У 2017 році в Києві затвердили документ, який регулює сферу зовнішньої реклами у місті, а саме – «Правила розміщення рекламних засобів». Цього року ми наочно оцінили оновлені правила в дії, коли вулиці Глибочицьку, Сагайдачного, Жилянську, Межигірську та інші звільнили від засилля реклами – і колосальну різницю між «було» і «стало» можна тепер бачити неозброєним оком. Щоправда, начальник управління реклами КМДА Олександр Смирнов з легкою ноткою суму відмічає, що більшість киян дуже швидко звикли до змін, які далися важкою роботою, – і вже навіть їх не помічають. Тож Укрінформ вирішив детальніше поспілкуватися з паном Смирновим про те, як починався процес реформування сфери зовнішньої реклами в місті, що досі залишається завданням для місцевої влади.

- Цей рік проходить під знаком очищення Києва від надмірної реклами. Розкажіть для початку – як і чому місто взялося за регулювання цього напрямку?

- До 2017 року в місті існувала Концепція розвитку зовнішньої реклами. Вона, як ми змогли переконатися, не ефективно регулювала сферу реклами, а суспільство вимагало швидких змін. Але з весни 2016-го року ми започаткували дискусію з громадою, бізнесом, підприємцями, архітекторами, активістами про те, як має виглядати місто в частині зовнішньої реклами. Ця дискусія тривала півтора року, спочатку — емоційно, а в останні півроку — конструктивно, і зрештою ми оформили чіткі правила розміщення реклами, що були погоджені відповідними комісіями та узаконені голосуванням місцевих депутатів. Нашою метою було створення усім зрозумілих вимог і критеріїв, які би всі виконували, не маючи жодних лазівок через неправильне трактування. Усе – для того, аби знизити завантаженість міста рекламою.

На мою особисту думку, можна було б зробити ці правила ще жорсткішими. Але в якийсь момент я зрозумів, що тоді буде великий ризик того, що їх не виконуватимуть. Але й ті вимоги до розміщення реклами, які ми прийняли в 2017-му, вже кардинально змінили картину міста.

- Можете навести приклади?

- Якщо раніше на бульварі Дружби Народів було 228 щитів, то тепер залишилося 32 скроли. Вздовж набережної від мосту Патона до Поштової площі було встановлено 326 рекламних щитів, а тепер залишилося 73. Чесно кажучи, коли ми почали демонтаж, то не могли повірити, доки кілька разів не перерахували, що на території розв’язки на мосту Патона, зі сторони правого берега, вмістилося аж 90 рекламних щитів! Деякі з них були великоформатні – суперсайти. Зараз там немає жодного, бо згідно з Правилами розміщення реклами, зона транспортної розв’язки має бути вільною від реклами.

- А як нові Правила визначають зонування?

- Ми поділили місто на 5 форматних зон: від 0-ї до 4-ї. У нульовій зоні заборонено розміщення будь-яких наземних рекламних конструкцій, а щодо реклами на фасадах – встановлені чіткі обмеження. Це буферна зона історичних пам’яток – наприклад, Лаври, Софії Київської тощо, а також парки, сквери. Також – розв’язки, перехрестя, пішохідні переходи та зупинки громадського транспорту. Перша форматна зона — це вся історична частина міста; друга — центральна частина; третя — решта міста; четверта — артерії міста, наприклад, проспект Миколи Бажана, Кільцева дорога.

Правила визначають мінімальну відстань між об’єктами, яку рекламні щити, борди не мають порушувати в жодному разі. Навіть більше — визначені дозволені й не дозволені місця для реклами. І якщо реклама з’явиться у недозволеному місці, вона демонтується. Тобто все дуже просто – якщо любити і поважати місто. Рекламні розтяжки, які нависали над дорогою і перекривали перспективу вулиці, а також холдери (банери, закріплені на стовпах, опорах), згідно з Правилами, тепер взагалі заборонені. Такого типу рекламних конструкцій по Києву було розміщено близько 10 тисяч, а тепер залишилося близько 300. Але весною 2020 року закінчиться строк дії дозвільних документів і для них, тож незабаром місто повністю очиститься від такого виду реклами.

