Чи можна перенести з Києва сховище радіоактивних відходів?

Чи можна перенести з Києва сховище радіоактивних відходів?

Укрінформ
Можна, вважають фахівці, але на це піде 10 років

Автор статті не підтримує повну відмову від використання контрольованого "мирного атома", однак радіоактивне сховище просто у межах Києва – неприємна історія як для жителів столиці, так і для влади міста, яке вже постраждало від радіації 33 роки тому.

Простого варіанту прибрати об'єкт з меж Києва немає: якщо почати ліквідацію сховища та перевезення відходів у Зону відчуження уже сьогодні, то це займе, щонайменше, 10 років.

Перед публікацією Укрінформ вибірково опитав киян різного віку і професій, які тривалий час проживають чи працюють на прилеглій до сховища території. Двоє знали про існування сховища, лише один опитаний точно міг вказати місце його розташування – і тільки тому, що хтось зі знайомих натрапив на підприємство, прогулюючись лісом.

Ми також поцікавилися у прес-службі Державного агентства з управління Зоною відчуження про можливий таємний статус сховища. Прес-секретар Олена Ковальчук розповіла, що сховище належить до об'єктів критичної інфраструктури та є режимним об'єктом, однак не є секретним.

ШІСТДЕСЯТ РОКІВ ТОМУ ВЛАДА ДУМАЛА, ЩО ХОВАЄ ВІДХОДИ НАЗАВЖДИ

Сховище радіоактивних відходів під Києвом має довгу офіційну назву "Державне спеціалізоване підприємство "Київський державний міжобласний спеціальний комбінат". На супутниковій карті його можна знайти неподалік від столичного парку "Феофанія" – це десяток непримітних споруд із сірими дахами посеред густих зелених насаджень. Буквально за два кілометри від сховища починається щільна забудова Голосіївського району. Однак у 60-х роках минулого століття, коли підприємство було побудоване, ніхто ще не думав про наслідки розміщення небезпечних ядерних об'єктів біля великого міста.

Комбінат належить до сфери управління державної корпорації "УДО "Радон", окрім нього, на території України розташовано ще п'ять аналогічних підприємств. Київське відділення зберігає радіоактивні відходи з територій Київської, Житомирської, Вінницької, Хмельницької, Черкаської, Чернігівської областей та, власне, із самої столиці. Призначення підприємств "Радону" – поводження з відходами так званого "неядерного" циклу – промисловими, медичними, науковими відпрацьованими джерелами іонізуючого випромінювання.

Такі підприємства будувалися на стику 50-60 років минулого століття за стандартним проектом – вони були призначені для довгострокового зберігання і захоронення радіоактивних відходів. Лише згодом людство прийшло до розуміння, що захоронення таких відходів неможливо організувати у приповерхневих сховищах. Ховати потрібно у сховища геологічного типу, на великій глибині – щоправда, на сьогодні жодного такого об'єкта ще не побудували.

Інший можливий варіант поводження з радіоактивними відходами – тривале зберігання на спеціальних підприємствах подалі від місць проживання людини. Для України такою територією історично стала 10-кілометрова зона довкола зруйнованої Чорнобильської АЕС. У майбутньому, ймовірно, технології дозволять здійснювати більш глибоку переробку таких відходів з вилученням і повторним використанням цінних матеріалів. Та на сьогодні ключове завдання для Києва – ліквідувати ризики, які несе у собі столичний спецкомбінат.

Про історію та сьогодення сховища Укрінформу розповів директор київського відділення "Радону" Михайло Ходорівський.

Михайло Ходорівський. Фото: ukrainian.voanews.com
Михайло Ходорівський. Фото: ukrainian.voanews.com

"Спецкомбінат був утворений у 1962 році – як місце для захоронення радіоактивних відходів. Зараз, слава Богу, статус помінявся, це місце для тимчасового зберігання. Останні 20 років ми нічого не захоронюємо. У нас є так званий ангар №2, там у контейнерах зберігається все те, що ми приймаємо на тимчасове зберігання: відпрацьовані джерела іонізуючого випромінювання і тверді радіоактивні відходи. Прийом рідких відходів уже не здійснюється, їх перевезення на сьогодні дозволяється лише у твердому вигляді. Якщо ми десь знаходимо рідкі відходи, ми їх переводимо у твердий стан – цементуємо – і тоді привозимо сюди", – розповідає Ходорівський.

ПІД КИЄВОМ НАЗБИРАЛИ ПІВ ЧОРНОБИЛЯ

За роки свого функціонування київський "Радон" накопичив стільки відходів, що їх сумарна активність співставна з половиною активності чорнобильського саркофагу! Принципова різниця – у тому, як ці відходи позиціонуються. Якщо у Зоні відчуження людина наразі не має контролю над залишками зруйнованого енергоблока №4, то відходи на київському комбінаті перебувають у так званому контрольованому стані – наскільки це можливо.

