з цього питання узгоджено на 75%. Залишилося кілька моментів, що вимагають додаткового узгодження.

По-перше, сторонам необхідно надати гарантії про невикористання моста у військових цілях.

По-друге, забезпечити свободу пересування по цьому коридору жителів Придністров'я, які не мають молдавських паспортів, але володіють російськими та українськими паспортами і вважаються іноземцями на території Республіки Молдова.

І, нарешті, по-третє, питання стосується автомобільних номерів для транспорту, який рухатиметься з Придністров'я (транзитом через Молдову) як у східному, так західному напрямі. Оскільки придністровські транспортні засоби не володіють відповідною документацією і номерними знаками, які були би легітимними за межами Молдови, їх потрібно приводити у відповідність з міжнародними стандартами.

Вже є домовленість про те, що номерні знаки не міститимуть будь-якої державної символіки і будуть зареєстровані в міжнародних структурах автоперевезень як молдавські державні знаки. Залишається питання документального оформлення, в якому виникли певні розбіжності. Придністровська сторона наполягає на самостійній видачі документів, Кишинів же вважає за необхідне проводити первинну реєстрацію всіх придністровських транспортних засобів, які здійснюватимуть міжнародні вантажні перевезення, а також мати по них бази даних. Це аргументується тим, що Молдова як суб'єкт міжнародного права несе відповідальність перед міжнародними структурами, що контролюють транспортні потоки, і відповідає за безпеку автомобільного руху перед міжнародними службами, в тому числі перед Інтерполом.

- У зв'язку з політичною кризою в Молдові багато політиків і експертів стверджували, що Кишинів втратив роль лідера у "Східному партнерстві". Яка Ваша думка з цього приводу?

- Я не прихильник того, щоб визначати, хто лідер, а хто аутсайдер. Насамперед тому, що сьогодні все дуже швидко змінюється. Торік Молдову називали "історією успіху", а Україна потрапила до лав відстаючих. У зв'язку з політичною кризою, яку, дякувати Богу, вже подолано, Молдова і Україна помінялися місцями - перевага перейшла до України.

Я переконаний, що все залежить не від того, як нас оцінюють наші європейські партнери, а від того, наскільки сильним є бажання самої країни підписати з ЄС Угоди про асоціацію, про поглиблену та всеосяжну Зону вільної торгівлі, а також про лібералізацію візового режиму. Україна вже завершила переговори з цих основоположних документів, парафувавши перші дві Угоди. Заключний етап - підписання та ратифікація документів. Ми сподіваємося, що підписання відбудеться під час Вільнюського саміту "Східного партнерства" у листопаді 2013 року.

- У ЗМІ була оприлюднена інформація, що в нинішньому році Україна і Молдова завершать процес демаркації державного кордону...

- Протяжність спільного кордону з Республікою Молдова становить 1622 км. Процес почався в 2001 році - після ратифікації Угоди про кордон з Молдовою, яка була підписана в 1999 році. На жаль, упродовж десяти років ми не могли почати демаркацію центральної частини кордону, тобто її придністровської ділянки, протяжність якої дорівнює 452 км. Складність полягала в тому, що придністровська сторона не дозволяла молдавським експертам брати участь у роботі спільних робочих груп. Тільки в 2010 році ми дійшли згоди. Сьогодні, майже на всій протяжності центральної ділянки кордону визначені місця встановлення демаркаційних стовпів.

Водночас виявилося, що в деяких населених пунктах Придністров'я деякі будинки переходять за лінію делімітації. В одному з селищ, де кілька будинків розташовані вже на українській території, сторони досягли принципової згоди: якщо на одній ділянці є зміни лінії кордону в бік України, то Молдова компенсує рівнозначну за площею ділянку в іншому місці. Таким чином, на центральній ділянці кордон демаркують поки проміжними стовпчиками білого кольору з відповідними номерами, які заносяться до протоколу із зазначенням точних координат розташування. Офіційні прикордонні стовпи будуть встановлені лише після завершення процесу придністровського врегулювання.

- Відомо, що переговори з придністровського врегулювання розділені на три "кошики". Які перспективи переходу до обговорення найскладнішого, третього кошику, наповненого питаннями політичного характеру?

- Формат переговорів так і називається "переговорний процес з політичного врегулювання". Однак ми поки що не приступили до обговорення політичних питань придністровського врегулювання, оскільки по деяких питаннях сторони мають діаметрально протилежні позиції. Наприклад, якщо Кишинів готовий розглядати за столом переговорів питання політичного врегулювання, то Тирасполь категорично заперечує їх обговорення, аргументуючи це відсутністю передумов. Представники Придністров'я вважають, що спочатку потрібно вирішити питання соціально-економічної та гуманітарної взаємодії, зміцнення довіри, і тільки після цього перейти до повноцінних переговорів з політичних питань.

Таку позицію підтримує і один із посередників переговорів - Російська Федерація. І поки не буде досягнуто консенсусу між усіма учасниками переговорного процесу, рішення про перехід до обговорення питань політичної "корзини" не буде.

В Одесі, наприклад, під час останнього раунду переговорів відбулася жорстка дискусія щодо узгодження порядку денного переговорів. Придністровська сторона навіть зробила заяву: якщо Кишинів наполягатиме на обговоренні політичних питань, то Тирасполь залишить переговори. Склалася досить напружена ситуація, яка могла би призвести до зриву переговорного процесу. Однак Україна доклала всіх зусиль, щоб діалог продовжився.

У підсумку хочу зауважити, що завдання України як учасника переговорного процесу і як країни, головуючої в ОБСЄ - створити умови для найбільш активного та ефективного ведення переговорного процесу й досягнення рішень на основі взаємовигідного консенсусу. Бо будь-які переговори завжди кращі, ніж їх відсутність. Ми маємо виключити можливість прояву напруженості в регіоні в цілому, і в Зоні безпеки зокрема з причини неузгоджених односторонніх дій будь-якої сторони.

Проте ефективність переговорного процесу і спокій в умовах конфлікту залежить не тільки від України, а й від політичної волі всіх сторін, учасників переговорного процесу з придністровського врегулювання.

Зінаїда Гурська, КИШИНІВ. 4 червня 2013.