- А спротив великий? Який відсоток операторів і рекламодавців ще опирається?

- Спротив є, і навіть погрози.

- Як саме погрожують — судами чи фізично?

- І фізично, і судами. Чи подають позови до суду? Так, подають. Чи виграють ці суди? Так, деякі виграють. Як саме виграють — це питання. Ми дуже сподіваємося, що колись закінчиться ця практика, коли у суду можна отримати будь-яке рішення. У нас були випадки, коли підприємці, які порушили Правила розміщення реклами в столиці, за добу привозили ухвали суду з Західної України. Незрозуміло, як за добу можна проаналізувати це питання і винести рішення стосовно іншого міста? Ми, звісно, такі рішення оскаржуємо – і навіть доходимо до Верховного суду. Там у нас наразі дуже багато справ. Але якщо говорити у відсотковому відношенні про частку недобросовісних підприємців, то йдеться про 3-5%. Хоча спочатку опиралося більше — близько 25%, але приємно, що 75% підприємців стали одразу виконувати нові Правила. Згодом упродовж року до них додалися ще 20%, бо зрозуміли, що правила створені не для того, щоб у когось забрати місце під рекламу і віддати іншому, а щоб врегулювати розміщення реклами по місту в цілому.

- Чи можете поділитися історією успіху в цифрах?

- Для порівняння, до 2014 року включно – по місту демонтувалося від 1600 конструкцій за рік. У 2015 році, коли почалася робота над формуванням вимог до розміщення реклами, було демонтовано 3 813 конструкцій. У 2016-му році – 5 034 за рік, в 2017-му – 8 604, а у 2018-му – 16 805. За 10 місяців цього року демонтовано майже 14 000 рекламних конструкцій. Причому з 2016 року демонтуванням займалися і самі власники реклами, а не тільки комунальне підприємство.

- Це вдалося завдяки діалогу з підприємцями?

- Так! 100% завдяки відкритому діалогу з усіма групами. Упродовж півтора року ці засідання відбувалися двічі на тиждень, що дало нам змогу оформити вимоги до розміщення реклами дуже чітко з урахуванням думки всіх сторін.

- А від чого залежить ціна на розміщення реклами?

- Все залежить від форматних зон, згаданих вище, а також від економічної доцільності. Приміром, проспект Бажана, хоч і належить до четвертої форматної зони, але оскільки має потужний трафік, то і ціна там, відповідно, вища.

- Скільки ж від реклами отримує столичний бюджет?

- З 1 липня 2019 року почала діяти нова система обрахунку щодо розміщення рекламних засобів. Що це означає? По-перше, збільшені тарифи на плату, а це, у свою чергу, збільшить надходження коштів до міського бюджету. Також, якщо раніше гроші переходили через КП «Київреклама» і в той же день відправлялися на рахунок міськбюджету, то сьогодні вони йдуть безпосередньо до бюджету міста (обходячи комунальне підприємство). Крім того, цей Порядок зводить до нуля маніпуляції з розміром оплати. Наприклад, коли платять лише за одну сторону щита, а фактично використовують дві площини. Так, якщо у 2018 році до міського бюджету надійшло 181,9 млн грн, то на 2019 рік планується 200 млн грн надходжень. Якщо брати показники наростання надходжень, то в 2020 році планується надходжень на суму 250 млн грн.

- І як ці надходження розподіляються?

- Усі чомусь впевнені, що КП «Київреклама» саме і збирає, і використовує зібрані за рекламу кошти. Але це не зовсім так. До 1 липня 2019 року, за старим порядком, кошти дійсно надходили на рахунок КП «Київреклама». Але упродовж доби 100% зібраних коштів (тобто будь-який платіж) направлялися до бюджету, на казначейський рахунок Києва. І так цілий рік. Але з 1 липня ми спростили цю транзакцію – для того, щоб всі кошти за право використання місця для реклами потрапляли одразу на казначейський рахунок без посередника. А як ці кошти використовуються — будь-хто це може побачити у відкритому бюджеті міста.

- До речі, а естетичну складову нові правила враховують?

