Вчені створили математичну модель поведінки серійних убивць

Вчені Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі Михайло Симкін (Mikhail Simkin) і Вані Ройчовдгуру (Vwani Roychowdhury) побудували математичну модель, що пояснює мотивацію дій серійних вбивць. При роботі над моделлю були використані дані про понад 50 відомих вбивств, скоєних у 1978-1990 роках в Україні Андрієм Чикатилом.

Результати своєї праці вчені опублікували у статті "Стохастичне моделювання поведінки серійного вбивці", розміщеній на науковому ресурсі ArXiv, повідомляє УКРІНФОРМ.

"Михайло Симкін і Вані Ройчовдгуру з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі оприлюднили математичний аналіз картини поведінки Чикатила", - зазначається на блозі ресурсу.

Автори використали гіпотезу, згідно з якою "психотичні афекти, подібні до епілептичних нападів, що спонукають серійного кілера здійснити вбивство, виникають у результаті одночасного збудження великого числа нейронів у мозку".

Відповідно, вони побудували свою модель на тому факті, що, як тільки нейрон збуджується, існує рефрактерний період, який повинен минути, перш ніж він може збуджуватися знову.

Водночас, коли збуджується один нейрон, це може викликати ланцюгову реакцію щодо збудження інших нейронів, якщо вони готові. Вчені припускають, що повинен існувати поріг, коли певна кількість нейронів збуджена, і тоді серійним вбивцею починає рухати сильний позив вбивати.

Автори відзначають: "Ми не можемо очікувати, що кілер здійснює вбивство в той момент, коли нервове збудження досягає певного порогу. Йому потрібен час, щоб спланувати і підготувати свій злочин". Тому у моделі врахована ця затримка.

Як зауважують вчені, вбивства з'являються у групах, оскільки вбивця схильніший вбивати після іншого вбивства. Тим не менш, з часом наступає "заспокоювальний ефект", що знижує нейронну активність нижче "порога вбивства" - і тому є великі проміжки часу між групами вбивств.

Коли автори завершили свою математичну модель, вона була дуже близька до реальних даних. На думку вчених, ще більшого наближення можна було б досягти, якщо ввести "коефіціент успіху вбивства". "Успіхом" тут розглядається ситуація, коли кілер здатний здійснити вбивство, як планував. Якщо ж ні, то він ближчим часом повторить свою спробу.

Наталія Костіна, ВАШИНГТОН. 17 січня 2012 року.

вх