Заступниця голови Київської міської державної адміністрації Марина Хонда – юрист за фахом, у міській владі вона вже майже 20 років. На початку 2019-го року Віталій Кличко запропонував їй посаду заступниці і відповідальність за розвиток соціальної сфери. Як пізніше згадувала Марина Петрівна в інтерв’ю, колеги «хапалися за голову, радили обрати будь-яку сферу, тільки не соціальну».

Робота в ній дійсно непроста, що яскраво стало зрозуміло під час карантину: до нього ніхто не був готовий, а діяти треба було швидко. У Києві оперативно створили Єдиний координаційний центр допомоги малозахищеним містянам, і всі тяжкі карантинні дні він підтримував їх морально і матеріально. Як саме, розповіла Марина Хонда особисто.

ОСНОВНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ВЗЯЛИ НА СЕБЕ БЛАГОДІЙНИКИ

- Пані Марино, чули, що з березня в місті працює Єдиний координаційний центр допомоги малозахищеним киянам. Для чого він створювався і чим займається?

- Так, він з’явився ще 24 березня за дорученням міського голови. Ми розуміли, що в умовах карантину потрібно максимально обмежити соціальні контакти так званих груп ризику. Перш за все – це літні люди, паліативні хворі та особи з інвалідністю. Коли почалося максимальне обмеження, вони опинилися фактично в самоізоляції, а дехто взагалі був позбавлений засобів до існування.

Для допомоги цим людям і створювався Єдиний координаційний центр – аби правильно, адресно надати допомогу першочергово тим киянам, які гостро її потребують. Функціонал в Центру досить широкий: пошук та координація благодійників, доставка продуктових наборів першої необхідності, доставка пацієнтів Київського міського центру нефрології та діалізу на процедуру гемодіалізу, надання автівок для роботи медиків. Насправді, робота Єдиного координаційного центру допомогла нам уникнути колапсу соціальної сфери.

- І хто фінансував увесь цей проєкт? Звідки кошти?

- Міський бюджет не був готовий до епідемії, як і будь-який інший бюджет. Основне навантаження взяли на себе благодійники, які на заклик міського голови погодилися допомогти малозахищеним верствам. Відгукнулося близько 20 громадських та благодійних організацій, представників бізнесу, зокрема, логістичних компаній. Тобто допомагали, по суті, коштами благодійників. Завданням центру було тільки правильно скоординувати їхні дії й забезпечити надання допомоги якомога більшій кількості людей.

- Цікаво, а чого найбільше потребували містяни? Про що просили найчастіше – транспортування по місту, ліки, продукти?

- В основному якраз продуктів харчування. Дехто просив ще засоби індивідуального захисту: маски, антисептики. Якщо була змога надати їх, звісно, центр виділяв. Декому також потрібні були ліки, і соціальні працівники індивідуально забезпечували ними кожного. У «топі» потреб також опинилися підгузки для дітей з інвалідністю. В умовах карантину вони стали великою проблемою для батьків. Але ми також змогли вирішити це питання.

- Скільки киян претендували на допомогу на початку протиепідемічних заходів і як кількість людей, що потребують допомоги, змінилася за час карантину?

- На початку протиепідемічних заходів у Києві нараховувалося майже 30 тисяч осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах. Та за час роботи координаційного центру по допомогу звернулося понад 100 тисяч людей. Це свідчить про те, що містяни виявилися геть не готові до такої тривалої самоізоляції. Багато хто опинився без роботи, а до цього працював неофіційно й у результаті залишився без прибутку. Бували й випадки, коли люди намагалися хитрувати – користатися допомогою, хоч насправді могли впоратися самі. Раз дають, то чому б і не взяти? Ми намагалися перевіряти кожне звернення, щоб зрозуміти, чи дійсно людина потребує допомоги, інакше втрачався б увесь сенс благодійності.

ПРОДУКТИ НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ТА 12 000 ПІДГУЗНИКІВ

- Можливо, були якісь зворушливі історії, що запам’яталися працівникам центру особливо?

- Насправді, кожна історія особлива. Хтось колись був журналістом, хтось художником, що “зловив” додаткове натхнення під час карантину. Запам’яталася історія однієї жінки. В неї дуже складне життя: виховує двох дітей з ДЦП, чоловік-спортсмен, здавалося, сповнений життя, помер від запалення легень, мама загинула внаслідок нещасного випадку на виробництві, а батько бореться з онкологічною хворобою. Але вона тримається, встигає за дітьми доглядати і навіть працювати віддалено. Справжня героїня! І так збіглося, що соцпрацівники принесли їй продуктовий набір якраз на день народження дітей. Такий собі несподіваний подарунок вийшов.

- Гадаю, соцпрацівники і волонтери тепер мають таких історій на цілі мемуари. Скільки ж людей загалом отримали допомогу?

- Вже майже 55 тисяч киян отримали продуктові набори першої необхідності – продукти харчування та деякі засоби гігієни. Зазвичай, у такому кошику є трохи овочів, крупи, цукор, олія, консерви. Набори різняться, бо продукти надавали різні організації, але всі більш-менш рівноцінні. Завдяки участі компанії Volkswagen вдалося забезпечити перевезення більш як 150 киян на життєво необхідні процедури гемодіалізу. А ще закупили майже 12 тисяч підгузків для дітей з інвалідністю. Останнє, можливо, здається несуттєвим, та насправді для батьків, які виховують таких дітей, ця проблема стоїть дуже гостро…

- І часто без допомоги зовні дуже скрутно. А які компанії долучилися до проєктів Єдиного центру?

- Всього долучилося 20 благодійних організацій та компаній. Перерахую тих, що брали участь найактивніше: “Новус” надав більше 12 тисяч наборів, БФ “Життєлюб” у співпраці з “Розеткою” – понад 11 тисяч, АТБ – більше 5000, Спілка самаритян України – 3000, БФ “Майбутній Київ” – 2500. Зазвичай компанії надавали центру близько однієї-двох тисяч наборів. У сумі «Нова пошта» перевезла понад 250 тонн благодійної допомоги від центру! Крім того, майже 170 волонтерів допомагали з доставкою продуктових наборів.

В ПОШУКАХ ШЛЯХІВ РЕОРГАНІЗАЦІЇ

- Невже координаційний центр закриється після закінчення карантину? Таку корисну справу варто було б продовжувати у якомусь форматі.

- Зараз вже почалися послаблення карантинних заходів: відкрилися продовольчі ринки, запускається громадський транспорт. Благодійники зменшують кількість допомоги, бо в людей з’явилася можливість не сидіти в чотирьох стінах постійно.

Ініціатива ЄКЦ зарекомендувала себе досить добре, і хоч він потребує постійної підтримки благодійників, ми не припиняємо його діяльність повністю. Поки що ми призупиняємо роботу в початковому форматі й шукаємо шляхи реорганізації його в структуру, яка зможе і надалі надавати допомогу малозахищеним киянам. В будь-який момент, якщо буде новий спалах і нові обмеження, ми готові в найкоротші терміни відновити його роботу. Сподіваємося, що такого не станеться, але руку на пульсі тримаємо постійно.

Тетяна Негода. Київ

Фото Юлії Овсяннікової та Геннадія Мінченка