"Базові функції безпеки ми виконуємо, але об'єкт потребує вивезення. Ми працюємо над цим. На концептуальному рівні є розуміння, як вивозити. Питання у тому, щоб формалізувати це у вигляді технічних рішень, а основне – питання фінансування. Ми докладаємо зусиль, щоб Київська міська влада виділила кошти, або щоб реалізувати державний інвестиційний проект. На жаль, цей проект не включений до переліку тих, що будуть реалізовуватися, наприклад, уже в наступному році. Свого часу NATO висловлювало бажання взяти участь у вивезенні відходів звідси.

Всього на комбінаті зберігається близько 2,5 тис. тонн радіоактивних відходів різних типів. Якщо вірити документам, а ми маємо спиратися на них, активність цього сховища вища, ніж сховищ у чорнобильській Зоні відчуження – "Буряківка", "Підлісний", "3-я черга ЧАЕС". Більша активність тільки у об'єкті "Укриття", – стверджує директор київського спецкомбінату.

СТАРІ СХОВИЩА, ЗАЛИШЕНІ У СПАДОК ВІД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ, ПОСТУПОВО РУЙНУЮТЬСЯ

"У нас є три старі законсервовані сховища твердих радіоактивних відходів на 200 кубометрів кожне (співрозмовник показує на три земляні насипи з табличками), а в ангарі – 4 сховища об'ємом у 400 кубометрів. Там зберігається суміш різних радіоактивних відходів – і твердих, і відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання. У ангар потрапляє волога і утворюються рідкі відходи. Ще у нас є 6 сховищ колодязного типу, це колодязі глибиною 6 метрів, куди теж скидалися відпрацьовані джерела іонізуючого випромінювання дуже високої активності. Шведи зараз фінансують розробку технологій для їх вилучення і пілотного проекту з вилучення. Рідкі відходи зберігаються ще у чотирьох сховищах, там – 480 кубометрів.

Аварійні сховища – п'яте, шосте, сьоме. Більш як 20 років тому в нас відбулася так звана комунальна аварія, стався витік радіоактивно забрудненої води, вона пішла під землю. Зараз під нами тритієва пляма, її треба ліквідувати. Вона під землею, на глибині 20-25 метрів. Потрібен час, щоб вона сама по собі стала безпечною, і важливо запобігати її переміщенню. У нас є проект мінімізації наслідків цієї аварії, але на нього не виділяються кошти", – відзначає Ходорівський.

ЯКБИ ПОЧАТИ ЛІКВІДАЦІЮ СХОВИЩА ВЖЕ СЬОГОДНІ, НА ЦЕ ПІДЕ МІНІМУМ 10 РОКІВ

"Навіть якщо дуже хотіти й мати багато коштів, за один день нічого не зробиш.

Якби нам зараз дали всю суму, ми б усе це вивезли за 10 років. Радіоактивні відходи потребують обережного і безпечного поводження для людини та довкілля. Це і дороге обладнання, що переважно керується дистанційно, й інші складні технічні рішення, і контейнери, і спеціальний транспорт. З іншого боку, має бути інфраструктура, що готова для приймання таких відходів – це комплекс "Вектор" у Зоні відчуження", – додає директор підприємства.

На початку квітня УДО "Радон" передав лист на адресу київського міського голови Володимира Кличка, де ще раз нагадали про ризики для Києва та с.Пирогів. Крім того, з огляду на військові дії, на комбінаті побоюються терористичної загрози.

КИЇВ МОЖЕ ДОРУЧИТИ ЛІКВІДАЦІЮ СХОВИЩА БРИТАНЦЯМ

Від міської влади коментар Укрінформу надав заступник Київської міської державної адміністрації Петро Пантелеєв – чиновник, що зазвичай "віддуваєтся" і за київське сміття, і за проблемні об'єкти енергетики у столиці. Схоже, міська влада знає про проблему і не проти позбавитися її, однак поки що не оголошує ні вартість, ні строки проекту. Пантелеєв переконаний, що місто повинне реалізувати цей проект спільно з державою, залучивши досвідченого підрядника.

Петро Пантелеєв
Петро Пантелеєв

"Міністерство екології завершує розробку проектної документації з видалення радіоактивних відходів і перевезення їх у Зону відчуження на підготовлене підприємство (мова йде про комплекс "Вектор", який згадував Ходорівський, – ред.). Два тижні тому ми відвідували Зону, оглядали комплекс, пересвідчилися, що там все готово для прийняття радіоактивних відходів. Були наради з міністром екології та фахівцями. Після завершення розробки проекту стане зрозуміла його вартість, і ми уже маємо намір взятися за його реалізацію. Будуть проведені закупівлі, обрана досвідчена організація – можливо, іноземна. Тендер ще не оголошений, однак ми вже відвідали Велику Британію, спілкувалися з провідними англійськими підприємствами", – сказав Пантелеєв.

Ми свідомо винесли у заголовок цієї статті терміни ліквідації аварії, а не факт існування сховища, адже проблема виникла не вчора. Якщо вірити пресі, розмови про можливу ліквідацію сховища розпочалися ще у радянські часи, а активно до цієї теми київська влада поверталася близько 10 років тому.

Не може закривати очі на проблему і центральна влада – те, що сьогодні здається межею відповідальності лише Києва, може мати непередбачувані наслідки для значної території України.

Руслана Чечуліна. Київ

Фото: Володимир Тарасов, Укрінформ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-