- Так, естетична складова деталізується в межах рекламних конструкцій для кожної форматної зони. Приміром, у першій форматній зоні всі конструкції на фасадах, назви всіх закладів мають бути зроблені окремими літерами — без варіантів. Ніяких лайт-боксів, банерів, підкладок під цими літерами не повинно бути. Можна пройтися вулицею Сагайдачного і побачити, що майже 99% рекламних вивісок там розміщено за Правилами. У другій форматній зоні літери можуть бути на підкладці, але ця конструкція має бути не вищою другого поверху, не перекривати архітектурні й інші цінні елементи будинку чи вікна.

Трапляються, звісно, і порушники, але ми їх демонтуємо. Вони знову розміщують — ми їх знову демонтуємо. І в результаті – з другого-третього разу вони розуміють, що треба робити за правилами.

- А спротив під час власне демонтажу вам чинять?

- Так. У «гарячих» точках, приміром, на лотереях, нам допомагає поліція, щоб уникнути бійок, штурханини. Власники часом дуже активно нам протидіють.

- Тобто всі вивіски лотерей на житлових будинках – теж незаконні? Просто туди, де вони досі є, ще не дісталися комунальні служби?

- Проведу паралель. Якщо у нас є сміття у квартирі, то його прибирає не сусід, а прибираємо ми, бо це наша власність. Якщо маємо сміття у під’їзді, який є спільною власністю мешканців, то всі разом мають вирішити – що з ним робити. Так само і з рекламою на фасадах будинків. У власників будинку є не тільки права, а ще й обов’язок зберігати свої фасади у належному стані. І якщо в когось на будинку розміщується лотерея, то це питання так само можуть вирішити власники цих будинків. Значить їм просто байдуже. Вони чекають, що хтось прийде і демонтує. Адже вони є власниками та в праві вирішувати – як керувати своїм майном (бували навіть випадки, що ОСББ самі заключали договори оренди з лотереями). Але це не означає, що ми не допоможемо демонтувати незаконні рекламні конструкції. Просто ми не можемо працювати на всіх об’єктах одразу. Якщо мешканці нам допомагатимуть, то місто швидше звільниться від незаконної реклами.

- А коли Київ повністю очиститься від незаконної реклами?

- На це питання важко відповісти. От ми демонтували 623 незаконні конструкції на вулицях Верхній і Нижній вал. Здавалося б, усе чудово. Але за 2 тижні ми зафіксували, що 90 конструкцій повернулися. Ми їх демонтували, а через 3 тижні повернулося 50 конструкцій. Потім лишилося 20 — зараз поїдемо знову демонтувати. Тобто потрібно, щоб люди ментально змінилися. Якщо немає поваги до міста, то це потрібно вирішувати штрафами. А поки ідеально очистити місто можна буде тільки тоді, якщо біля кожного будинку чергуватиме по одній демонтажній бригаді.

- Тобто чиясь реклама повертається на те саме місце без дозволу? А хіба раніше дозвіл був не потрібний?

- Раніше дозвіл на розміщення реклами все одно мав бути – згідно з Законом про рекламу. Але тепер у місті Києві змінилися критерії для отримання цього дозволу на основі введених Правил розміщення реклами. У нас є база даних, доступна для кожного, де можна подивитися на законність розміщення реклами по місту: зеленим кольором відмічене, якщо підприємець має дозвіл, червоним — якщо без дозволу, а синім — в процесі оформлення. Наш ідеал – щоб все стало зеленим, і думаю – зі штрафами ми до цього прийдемо.

- На досвід яких країн ви опиралися під час розробки правил розміщення реклами?

- Ми вивчали досвід Парижа, Праги, міст США та інших. Але ми зрозуміли: якщо в якомусь європейському місті достатньо затвердити загальні правила – і всі їх будуть виконувати, то у нас так не вийде. Потрібні штрафи, дуже чіткі вимоги і контроль документації. Сподіваємося, з часом всі до цього звикнуть і будуть їх дотримуватися на підсвідомому рівні. Все залежить від ментальності — і коли ми, наприклад, будемо добре поводитися з людьми, з містом, тоді й проблем із незаконною рекламою, як і з іншим також, у Києві ми не матимемо.

Юлія Горбань. Київ

Фото: Геннадій Мінченко