Уряд подбав про надання держслужбовцям службового житла - Ігор Попов
Уряд на своєму засіданні ухвалив документ, що сприятиме вирішенню житлових питань держслужбовців, які змушені проживати в інших населених пунктах у зв'язку із тимчасовим переведенням їх на іншу посаду.
Прокоментувати це рішення кореспондент УКРІНФОРМу попросила першого заступника голови Національного агентства з питань державної служби України Ігоря Попова.
«Йдеться про затверджену 18 липня 2012 року урядом постанову № 681 «Про надання державним службовцям службового житла, а також компенсації витрат на проживання та інших витрат у зв'язку з тимчасовим переведенням на іншу посаду державної служби до іншого населеного пункту». Цей документ було розроблено Нацдержслужбою України з метою реалізації Закону України «Про державну службу», який, як відомо, набере чинності з 1 січня 2013 року», - сказав Ігор Попов.
При цьому він уточнив, що прийнятою постановою затверджено два порядки - Порядок надання службового житла державним службовцям та Порядок надання державним службовцям у зв'язку з тимчасовим переведенням на іншу посаду державної служби до іншого населеного пункту службового житла або компенсації витрат на проживання та інших витрат.
«Порядок надання службового житла державним службовцям визначає умови та механізм надання державному службовцю службового житла на час виконання ним службових обов'язків. На відміну від старого порядку надання службового житла, що діє з 1988 року, новий дає право отримати службове житло всім державних службовцям», - зауважив І. Попов.
Він повідомив, що службовим житлом, відповідно до Порядку, є службове жиле приміщення державної або комунальної форм власності (квартири в жилих будинках квартирного типу різної поверховості, житлові будинки садибного типу, кімнати у гуртожитках, номери у готелях та інше жиле приміщення, що відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам). Основними суб'єктами відносин є суб'єкт призначення, державні службовці та виконавчі органи місцевого самоврядування. Згідно з Порядком, фонд службового житла формується за рахунок державної та комунальної форм власності.
«Службове жиле приміщення надається державному службовцю, місце проживання якого зареєстроване в іншому населеному пункті, ніж той, у якому розташоване його місце роботи. Службове жиле приміщення не надається, якщо державний службовець чи члени його сім'ї мають у своїй власності житло в населеному пункті, де знаходиться місце роботи», - наголосив перший заступник голови Нацдержслужби.
Окрім того, за його словами, Порядок визначає обставини, за яких державний службовець та члени його сім'ї зобов'язані звільнити займане ними службове жиле приміщення без надання їм іншого жилого приміщення. «До таких обставин належить одержання або придбання житла для постійного проживання у населеному пункті, в якому він працює, або ж - припинення трудових відносин із суб'єктом призначення. У разі відмови звільнити службове жиле приміщення виселення проводиться в судовому порядку», - пояснив І. Попов, зауваживши, що «не можуть бути виселені зі службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення особи, зазначені у статті 125 Житлового кодексу Української РСР».
Порядок надання державним службовцям - у зв'язку з тимчасовим переведенням на іншу посаду державної служби до іншого населеного пункту - службового житла визначає механізм надання відповідного службового житла або компенсації витрат на проживання з урахуванням їх сімейного стану та компенсації інших витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту.
«Дія цього порядку покликана захистити права та інтереси державних службовців, що тимчасово переводяться на іншу посаду державної служби до іншого населеного пункту, а, як результат, сприяти якісному та ефективному виконанню покладених на них завдання та функції», - переконаний перший заступник голови агентства.
На уточнювальне запитання кореспондента УКРІНФОРМу щодо соціальних гарантій держслужбовця, якого переводять до іншого населеного пукнту, Ігор Попов послався на частину 5 статті 32 нового Закону України «Про державну службу». За його словами, закон у цьому випадку передбачає «декілька специфічних моментів». Зокрема, допускається тимчасове переведення державного службовця на іншу посаду державної служби, у тому числі до іншого населеного пункту, для запобігання або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також усунення інших обставин, які створили або можуть створити загрозу життю чи умовам життєдіяльності людей, якщо виконання відповідних посадових обов'язків не протипоказано державному службовцю за станом здоров'я. Таке переведення відбувається без згоди державного службовця і може тривати не більше одного року. «Оплата праці за виконану роботу має бути не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою посадою за той самий період, а посада державної служби, з якої переведено держслужбовця, зберігається за ним протягом строку переведення і не вважається вакантною», - наголосив посадовець.
Він також додав, що переведення вагітної жінки, державного службовця, який сам виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, або ж державного службовця, який визнаний інвалідом, без їхньої згоди не допускається. «Разом з тим, у частині 5 статті 32, також передбачено, що державний службовець може бути переведений до іншого населеного пункту лише за умови надання відповідного службового житла або компенсації витрат на проживання з урахуванням його сімейного стану та компенсації інших витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту», - резюмував Ігор Попов.
Наталія Андрусенко, КИЇВ. 2 серпня 2012 року.
