Сергій Мартинчук, голова Печерської РДА в місті Києві
Хотів би, щоб сфера ЖКГ працювала, як якісний швейцарський механізм
24.10.2018 12:33 2483

Печерськ можна назвати символом не лише столиці, а й нашої держави, адже саме у ньому зосереджено ледве не всі ключові урядові установи. Тут найдорожче житло і найбільше престижних офісів. Та при цьому Печерський район, який вважається №1 у столиці, має такі ж буденні проблеми, як й інші райони Києва – застарілі інженерні мережі, нестача паркінгів, використання житла не за призначенням. Про те, як у Печерську вирішуються ці проблеми та що робить районна влада для комфорту мешканців і туристів, Укрінформ поспілкувався з його очільником – Сергієм Мартинчуком.

Печерськ має чи не найбільший у столиці інвестиційний потенціал. Розкажіть, як він реалізується?

‒ Інвестиційний показник певною мірою віддзеркалює якість українських товарів та послуг в умовах чималої конкурентоспроможності. Дуже приємно, що продукція та новітні розробки вітчизняних виробників є затребуваними і приваблюють іноземних партнерів. Цей фактор відкриває нові можливості для української економіки.

Варто лише згадати цьогорічну виставку-презентацію місцевих виробників «Зроблено в Києві», на якій Печерський район представив 15 різних підприємств, починаючи від харчової промисловості й закінчуючи оборонним комплексом, до речі, більшість підприємств мають іноземні контракти. Наприклад, у заводу «Радар» (що входить до державного концерну «УкрОборонПром») є дочірнє підприємство «Гальванотехніка», яке виготовляє плати для космічної галузі за прямим контрактом з NASA.

Крім того, в Печерському районі успішно діє протезно-ортопедичне підприємство, створене колишніми афганцями, де на сучасному устаткуванні та за новітніми технологіями провідні фахівці індивідуально виготовляють протези верхніх і нижніх кінцівок, бандажі, корсети та багато іншого. Технологічність виготовлення товарів викликала неабиякий інтерес у виробників ортопедичного взуття з країн СНД, що також свідчить про високий інвестиційний потенціал цього підприємства. Загалом, Печерськ є інвестиційно привабливим районом столиці, адже тут зосереджено багато підприємств, орієнтованих на експортну діяльність.

Щодо нерухомості, то через щільність забудови значна більшість інвесторів вишукує у центральному районі хоча б невелику частину земельної ділянки для будівництва житлових будинків або бізнес-центрів. Та складнощі виникають не стільки у оформленні земельних ділянок, скільки безпосередньо у процесі будівництва, адже існує історичний ареал й обмеження ЮНЕСКО щодо зведення висотних будівель. Крім того, район має особливості – застарілі інженерні мережі та багато пагорбів, через які вони прокладені, тож не всім інвесторам це підходить.

Хоча Печерськ ‒ найменший за площею район, але за сплатою податків він у лідерах. Як ці податки витрачаються?

‒ Печерський район змагається з Шевченківським із наповнення податків, але фінансування району здійснюється згідно з пропорцією його мешканців. Печерськ – найменший район не лише за територією, а й за кількістю його жителів. Тому й фінансування відповідне. А ми за місяць наповнюємо місцевий бюджет на близько 400 мільйонів гривень. Думаю, це дуже гарний показник для маленького району. Якби наше фінансування залежало від кількості сплачених податків, то повірте, ми змогли б повністю перелатати всю дорожньо-транспортну мережу, замінити всі комунікації, а потім зайнялись би впровадженням нових проектів задля покращення соціальної інфраструктури. На превеликий жаль, модель поки що така. Можливо, це колись зміниться у процесі децентралізації.

Ви експерт у сфері житлово-комунального господарства, розкажіть про його стан і проблеми?

‒ Основна проблема – інженерні мережі. На сьогодні жодна з організацій ‒ чи то ПАТ «АК «Київодоканал», чи колишній ПАТ «Київенерго» ‒ не вкладали у них кошти. Зношеність інженерних мереж складає близько 80%. Відверто кажучи, ще дві або три зими ‒ і Печерський район може просто замерзнути.

‒ Як ви будете це вирішувати?

‒ Ми вже подали до Київської міської державної адміністрації бюджетні запити. За два роки плануємо замінити всі інженерні мережі, які знаходяться безпосередньо на прибудинкових територіях. 

‒ Скільки треба коштів?

