Хто і навіщо блокував головне столичне сміттєзвалище?

Хто і навіщо блокував головне столичне сміттєзвалище?

Аналітика
1864
Ukrinform
Дивний протест у Підгірцях: ніхто не знає хто і за чиєю ініціативою це робить. Зазвичай, таке буває, коли йдеться про великі гроші…

Коли невідомі особи 14 вересня заблокували проїзд на полігон ТПВ у Підгірцях, столична влада, власники полігону, сільрада Підгірців та громади прилеглих до звалища сіл ставили одне і те саме питання – хто ці люди і яка їхня мета? У варіант, що це екологічно заклопотані добродії, які вирішили знешкодити “техногенну бомбу” чомусь мало хто повірив. Місцеве населення у своїх групах в соцмережах, на зустрічах і просто на вулицях обговорювало різні версії і висувало гіпотези. Проти кого стоять? Проти Кличка? Чи, може, проти сільського голови Підгірців Сергія Кравченка? Що хочуть? Заробити “відкупних” чи натиснути на столичну владу? Чи, може, метою акції було – почати “двіжуху” і щоб місцеве населення підтягнулося?

Місцеве населення підтягуватися не поспішало. Їхали повз людей із плакатами, фотографували, розпитували. Констатували – люди, котрі перекривають полігон, не місцеві. Про це свідчили також і автобуси, що чекали блокувальників неподалік. Блокувальники, з якими місцевим вдалося поспілкуватися, часто-густо не могли сформулювати мету свого перебування біля звалища.

У контексті блокування випливали прізвища деяких немісцевих активістів, утім інформація ця не підтверджена, ніхто не виступав із заявами про свою участь у блокуванні. Хто фінансував акцію і якою була кінцева мета, досі невідомо.

Чому місцеві не підтримали блокування сміттєзвалища

“Місцеві мешканці перекрили полігон” – так починалися замітки у деяких ЗМІ, а місцеві мешканці тим часом намагалися провести власне розслідування і проаналізувати все, що відбувається.

Тут треба зазначити, що місцева громада вже має неабиякий досвід і все проходила два роки тому: і перекриття полігону восени 2016 року і обіцянки і робочі зустрічі зі столичною владою і “чесне мерське слово Віталія Кличка” і “публічні зобов’язання” його заступників і навіть рішення сесії КМДА, де одним із пунктів стояло закриття полігону у ПІдгірцях до 1 жовтня 2018 року. І, як з’ясувалося, усі ці забов’язання не мають особливої сили і коли настане день закриття полігону, ті, хто обіцяли, просто розведуть руками і скажуть: “цього разу не вийшло”. Тож зараз громади сіл навколо полігону намагаються отримати вичерпну інформацію про графік робіт із закриття полігону. Добиваються громадського контролю за процесом та шукають такий спосіб скріпити зобов’язання, який інша сторона не зможе так легко порушити. Регулярно відбуваються робочі зустрічі представників громад сіл Підгірці, Ходосівка, Романків, Креничі, Малі та Великі Дмитровичі, Лісники, Гвоздів.

З ініціативи очільників місцевих ГО відбулося вже дві зустрічі Петра Пантєлєєва (заступник міського голови) та Андрія Грущинського (директор “Київспецтрансу”) із представниками місцевих громадських організацій та органів місцевого самоврядування. Перша – на полігоні, друга – у сільраді Підгірців.

Населення чудово розуміє, що закрити полігон може лише Київ і що за один день чи навіть місяць зробити це неможливо. Київська влада побоюється перекриття звалища місцевими громадянами, які значно просунутіші у питаннях полігону за найнятих “активістів”. Тому всі налаштовані домовлятися.

Саме тому населення і не поспішало приєднуватися до акції. І саме тому столична влада розуміла, що перекривають, швидше за все, не місцеві. Особливо враховуючи, що на 18-те вересня була запланована друга робоча зустріч з місцевими громадами з приводу закриття полігону, на якій Київ мав розповісти, що ж він пропонує.

Петро Пантелєєв
Петро Пантелєєв

Що пропонує Київ

Київ пропонує спочатку зробити реконструкцію полігону (виведення його з аварійного стану) і цей проект існує. Ось-ось буде готовий проект рекультивації (безпечного закриття) першої частини, або ж “першої карти” полігону.

Київ та ПРАТ “Київспецтранс” мають на меті наростити дамби на полігоні, які стримуватимуть отруйний фільтрат від витікання за межі звалища, додати ще потужностей для переробки фільтрату, утеплити існуючі потужності, щоб вони могли працювати і взимку. Потім рекультивувати першу карту полігону. А сміття тим часом завозити на другу карту.

У цей же час у столиці мають будуватися сміттєпереробні підприємства. Просто зараз триває конкурс, що визначить інвестора, який збудує столиці переробний завод. Одночасно поза конкурсом розглядається пропозиція від ПРАТ “Київспецтранс” про будівництво заводу із механіко-біологічної переробки відходів, яке буде збудоване у державно-приватному партнерстві силами міста та приватного інвестора (яким є український бізнесмен Ігор Тинний, що володіє 46,8% акцій Київспецтрансу).

Що насторожує місцевих у планах Києва

Перше, що насторожує – це терміни. Вони розмиті і невизначені, ніхто не може конкретно відповісти на запитання – коли ж буде закрито полігон. Місцеві громади намагаються, спираючись на наявну інформацію, визначити дату закриття полігону та припинення завезення сміття на звалище. Щоб збудувати один завод Києву потрібно приблизно два роки, і той завод не переробить всього столичного сміття (столиця продукує 1 млн 200 тис тон на рік). Отже заводів потрібно мінімум три. На їх будівництво знадобиться 5-6 років.

Якщо реконструкція полігону займе приблизно рік і стільки ж рекультивація першої частини звалища, це два роки. А про рекультивацію другої карти полігону поки що взагалі не йдеться. Немає навіть проекту рекультивації другої карти.

Є ще дещо, що викликає сумніви. Якщо полігон збираються закривати, чому не було розроблено проект рекультивації усього полігону із протиаварійними заходами у цьому проекті? Тоді було б зрозуміло, що нарощення дамб та інші заходи робляться задля безпечного закриття звалища а не для збільшення потужності полігону і продовження складування сміття ще хтозна скільки років.

А якщо після реконструкції полігон зможе приймати сміття ще десять чи більше років? То які тоді гарантії його закриття?

Люди навколо полігону хочуть жити без смороду і фільтрату, хочуть залишити свій ставок, млинок і вишневенький садок своїм дітям. А зараз вони стоять перед вибором – боротися чи кидати все це і тікати із цього місця, яке, можливо, вже ніколи не буде безпечним…

І кияни, на жаль, не союзники тим, кому під хати вивозять столичне сміття. Не союзники доти, доки забувають про своє сміття, викинувши його у контейнер. Виходить так, що у переході столиці на цивілізоване поводження із відходами більше зацікавлені ті, хто живуть поруч із столичними звалищами, аніж ті, хто це сміття виробляє.

Полігон твердих побутових відходів № 5 у Підгірцях / Фото: Дмитро Стаховський, Укрінформ

А Київ тим часом уже в облозі сміттєзвалищ! Відкрийте перелік смітників Київщини і ви побачите, що немає напрямку, де не було б звалища, стихійного чи санкціонованого.

Ну, а полігон у Підгірцях – найбільше в Україні звалище, якраз і є індикатором, лакмусовим папірцем, який показує, чи змогла столиця вирішити цивілізовано проблему свого сміття. Якщо полігон існує – значить, поки що не змогла.

Леся Москаленко, для Укрінформу, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>