‒ Зараз підрахунок ще триває: якщо приблизно, то сума сягатиме до півмільярда гривень. Йдеться про інженерні мережі, які знаходяться на наших прибудинкових територіях. Проаналізувавши роботу попередніх керівників у інших районах, я дійшов висновку, що вони повторювали одну й ту ж помилку ‒ ремонтували інженерну мережу у тих невеликих частинах, де була нагальна потреба. Тобто заасфальтували і забули, а буквально через півроку трубу прориває поруч. Тому я вирішив, що нам необхідно зробити повну інвентаризацію всіх інженерних мереж – водопровідних, каналізаційних, теплових, газових, та з’ясувати – коли і як вони ремонтувалися. Підрахувавши залишкову балансову вартість, ми складемо кошторис, де зазначимо, що необхідно для того, аби все повністю замінити — і років на 30 мешканці про ці проблеми забудуть, а у будинках буде тепло і комфортно.

Ми завжди робили акцент на заміні покрівель, ремонтах у під’їздах, дбали про озеленення і зовнішнє освітлення. Вважаю справедливим, що мешканці також стануть долучатися до відновлення та реконструкції свого будинку. Адже коли людина хоча б однією гривнею бере участь у ремонті, то надалі вона слідкує за тим, хто заходить у під’їзд і пред’являє претензії за недбале ставлення до її та колективного майна. Мені все-таки здається, що така відповідальність доречна. Тим паче з урахуванням нового закону «Про житлово-комунальні послуги».

‒ Згідно з цим законом, люди самі будуть вирішувати проблеми «житлоексплуатації»?

‒ Так, вони будуть визначатися, чи залишитися на обслуговуванні у житлово-експлуатаційній організації, чи винайняти іншу компанію, чи самоорганізовуватися. Також мешканці району впливатимуть і на формування тарифної політики для обслуговування свого будинку, наприклад, вони самостійно зможуть прибирати сходові клітини та заощаджувати на цьому.

‒ До речі, люди скаржаться, що не вивозиться сміття. Як ви це поясните?

‒ Зміною компанії, що обслуговує мешканців. Раніше ЖЕК безпосередньо співпрацював зі сміттєперевізником, тобто компанією, яка на конкурсній основі вигравала обслуговування з вивозу сміття. А зараз цю функцію передали міському комунальному підприємству «Київкомунсервіс», яке і займається вивезенням сміття у всьому місті. Зрозуміло, що одне комунальне підприємство фізично не в змозі охопити десять районів.

‒ А що людям робити?

‒ Цю ситуацію ми вирішуємо так: є відповідний акт-претензія, мешканці колективно його складають і направляють замовнику з вимогою зробити перерахунок за невиконані послуги. З його урахуванням «Київкомунсервіс» буде просто зобов’язаний зробити перерахунок.

‒ Перерахунок – це одне, а невивезене сміття ‒ інше.

‒ Це буде врегульовано. Адже, коли до організації приходять і кажуть повернути кошти, надалі вона звертатиме увагу на людей, які не мовчать. Бо це б’є по кишені кожного працівника «Київкомунсервісу» та перевізника.

‒ А якісь зміни в роботу ЖКГ у цілому ви вносили?

Тільки-но ми встановили першу лед-лампу, її одразу ж украли

‒ Наша основна мета – енергонезалежність. Особлива увага приділяється освітленню у місцях загального користування. На сьогодні близько 200 будинків уже переведені на освітлення з лед-стрічками. Чому не лед-лампи? Бо тільки-но ми встановили першу лед-лампу, її одразу ж украли. А з лед-стрічкою інакше: якщо зняти плафон, то світильник не буде придатний для повторного використання, не працюватимуть світлодіоди. Вартість такого освітлення – копійки, а щодо потужності, то вона не гірша, ніж у лед-лампах. За минулий рік у такий спосіб ми заощадили 300 тисяч гривень, і це при тому, що встановили таке освітлення тільки в 1/5 частині житлового фонду. Якщо ж зробити таке освітлення повсюди, то за рік ми б зекономили півтора мільйона гривень.

Наразі вишукуємо можливості та інвестора, щоб на дахах почати встановлювати сонячні панелі. Проте, щоб у нашому правовому полі отримати ліцензію на реалізацію такої ініціативи, для початку потрібно домовитися з мешканцями про те, за якими тарифами відшкодовувати їм цю електроенергію. Крім того, потрібно виділити приміщення під акумулятори. Зараз над цим почали працювати, проводити аналіз.

‒ А як щодо нестачі паркінгів?

Так, у нашому районі сконцентровано дуже багато транспорту. Кожен народний депутат їздить на авто, а дехто ще й з охороною. Це лише один орган, а скільки стягується транспорту в Печерський район! Так само і Генпрокуратура, і Адміністрація Президента, й Кабмін тощо. Тому ми в оперативному порядку шукаємо інвесторів на будівництво роторних паркінгів. Такі паркінги компактні, один з них вміщуватиме до 8-и транспортних засобів. Та й людині деколи зручніше залишити авто десь у спальному районі біля станції підземки і без перешкод доїхати на метро. Ми прагнемо створити умови, щоб не змушувати людей штучно порушувати норми нового закону про паркування.

До речі, на території НСК «Олімпійський» є недобудований підземний паркінг, який не має балансоутримувача. Шукаємо інвестора і тут.

‒ Що ще можна було б зробити для вирішення цієї проблеми?

Зробив би платний в’їзд до центральної частини Києва по принципу Лондона

‒ Не лише як керівник району, а просто як звичайний громадянин, я б зробив платний в’їзд до центральної частини Києва по принципу Лондона. Звичайно, ті мешканці, які живуть в центрі, повинні безперешкодно проїжджати, а для інших – в’їзд платний. Тоді автоматично би вирішилася проблема паркування транспортних засобів на пішохідних зонах. Будемо пропонувати цю ідею.

‒ Це були хостели, так звані «масажні» салони, де, окрім масажних, надавалися ще й інші послуги. У нас є спеціально створена робоча група, куди входять і працівники правоохоронних органів, і працівники прокуратури, також долучаємо засоби масової інформації до відповідних рейдів. Ми виявили близько 100 хостелів. Під час одного із таких рейдів вдалось затримати особу, яка перебувала у розшуку. Знаходили і наркотики, і зброю. Звісно, це був ризик, бо заходити до приватної власності ми де-юре не маємо права. Але з іншого боку, порушуються права інших мешканців будинку. Я вже мовчу про те, що порушуються всі санітарно-епідеміологічні норми та не сплачуються податки.

Часто трапляються такі ситуації: трикімнатна квартира, у якій зареєстровано дві особи, а проживає фактично 50. Зрозуміло, що лічильників на гарячу і холодну воду там немає. А всі перевищені обсяги комунпослуг лягають на плечі жителів будинку.

Ми вже надавали відповідні пропозиції на парламентських слуханнях, щоб прописати у законі визначення хостелу, навіть існує асоціація хостельєрів, проте на законодавчому рівні нічого не прописано.

‒ А як ви дізнавалися про такі «підпільні» хостели?

‒ Дуже просто ‒ на прийомі громадян – це дуже зручно, це як районна агентура (жарт). А далі все легко перевіряється, та й інформаційний простір зашкалює. І коли людина скаржиться, що в сусідній квартирі безлад, Інтернет видає, що там і справді діє хостел.

Розкажіть про проекти реставрації Київської фортеці, побудови нової тролейбусної лінії на Печерську. Яким чином районна влада долучена до цих проектів?

‒ Ми ніяк не долучені. Склалася так звана «територіальна колізія», коли Печерський район знаходиться на території міста Києва, є частиною Києва, але розділений з ним за функціоналом і повноваженнями. Часто Печерську райдержадміністрацію не залучають навіть тоді, коли дають дозволи на будівництво житлового будинку. Завдяки оперативній роботі працівників відділу контролю за благоустроєм ми уже по факту перевіряємо всі документи на відповідність.

‒ А от бульвар Марії Примаченко – це вже точно ваша ініціатива. Розкажіть, як вона виникла і яким буде арт-об’єкт?

«Бульвар Марії Примаченко» стане ще одним туристичним маршрутом Печерського району

‒ Ми хочемо зробити вуличну тематичну галерею, де мурали-картини Марії Примаченко виднітимуться на торцях житлових будинків. На алеї плануємо встановити скульптури за мотивами тих же малюнків – і в сукупності вийде простір, де світ буде таким, яким його бачила видатна художниця. Вважаю, що цей бульвар стане ще одним туристичним маршрутом Печерського району.

‒ Печерський район завжди в центрі всього. На випадок якихось несподіванок у вас є якісь спеціальні заходи реагування?

‒ Передусім, ми не можемо перешкоджати праву людей висловлювати свою думку. Краще дати їм можливість висловитися і спокійно розійтися з миром. А потім комунальні служби оперативно відреагують та все владнають.

Також під час масових заходів, які систематично відбуваються на території Печерського району, можна помітити, що у центральному районі столиці добре налагоджена робота комунальних підприємств.

Навіть більше, у нас створені мобільні бригади, які невідкладно (за відповідної потреби цілодобово) вживають всі необхідні заходи реагування з приведення закріплених територій до належного санітарно-технічного стану. Такі бригади створені у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду м. Києва», КП ШЕУ та КП УЗН.

‒ Вам 34 роки і ви ‒ наймолодший голова районної адміністрації Києва. Чим би хотіли запам’ятатися мешканцям?

‒ Виходжу з того, що ким би ви не були – кореспондентом, головою району, лікарем чи правоохоронцем, всі ми – користувачі послуг житлово-комунального господарства. Можна наставити пам’ятників, насадити дерев, але людям головне, аби у їхніх оселях було комфортно, тепло і затишно. Тому я хотів би, щоб сфера ЖКГ працювала як якісний швейцарський механізм. Думаю, цим самим і можна запам’ятатися.

Юлія Горбань. Київ

Фото: Юлія Овсяннікова, Укрінформ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-